Постанова

від 12.04.2013 по справі 2а-1670/65/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/65/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Візір О. В.,

представника відповідача - Решетнік М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305.

Протокольною ухвалою суду від 12 квітня 2013 року було замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Полтаві його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 164 514 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0001422305 та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 656 720 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0001432305 є безпідставним, у зв'язку з чим підлягають скасуванню податкові повідомлення - рішення, та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому є незаконними.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача встановлено формування податкового кредиту ТОВ "Українське зерно" за рахунок "сумнівних" постачальників, що переважно територіально розташовані на одній місцевості, при цьому, на думку податкового органу, в ланцюгах постачання не встановлено нарахування та сплату податкових зобов'язань у зв'язку з неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань. За таких обставин, податковий орган приходить до висновку, що позивачем за квітень 2011 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по "сумнівних" постачальниках товарів, використання яких у межах господарської діяльності не доведено, а отже оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно та на підставі норм чинного законодавства.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Українське зерно" (ідентифікаційний код 30044094) 14.07.1998 зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 588 105 0001 000083. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

11.05.2011 ДПІ у м. Полтаві, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками ТОВ "Вєнтек" (код ЄДРПОУ 36494829), ФГ "Перемога КВІ" (код ЄДРПОУ 30878285), ТОВ "Компанія Агро-Трейд" (код ЄДРПОУ 33673050), ТОВ "Промін-Н" (код ЄДРПОУ 37066224), ТОВ "Будпластполімер" (код ЄДРПОУ 25186431), ПП "Хімтяжбуд" (код ЄДРПОУ 36841863), ТОВ "Трейдинг Агро" (код ЄДРПОУ 37104987) у березні - квітні 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт № 5540/23-6/30044094 від 25 червня 2011 року (том І, а. с. 37-48), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, а саме, встановлено:

- завищення залишку від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 20.2) в розмірі 164 514 грн. ;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 656 720 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 13 липня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001422305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 164 514 грн. та № 0001432305, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 656 720 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Українське зерно" оскаржило їх в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення - рішення, ДПС у Полтавській області винесено рішення від 23 вересня 2011 року за № 2746/10/25-016 про результати розгляду первинної скарги, яким податкові повідомлення - рішення від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305 залишені в без змін, а скарга позивача - без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача ДПС України винесено рішення від 08 грудня 2011 року за № 7060/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким податкові повідомлення - рішення від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305 з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області від 23 вересня 2011 року за № 2746/10/25-016, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а повторну скаргу без задоволення /т. 1. - а. с. 18-36/.

Не погодившись з вищевказаними висновками податкового органу, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області про скасування податкових повідомлень - рішень від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0001432305 від 13 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 656 720 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ стали господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Вєнтек" (код ЄДРПОУ 36494829), ФГ "Перемога КВІ" (код ЄДРПОУ 30878285), ТОВ "Компанія Агро-Трейд" (код ЄДРПОУ 33673050), ТОВ "Промін-Н" (код ЄДРПОУ 37066224), ТОВ "Будпластполімер" (код ЄДРПОУ 25186431), ПП "Хімтяжбуд" (код ЄДРПОУ 36841863), ТОВ "Трейдинг Агро" (код ЄДРПОУ 37104987) у березні - квітні 2011 року.

Відповідно до Акту перевірки податковим органом були встановлені наступні відомості про контрагентів позивача:

ТОВ "Вєнтек" свій податковий кредит за березень 2011 року формує за рахунок операцій з ТОВ НТЦ "Куртаж". ТОВ НТЦ "Куртаж" податкова декларація з ПДВ за березень 2011 року не подавалась. Крім того, відповідно до акту перевірки ТОВ НТЦ "Куртаж" № 764/233/32233046 від 02 червня 2011 року, відвантаження товарів на адресу ТОВ "Вєнтек" не підтверджено.

ФГ "Перемога КВІ" свій податковий кредит за березень 2011 року формує за рахунок операцій з ТОВ "Украгроком". Підприємством ТОВ "Украгроком" у березні 2011 року свій податковий кредит завищено на 114 592 грн. 49 коп., тобто у постачальника не підтверджено факт відвантаження товарів (робіт, послуг) в обсягах, що декларує ТОВ "Украгроком".

ТОВ "Компанія Агро-Трейд" свій податковий кредит за квітень 2011 року формує за рахунок операцій з ТОВ "Ценфинторг-Юг". Стан платника ТОВ "Ценфинторг-Юг" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Податковий кредит у квітні 2011 року ТОВ "Ценфинторг-Юг" формує за рахунок ТОВ "Трейдкомерц", ТОВ "Трейдкомерц" в свою чергу податковий кредит в березні 2011 року формує за рахунок ТОВ "Миколаївський перевалочний комплекс". ТОВ "Миколаївський перевалочний комплекс" у березні 2011 року завищено податковий кредит на суму 5 701 798 грн. 02 коп. по ТОВ "Стройкапдизайн", якому податкові зобов'язання обнулено на підставі акту перевірки № 837/2360/37385457 від 06 червня 2011 року.

ТОВ "Промін-Н" податковий кредит за квітень 2011 року формує за рахунок операцій з ТОВ "Компанія Торгмаш". ТОВ "Компанія Торгмаш" у квітні 2011 року свій податковий кредит формує за рахунок операцій з ТОВ "Венцінгенторінг", останнім декларацію з ПДВ за квітень 2011 року не подано.

ТОВ "Будпластполімер" свій податковий кредит за квітень 2011 року формує за рахунок операцій з ТОВ "ТД "Трейдстар". ТОВ "ТД "Трейдстар" податковий кредит за квітень 2011 року формує за рахунок операцій з ТВ "БК "Вікмон", яким декларації з 2010 року не подавались, державну реєстрацію скасовано 28 січня 2010 року, свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано 28 вересня 2009 року.

ПП "Хімтяжбуд" декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року не подано. Крім того, відповідно до Декларації з податку на прибуток за 2010 рік, основні засоби у платника відсутні.

ТОВ "Трейдинг Агро" свій податковий кредит за квітень 2011 року формує за рахунок операцій з ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія". Стан платника ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Платником декларацію з ПДВ за квітень 2011 року подано з прочерками. Крім того, декларацію з ПДВ за квітень 2011 року не визнано як податкову звітність.

У вищевказаних контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення для будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного кредиту.

Податковий орган робить висновок, що підприємству ТОВ "Українське зерно" надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Також, відповідачем було встановлено порушення позивачем статті 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога КВІ", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Дослідивши податкові накладні, видані ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога КВІ", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" для документального оформлення виконаних угод з поставки, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності - зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Таким чином, вказані податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами позивачем надані первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності:

ТОВ "Вєнтек" - договір поставки, видаткові та податкові накладні, докази переоформлення товару, що знаходиться на зберіганні ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", на позивача, докази оплати /том 1, а. с. 49-63, том 2, а. с. 199-200, том 3, а. с. 51-56/;

ФГ "Перемога КВІ" - договір поставки, рахунки, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати /том 1, а. с. 71-106, том 3, а. с. 57-59/;

ТОВ "Компанія Агро-Трейд" - договір поставки, рахунки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати /том 1, а. с. 107-147, том 3, а. с. 41-50/;

ТОВ "Промін-Н" - договір поставки, рахунок, накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, докази оплати /том 1, а. с. 64-70, том 3, а. с. 38-40/;

ТОВ "Будпластполімер" - договір поставки, рахунки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати /том 1, а. с. 148-204, том 3, а. с. 24-37/;

ПП "Хімтяжбуд" - договір поставки, рахунки, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати /том 1, а. с. 225-238, том 3, а. с. 21-23/;

ТОВ "Трейдинг Агро" - договір поставки, рахунки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати /том 1, а. с. 205-224, том 3, а. с. 16-20/.

Таким чином, оцінивши докази, зібрані відповідачем під час проведення перевірки та надані сторонами в ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку про безпідставність твердження відповідача щодо нереальності господарських взаємовідносин між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога КВІ", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" з придбання товарів.

Посилання ДПІ в м. Полтаві у висновку перевірки на той факт, що у ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога КВІ", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються негативно з мотивів безпідставності та необґрунтованими. Суд зазначає, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що в акті перевірки № 5540/23-6/30044094 від 25 червня 2011 року податковий орган не ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога КВІ", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро".

Статтею 15 Закону Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

З огляду на наведені законодавчі приписи суд зазначає, що несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

ТОВ "Українське зерно" не може нести відповідальність за взаємовідносини ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога КВІ", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" з бюджетом.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення - рішення № 0001432305 від 13 липня 2011 року не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті № 5540/23-6/30044094 від 25 червня 2011 року про завищення залишку від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 20.2) в розмірі 164 514 грн., та зменшення від'ємного значення на підставі податкового повідомлення - рішення від 13 липня 2011 року № 0001422305, суд зазначає наступне.

В акті перевірки податковим органом було зазначено, що за результатами акту перевірки позивача від 08 квітня 2011 року № 2999/23-6/30044094, за січень 2011 року встановлено формування податкового кредиту ТОВ "Українське зерно" за рахунок сумнівних постачальників, що переважно територіально розташовані на одній місцеовсті, пов'язані між собою та зроблено висновок про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( р. 26) за січень 2011 року в розмірі 2 788 831 грн.

За наслідками перевірки (акт перевірки від 08 квітня 2011 року № 2999/23-6/30044094) винесено податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2011 року № 0000642305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2788831,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 01,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі № 2а-1670/8231/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0000642305.

Також, відповідачем було проведено перевірку ТОВ "Українське зерно", оформлену актом перевірки від 11.05.2011 №3995/23-6/30044094, за результатами якої встановлено, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) за лютий 2011 року також підлягає коригуванню на суму 2 788 831 грн. на підставі акту перевірки від 08 квітня 2011 року № 2999/23-6/30044094, та зроблено висновок про завищення залишку від'ємного занчення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) за лютий 2011 року в розмірі 1 263 022 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000932305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1263023,00 грн, в тому числі 1263022,00 грн - за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За таких підстав, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів за березень - квітень 2011 року визначеному за наслідками проведеної перевірки підприємства за перевіряємий період - березень, квітень 2011 року (акт перевірки від 25.06.2011 № 5540/23-6/30044094) відповідно підлягає коригуванню на підставі акту перевірки від 11.05.2011 №3995/23-6/30044094 за перевіряємий період - лютий 2011 року.

З огляду на викладене, сума спірного податкового повідомлення-рішення №0001422305 від 13.07.2011 по справі 2а-1670/65/12 сформована з урахуванням сум податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000932305 по справі № 2а-1670/8230/11.

Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі № 2а-1670/8230/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000932305.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на висновки суду, зроблені під час дослідження операцій зі спірними контрагентами позивача, та на встановлення судовими рішеннями безпідставності зменшення податковим органом від'ємного значення ТОВ "Українське зерно" за попередній період - лютий 2011 року, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем від'ємного значення з ПДВ за березень - квітень 2011 року в розмірі 164 514 грн., яке у свою чергу, складається із залишку від'ємних значень ПДВ за лютий 2011 року.

Інших доказів наявності підстав та мотивів для зменшення від'ємного значення ТОВ "Українське зерно" відповідачем не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" щодо скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 13 липня 2011 року № 0001432305 є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044084) витрати на сплату судового збору у розмірі 29 (двадцять дев'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький