Постанова

від 17.04.2013 по справі 902/408/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа № 902/408/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Колективне підприємство "Будівельно-монтажне управління №1" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.03.13 р.

у справі № 902/408/13 (суддя Маслій І.В. )

позивач Колективне підприємство "Будівельно-монтажне управління №1"

відповідач Виконавчий комітет Вінницької міської ради

про визнання рішення недійсним

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 березня 2013 року у справі № 902\408\13 ( суддя Маслій І.В) відмовлено у прийнятті позовної заяви Колективному підприємству Будівельно - монтажне управління № 1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним п.1.17 додатку № 17 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.08.2012 року № 1970.

Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд керувався ч.1 ст. 12 ГПК України , ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства, п.1.2 та п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ; п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції та прийшов до висновку, що в даному випадку між сторонами виникли правовідносини у зв"язку із нарахуванням збитків (адміністративна юрисдикція) , а не у зв"язку з їх стягненням ( господарська юрисдикція)

Відтак,подана заява не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки позивачем оскаржуються дії органу суб єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій ( нарахування збитків) , а тому має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Колективне підприємство Будівельно - монтажне управління №1 звернулось з апеляційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 березня 2013 року у справі №902\408\13 та передати справу на розгляд місцевому господарському суду.

Зокрема, апелянт у скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

На думку скаржника, в даній справі предметом спору є правомірність визначення розміру збитків , завданих територіальній громаді м.Вінниці через неодержаний дохід. Таким чином ,це є спір про право і незалежно від участі в ньому органу - суб єкта владних повноважень, який в даному випадку не здійснює управлінських функцій , а лише діє як орган , що розпоряджається земельною ділянкою щодо визначення розміру завданих йому збитків. Вважає, що правовідносини, що склались між сторонами є цивільно - правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі.

Крім того, вважає, що посилання суду першої інстанції на постанову колегії суддів судової палати з адміністративних справ Верховного суду України від 27 квітня 2010 року є помилковою, оскільки в адміністративній справі вирішувався спір щодо оскарження рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, при цьому Верховний суд України зазначив, що справа підсудна господарським судам України , адже рада управлінських функцій не здійснювала.

Просить врахувати, що оскаржувана ухвала була винесена судом першої інстанції з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає безумовному скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Вінницької міської ради зазначає, що ухвала господарського суду Вінницької області винесена за повного з'ясування обставин справи при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що прийняте Виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення від 16.08.2012 №1970 Про затвердження Актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок та внесення змін в рішення виконкому міської ради від 14.06.2012 р. №1421 є дією суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку відповідача, між сторонами відсутній спір щодо земельної ділянки, оскільки не виникло питання ,наприклад, щодо її відчуження, порядку користування чи вилучення у позивача, тоб-то вчинення дій власником земельної ділянки щодо встановленого законом права розпорядження земельною ділянкою, а тому наявність між позивачем та відповідачем спору про право власності спростовується.

Такого ж висновку дійшов Вінницький апеляційний адміністративний суд в аналогічній ситуації, про що прийняв відповідну ухвалу 14.02.2013 року по адміністративний справі №232/3909/12.

Крім того ,зазначає, що доказом про те, що спір такої категорії не підлягає розгляду в господарських судах України є судова практика, зокрема ухвала господарського суду Вінницької області від 12.11.2012 року по справі № 18/4(02-2)/2012/5003, яка набула законної сили.

Просить суд врахувати , що виконавчий комітет Вінницької міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керувався у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів. За таких обставин, виконавчий комітет Вінницької міської ради просить залишити ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.03.2013 року по справі № 902/408/13 без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства Будівельно-монтажне управління № 1 без задоволення.

У судове засідання апеляційного господарського суду сторони не з"явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2013 року про призначення розгляду справи на 17 квітня 2013 року надіслані сторонам та ними отримані , про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 19,20),обмеженість строків розгляду спору, а відповідно до ч.2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження , явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 106 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2013 року Колективне підприємство "Будівельно -монтажне управління № 1" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання п.1.17 додатку №17 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.08.2012 р. №1970 недійсним.

Обґрунтовуючи звернення до суду в порядку господарського судочинства, позивач посилається п.1.2,п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" та на п.п.12-14 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про судову практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" та зазначає про те, що в порядку цивільного судочинства розглядаються, виходячи з положень ст.ст.156,157 ЗК України, справи за заявами про вирішення майнових спорів, пов"язаних із земельними правовідносинами, в тому числі про відшкодування власникам, землекористувачам збитків. Зауважив в позовній заяві, що правовідносини між сторонами є цивільно - правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки вбачається спір про право.

Проаналізувавши подану позивачем позовну заяву та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі ст.1 ГПК України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет, підстави позову і зміст позовних вимог. (п.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р."Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ".)

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. (п.3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ".)

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Справи у спорах за участю державних органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тоб-то справи у них підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категоріях спорів, які засновані, зокрема, на положеннях розділів ІІІ-V Земельного кодексу України.

Така правова позиція наведена в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р.."Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ".

В позовній заяві КП " БМУ№1 " зазначає, що вони є користувачами земельної ділянки по вул.Айвазовського,4 на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької містької ради № 661 від 27.05.1999 року . Крім того, вони є власниками нерухмого майна, що розташоване на вказаній земельній ділянці.

Сплата та нарахування земельного податку на земельну ділянку по вул.Айвазовського,4 здійснювалась та здійснюється на підставі реєстраційної картки кадастрового обліку юридичних осіб, що користуються земельними діялками у м.Вінниці № 352.

Однак рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.08.2012 року № 1970" Про затвердження Актів визначення розміру збитків,заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок та внесення змін до рішення виконкому міської ради від 14.06.2012 року № 1421 було затверджено акт визначення розміру збитків ,згідно з яким розмір збитків за використання КП" БМУ-1" земельної ділянки полощею 1,3059 га без правовстановлюючих документів по вул.Айвазовського,4 в м.Вінниці становить 255084,71 грн.

Таким чином, предметом спору є визнання недійсним п.1.17 та додатку № 17 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.08.2012 року № 1970 " Про затвердження Актів визначення розміру збитків ,заподіяних тимчасовим зайняттям земльних ділянок та внесення змін в рішення виконкому міської ради від 14.06.2012 року № 1421"

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради виступає рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права на стягнення збитків як власника земельної ділянки і не є суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача, оскільки відсутня підпорядкованість, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій, тобто оспорюване рішення не є правовим актом управління. Предметом спору, з урахуванням підстав, з яких позивач просить визнати недійсним оспорюване рішення відповідача, є перевірка правильності формування волі останнього стосовно права на стягнення шкоди саме з позивача, захист прав останнього не відшкодовувати збитки відповідачу за відсутності складу правопорушення в діях позивача, відсутності підстав для його відповідальності, що є спором про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а відтак підвідомчий господарському суду.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу, що позивач звертався до Віннцького міського суду з аналогічним позовом .Ухвалою Вінницького міського суду від 22.01.2013 року позовну заяву " КП БМУ-1" залишено без розгляду у зв"язку з пропущенням строку звернення до суду із даним позовом, передбаченим ч.5 ст. 99 КАС України.

Проте,ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року ухвалу Вінницького міського суду від 22 січня 2013 року було скасовано, провадження у справі закрито.

Скасовуючи ухвалу суду та закриваючи провадження у справі, Вінницький апеляційний адміністративний суд встановив , що предметом спірних правовідносин є правомірність визначення розміру збитків завданих територіальній громаді м.Вінниці через неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельних ділянок, що знаходяться в комунальній власності, яке має визначатися при розгляді позову про стягнення цих збитків, де оспорюване рішення є підставою позовних вимог. Таким чином, такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу - суб'єкта владних повноважень, який в даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а лише діє як власник земельної ділянки комунальної власності щодо визначення розміру завданих йому збитків, а тому відповідач в даних відносинах з позивачем виступає, як власник майна, який забезпечує його ефективне використання, в тому числі, шляхом прийняття оспорюваного рішення.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право, а саме про цивільне право користування та права власності на земельну ділянку.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, хоча зазначена ухвала була додана позивачем до позовної заяви.

Вищевикладене не враховано судом першої інстанції, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права та безпідставної відмови у прийнятті позову, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1ст. 104 ГПК України .

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Зважаючи на те, що даний спір по суті ще не вирішений, а справа лише направлена на розгляд суду першої інстанції, питання розподілу судових витрат має бути вирішено місцевим господарським судом за результатами розгляду справи у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України . Така правова позиція викладена у п.4.8 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року " Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуцального кодексу України "

Керуючись ст.ст. 99,101,103,п.4ч.1ст. 104,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Будівельно-монтажне управління №1" задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 березня 2013 року у справі № 902/408/13 про відмову у прийнятті позовної заяви скасувати.

3.Матеріали справи № 902/408/13 передати на розгляд господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.