Ухвала

від 14.04.2014 по справі 2а-1670/65/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/800/34425/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача Візір О.В. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 2а-1670/65/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001422305, № 0001432305 від 13 липня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, у відповідності до яких він, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість касаційної скарги відповідача, просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «Українське зерно» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками ТОВ «Вєнтек», ФГ «Перемога КВІ», ТОВ «Компанія Агро-Трейд», ТОВ «Промін-Н», ТОВ «Будпластполімер», ПП «Хімтяжбуд», ТОВ «Трейдинг Агро» у березні - квітні 2011 року, за результатами якої складено акт №5540/23-6/30044094 від 25 червня 2011 року;

- за висновками податкового органу, викладеними в цьому акті перевірки, позивачем в порушення вимог п.198.3 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.20.2) в розмірі 164 514 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 656 720 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0001422305 від 13 липня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 164 514 грн.;

2) № 0001432305 від 13 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 656 720 грн.

- за результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На думку податкового органу, вказані порушення мали місце у зв'язку з неправомірним формуванням позивачем податкового кредиту за рахунок постачальників, які по ланцюгу постачання товару не нараховували та не сплачували податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань. За висновками акту перевірки відповідача укладені між позивачем та його контрагентами угоди мають ознаки нікчемних відповідно до п.1 ст.215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України як такі, що порушують публічний порядок, укладені з метою незаконного формування податкової звітності, в тому числі, й податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи, з огляду на що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Вєнтек», ФГ «Перемога КВІ», ТОВ «Компанія Агро-Трейд», ТОВ «Промін-Н», ТОВ «Будпластполімер», ПП «Хімтяжбуд», ТОВ «Трейдинг Агро» було укладено договори поставки.

На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем надано документи бухгалтерського та податкового обліку, що складались внаслідок здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами. Надані позивачем податкові накладні оформлені відповідно до вимог встановлених податковим законодавством, що не заперечується відповідачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судовими інстанціями в ході розгляду справи не було виявлено жодного порушення позивачем вимог податкового законодавства, що регулює порядок сплати податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладені спірні договори є такими, що порушують публічний порядок, а учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Колегія суддів вважає правильним висновок судових інстанцій про те, що факт несплати контрагентом позивача податку на додану вартість сам по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену контрагенту в ціні придбаного товару (послуги).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку з податку на додану вартість, оскільки доводи відповідача, які обґрунтовували встановлені перевіркою порушення позивачем приписів податкового закону, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи попередніми інстанціями та були спростованими належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний