Постанова

від 18.04.2013 по справі 5011-16/7577-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа№ 5011-16/7577-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. №91/2013/01/28-4 від 28.01.2013

від відповідача: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Мотозаводець-4"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.11.2012 (суддя Власов Ю.Л.)

у справі №5011-16/7577-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу „Мотозаводець-4"

про стягнення 197531,38 грн.

У судовому засіданні 15.04.2013 оголошувалась перерва до 18.04.2013, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - ПАТ „Київенерго", позивач) про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Мотозаводець-4" (надалі - ЖБК „Мотозаводець-4", відповідач) 175531,41 грн. - основного боргу, 83,62 грн. - пені, 14787,61 грн. - інфляційних втрат, 7128,74 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 20.11.2012 провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 115399,45 грн. було припинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 у справі №5011-16/7577-2012 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 74919,57 грн., 3% річних в сумі 6169,87 грн. та пеню в сумі 83,62 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ЖБК „Мотозаводець-4" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №5011-16/7577-2012 від 20.11.2012 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом помилково прийнято як належний розрахунок заборгованості, здійснений позивачем із застосування тарифів, які на думку відповідача не підлягали застосуванню. Крім того, апелянт стверджує, що позивач у своєму розрахунку заборгованості на початок спірного періоду (листопад 2009 року) безпідставно вказав заборгованість у розмірі 54222,01 грн. як початкове сальдо.

07.02.2013 відповідачем було заявлене клопотання про витребування від КП ГІОЦ доказів, а саме копій платіжних доручень із зазначенням перерахованих грошових коштів з поточними сплатами на рахунок ПАТ „Київенерго" від ЖБК „Мотозаводець-4" за період з 01.05.2010 по 31.09.2010 року.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки таке клопотання не заявлялося під час розгляду справи судом першої інстанції, а відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Таким чином, відповідач з метою долучити до матеріалів справи вищевказані докази не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із таким клопотанням, у разі неможливості подати докази самостійно.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Відповідач у судове засідання 18.04.2012 не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.05.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", правонаступником якої є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом „Мотозаводець-4" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630121, предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1. вказаного договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2. договору, передбачено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатком №4 до договору.

Відповідно до п.5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно із пунктом 5.6. договору у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по приладам обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється відповідачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Як вбачається із пункту 3 звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, облік споживання теплової енергії відповідач просив проводити розрахунковим способом, згідно договірних навантажень.

Пунктом 2 додатку №4 до вказаного договору вбачається, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 до вказаного договору, сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

У своїх письмових поясненнях відповідач зазначає, що кожен місяць за його зверненням позивач надавав облікові картки, а також поштою надсилав акти взаємних розрахунків, які відповідач отримував з 17 по 20 число кожного місяця, але жодного разу не підписував.

Вказане також підтверджується поясненнями позивача, який також надав копії списків згрупованих рекомендованих відправлень (рахунків-фактур, актів виконаних робіт та актів звіряння) за спірний період.

Представник позивача стверджував, що облікові картки, які отримував відповідач і є табуляграмами фактичного споживання теплової енергії, які передбачені пунктом 2 додатку №4 до договору.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надавав, а відповідач приймав теплову енергію, проте відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період з 01.11.2009 по 01.05.2012 у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 175531,41 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів, довідками про нарахування за теплову енергію по договору та іншими матеріалами справи.

У червні-вересні 2012 року Відповідачем було частково погашено заборгованість за надані послуги в сумі 115399,45 грн.

Таким чином, на день вирішення спору судом першої інстанції у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 60131,96 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 60131,96 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 60131,96 грн.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що позивач у своєму розрахунку заборгованості на початок спірного періоду (листопад 2009 року) безпідставно вказав заборгованість у розмірі 54222,01 грн. як початкове сальдо. Так, із долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, а також розгорнутого розрахунку ціни позову, вбачається, що позивачем на початок спірного періоду (листопад 2009 року) зазначено нульове сальдо, а заборгованість у розмірі 54222,01 грн. станом на листопад 2009 року відображена позивачем лише у довідці про надходження коштів за теплову енергію спожиту ЖБК „Мотозаводець-4".

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги твердження відповідача про застосування позивачем у спірний період договірного навантаження на гаряче водопостачання, яке не відповідає навантаженню, визначеному додатку №1 до договору №1630121.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 2 додатку №4 до договору визначено, що споживач отримує, серед іншого, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації.

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей між договірними навантаження на гаряче водопостачання та тими, які застосовував позивач при здійсненні нарахувань на поставлену теплову енергію, відповідач мав можливість звернутися до позивача і в позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків встановити суму розбіжності.

Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків за договором, з метою виявлення розбіжностей у нарахуваннях за спожиту теплову енергію. Відповідачем не подано суду доказів його звернень під час споживання теплової енергії до позивача з листами, вимогами щодо непогодження з нарахованими обсягами та вартістю спожитої теплової енергії.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують доводів відповідача про порушення позивачем умов договору.

Доводи апеляційної скарги відповідача з посиланням на позицію Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.11.2011, щодо безпідставного застосовування ПАТ „Київенерго" тарифів, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, у зв'язку з тим, що останні не зареєстровані у встановленому порядку в органах юстиції, колегією суддів не приймаються, оскільки як вбачається із змісту постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі 22/313, Верховним Судом України залишені без змін рішення попередніх судових інстанцій у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості споживача перед енергопостачальною організацією, яка нарахована із застосуванням тарифів, затверджених спірними розпорядженнями КМДА. Вказаною постановою постанову Вищого господарського суду України від 22 травня 2012 року у справі №22/313 скасовано у частині залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7742 грн. 54 коп. заборгованості за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року.

При цьому, у зазначеній постанові Верховний Суд України звертає увагу на помилковість висновків Вищого господарського суду України стосовно того, що встановлення суми заборгованості споживача за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року слід керуватися тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 31 травня 2010 року №392, оскільки, із 22 липня 2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 14 грудня 2010 року затвердила тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго", які вступили в силу з 01.01.2011 року.

Стосовно доводів апелянта про неможливість застосування позивачем з 01.01.2011 тарифів, затверджених постановою НКРЕ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно із статтею 20 Закону України „Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту „а" статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно із абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

ПАТ „Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Таким чином, із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у даній справі.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

14 грудня 2010 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем при розрахунку заборгованості за теплову енергію з 01.01.2011 правомірно застосовані тарифи встановлені постановою НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1729.

Аналогічна правова позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 11.12.2012 у справі №22/313.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 14787,61 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим, а також 3% річних в розмірі 6169,87 грн., згідно здійсненого судом першої інстанції перерахунку, який перевірений апеляційним судом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.3.5. додатку №4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку), Позивач нараховує Відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За вказаних обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 83,62 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу „Мотозаводець-4" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2012 у справі №5011-16/7577-2012 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Мотозаводець-4" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 у справі №5011-16/7577-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-16/7577-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.