Рішення

від 16.04.2013 по справі 901/433/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.2013 Справа № 901/433/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл

до відповідача Державного підприємства Керченський морський рибний порт

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Керчі

про внесення змін до договору

Суддя Іщенко І.А .

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача- не з'явився

Від відповідача- Урянська Г.В., довіреність № 01-4/316 від 14.02.2013, представник

Від відповідача- Павленко М.М., довіреність № 01-4/27 від 09.01.2013, представник

Від третьой особи - не з'явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства Керченський морський рибний порт та просить суд внести зміни до договору № 43/08 від 01.12.2008, укладеного між Державним підприємством "Керченський морський рибний порт" (98320, АР Крим, м. Керч, вул. Свердлова, 49, ідентифікаційний код 00467873) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Гермес Ойл" (98320, АР Крим, м. Керч, вул. Свердлова, 49, ідентифікаційний код 30762074) шляхом доповнення пункту 1.1 розділу 1 Предмет Договору № 43/08 від 01.12.2008 додатковим абзацом наступного змісту: "зріджений газ перевантажується через пункт наливу Клієнта в митних режимах транзит та/або експорт;" та шляхом доповнення пункту 6.5 Розділу 6 Порядок розрахунків Договору № 43/08 від 01.12.2008 додатковим абзацом наступного змісту: "Сплата послуг з перевантаження через пункт наливу Клієнта зрідженого газу, що слідує в режимі транзит через територію України, а також усі інші послуги, які пов'язані з перевантаженням транзитного газу, здійснюється без сплати ПДВ, у відповідності зі статтею 197 Операції, які звільнені від оподаткування, підпункт 197.8 Податкового кодексу України .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відноситься до інших учасників транзиту, оскільки надані послуги сприяли безпосередньому переміщенню зазначеного вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, а відтак зазначені послуги є такими, що безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем, у зв'язку з чим звільняються від оподаткування податком на додану на підставі пункту 197.8 Податкового кодексу України.

Позивач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 04.04.2013 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких, позивач підтримує позов у повному обсязі, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Державне підприємство Керченський морський рибний порт проти позовних вимог заперечує, за мотивами викладеними у відзиві на позов, відповідно до якого відповідач посилається на те, що згідно укладеного договору перевантаження, перевалку, переміщення транзитного вантажу на території рибного Порта, через територію України та за її межи здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл , тому, на думку відповідача, тільки послуги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл , в межах своїх контрактів, є транзитними і звільняються від оподаткування.

Крім того, відповідач вважає, що позивач помилково приймає послуги порту, згідно укладеного договору, за транзитні послуги пов'язані з транзитом вантажу, оскільки, на думку відповідача, всі роботи стосовно перевезення, перевантаження та інші Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл виконує самостійно, без участі відповідача. Порт в рамках укладеного між сторонами договору надає залізничну колію та причал для подальшого надання вже позивачем транзитних послуг, згідно контрактів, які укладені між позивачем та учасниками транзиту (а.с. 69-96).

Третя особа - Державна податкова інспекція у м. Керчі, явку свого представника до судового засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином - рекомендованою кореспонденцією. 11.04.2013 від третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Державної податкової інспекції у м. Керчі.

У матеріалах справи містяться пояснення третьої особи, з яких вбачається, що Державна податкова інспекція у м. Керчі на задоволенні позовних вимог не наполягає, посилаючись на статтю 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна порядку розрахунків як зміна в суттєвих умовах договору, повинна стосуватися тільки цивільних прав та обов'язків сторін (а саме зміна строку сплати, суми плати, виду розрахунків, умов розрахунків та інше) та не повинна стосуватись обов'язків щодо сплати податків (а.с. 59-60).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 між Державним підприємством "Керченський морський рибний порт" ( Порт ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл ( Клієнт ) було укладено Договір №43/08 (а.с. 14-16).

Відповідно до пункту 1 Договору предметом Договору є:

- надання причалу № 5 для здійснення перевантаження зрідженого газу через пункт наливу Клієнта , силами та засобами Клієнта , в обсязі 10000-20000 тон в місяць;

- надавання залізничної під'їзної колії для приймання залізничних цистерн з вантажем, які надходять до адреси Клієнта , а також їх придбання по закінченню вантажних операцій.

Згідно до пункту 1.1 Договору обсяг перевантаження зрідженого газу складає 10000-20000 тон в місяць.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за використання причалу Порту Клієнтом при перевалці газу власними силами та засобами, Клієнт здійснює оплату з розрахунка 2,1 доларів США за кожну перевантажену метричну тону (брутто), згідно пункту 2.2 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України (наказ МТСУ № 773 від 26.06.08) з переведенням в національну валюту по курсу НБУ на момент надання послуг.

Відповідно пункту 6.5 Договору оплата послуг за даним договором попередня до початку навантаження судна. Невраховані передоплатою суми оплачуються протягом 7 днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно пункту 8.1 Договору встановлений строк його дії - до 31.12.2013.

Згідно з пунктом 6.1 Додаткової угоди від 26.12.2012 до Договору за послуги, надані за цим Договором, Клієнт сплачує: за використання причалу Порта при перевантаженні зрідженого газу власними силами та засобами, Клієнт здійснює сплату із розрахунку 2,1 дол. США за 1 тону (Брутто) згідно пункту 2.2. Збірника тарифів на комплекс робіт, зв'язаних з обробкою вантажів у портах України з урахуванням змін та доповнень, затверджених наказом МТСУ №773 від 26.06.2008 з перекладом у національну валюту по курсу НБУ на момент виконання робіт, послуг (а.с. 17).

Згідно пункту 6.3 Додаткової угоди від 26.12.2012 до Договору за послуги, надані за цим Договором, Клієнт сплачує: за використання залізничного путі Порта із розрахунку 83,50 грн. за 1 вагон за тарифами Порта . За зберігання завантажених (порожніх) залізничних цистерн на залізничному путі Порта , які простоюють в очікуванні судна для розвантаження/ завантаження по прямому варіанту, а також в очікуванні оформлення документів на відправку після розвантаження, Клієнт здійснює розрахунок у розмірі 75,57 грн. за 1 залізничну цистерну за добу, починаючи з 2-х діб находження на під'їзних путях Порта , згідно діючим тарифам Порта . При розрахунках час зберігання менше 1,5 доби округлюється до 0,5 доби, а час зберігання більше 0,5 доби округлюється до 1 доби (а.с.18-19).

Як стверджує позивач, 08.01.2013 на адресу відповідача було надіслано додаткову угоду від 08.01.2013 до Договору №43/08.

Згідно змісту цієї додаткової угоди позивач запропонував відповідачу внести зміни до Договору, а саме доповнити:

- пункт 1.1 Договору додатковим абзацом наступного змісту:

- зріджений газ перевантажується через пункт наливу Клієнта в митних режимах транзит та / або експорт ;

- пункт 6.5 Договору додатковим абзацом наступного змісту:

Сплата послуг з перевантаження через пункт наливу Клієнта зрідженого газу, що слідує в режимі транзит через територію України, а також усі інші послуги, які пов'язані з перевантаженням транзитного газу, здійснюється без сплати ПДВ, у відповідності зі статтею 197 Операції, які звільнені від оподаткування, пп. 197.8 Податкового Кодексу України .

Розглянувши додаткову угоду від 08.01.2013 із запропонованими в ній позивачем вищенаведеними змінами до Договору, відповідач у листі від 09.01.2013 № 24-4/38 повідомив позивача про неможливість застосування пункту 197.8 Податкового кодексу України в рамках укладеного Договору № 43/08, мотивуючи тим, що Порт немає відношення до перевезення транзитного вантажу та не є учасником транзиту (а.с. 21).

Таким чином, відмова відповідача і стала підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл до суду із зазначеними позовними вимогами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

За приписами пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З викладеного вбачається, що при укладанні договору за № 43-08 від 01.12.2008 та додаткової угоди від 18.07.2011, додаткової угоди від 26.12.2012, сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством, підписали та скріпили печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо іншене передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часупоштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у свою чергу, встановлює, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України.

Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договорі згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені пунктом 1 - 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня.

В пункті 2 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони. Суд звертає увагу на те, що про турботливість та обачність сторони йдеться тільки стосовно усунення причин після їх виникнення. Непроявленню стороною турботливості та обачності стосовно запобіганні настанню цих причин правового значення не надається.

Однак, позивач не довів наявність виняткового випадку, передбаченого частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України як підстави для зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до частини 1 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків

виконання тощо.

Відповідно до пункту 197.8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Статтею 1 Закону України Про транзит вантажів визначено, що транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про транзит вантажів транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

Приписами статті 4 Закону України Про транзит вантажів передбачено, що транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про транзит вантажів встановлено, що Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою ATA (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка ATA (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

У зв'язку з вищевикладеним, слід, що операції з поставки послуг, які надаються портом у вигляді надання причалу, залізничної колії та проїзду автотранспорту по території порту, для переміщення (перевалки) скрапленого газу, звільняються від обкладення

та ПДВ, якщо такі послуги призначені для транспортування зрідженого газу в режимі транзиту, що має бути підтверджено супроводжуючий такий вантаж товарно-транспортної накладної, при цьому з портом як з і учасником транзиту повинен бути укладений відповідний договір, одна зі сторін якого повинна бути власником вантажу.

Якщо договір на надання таких послуг укладено між портом і перевізником, який не є власником вантажу, а також у тому випадку, якщо зріджений газ не транспортується в режимі транзиту, то операції з поставки послуг портом не потрапляють під дію пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України, тобто підлягають обкладенню податком на I додану вартість на загальних підставах.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл та Державним підприємством Керченський морський рибний порт відповідний Договір укладено не було.

Відносно внесення змін до предмету Договору, суд зазначає, що предметом спору в цій частині є зміна цивільних прав та обов'язків, які виникли відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України з договору між двома юридичними особами, а саме між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл та Державним підприємством Керченський морський рибний порт . Загальними принципами господарювання, закріпленими у статті 6 Господарського кодексу України передбачена заборона втручання органів держаної влади в господарські правовідносини.

Таким чином, в даному випадку, господарський суд Автономної Республіки Крим не має право втручання в господарські відносини суб'єктів господарювання, щодо внесення доповнень до предмету договору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гермес Ойл є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 19.04.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.А. Іщенко