Ухвала

від 04.06.2013 по справі 2а-1670/65/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 2а-1670/65/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Візір О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013р. по справі № 2а-1670/65/12за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

12 квітня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 13 липня 2011 року № 0001422305 та № 0001432305.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує на факт відсутності реального вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога Кві", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" у зв'язку з відсутністю у останніх необхідних умов для провадження господарської діяльності, а також у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності з підприємствами по ланцюгу постачання, якими допущено порушення вимог чинного податкового законодавства, та які мають ознаки сумнівності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога Кві", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" мали реальний характер.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками ТОВ "Вєнтек" (код ЄДРПОУ 36494829), ФГ "Перемога КВІ" (код ЄДРПОУ 30878285), ТОВ "Компанія Агро-Трейд" (код ЄДРПОУ 33673050), ТОВ "Промін-Н" (код ЄДРПОУ 37066224), ТОВ "Будпластполімер" (код ЄДРПОУ 25186431), ПП "Хімтяжбуд" (код ЄДРПОУ 36841863), ТОВ "Трейдинг Агро" (код ЄДРПОУ 37104987) у березні - квітні 2011 року, встановлено наступні порушення:

- завищення залишку від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 20.2) в розмірі 164 514 грн. ;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 656 720 грн.

Завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, а також заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у поточному звітному періоду, відбулось у зв'язку з неправомірним формуванням позивачем податкового кредиту за рахунок "сумнівних" постачальників, при цьому у ланцюгах постачання не встановлено нарахування та сплату податкових зобов'язань у зв'язку з неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань.

Оцінюючи правомірність формування податкового кредиту ТОВ "Українське зерно" за період березня-квітня 2011 року за результатом господарських відносин з ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога Кві", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро", колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами наявні первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності:

ТОВ "Вєнтек" - договір поставки, видаткові та податкові накладні, докази переоформлення товару, що знаходиться на зберіганні ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", на позивача, докази оплати (том 1, а. с. 49-63, том 2, а. с. 199-200, том 3, а. с. 51-56);

ФГ "Перемога КВІ" - договір поставки, рахунки, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати (том 1, а. с. 71-106, том 3, а. с. 57-59);

ТОВ "Компанія Агро-Трейд" - договір поставки, рахунки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати (том 1, а. с. 107-147, том 3, а. с. 41-50);

ТОВ "Промін-Н" - договір поставки, рахунок, накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, докази оплати (том 1, а. с. 64-70, том 3, а. с. 38-40);

ТОВ "Будпластполімер" - договір поставки, рахунки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати (том 1, а. с. 148-204, том 3, а. с. 24-37);

ПП "Хімтяжбуд" - договір поставки, рахунки, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати (том 1, а. с. 225-238, том 3, а. с. 21-23);

ТОВ "Трейдинг Агро" - договір поставки, рахунки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати (том 1, а. с. 205-224, том 3, а. с. 16-20).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що контрагентами ТОВ "Українське зерно" при оформленні податкових накладних на виконання договорів з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

За висновками відповідача у акті перевірки від 25.06.2011р. №5540/23-6/30044094 ( т. 1 а.с.37-48), укладені між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога Кві", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" угоди мають ознаки нікчемних відповідно до п.1 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України як такі, що порушують публічний порядок, укладені з метою незаконного формування податкової звітності, в тому числі і податкового кредиту за наслідками проведених господарських операцій.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів, а також визнання їх недійсними, унормовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Між тим, ст. 228 ЦК України, з урахуванням змін внесених Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, які набрали чинності з 01.01.2011 року, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма ч. 3 ст. 228 ЦК України кореспондується з нормами ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

З наведеного вбачається, що з 01.01.2011 року, правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, виключені з кола нікчемних правочинів та їх віднесено законодавцем до оспорюваних.

Зміст наведеної норми ст. 228 ЦК України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Крім того, відповідачем не доведено факт наявності у позивача умислу на укладення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що могло би бути підставою для визнання їх судом недійсними.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що угоди між позивачем та ТОВ "Вєнтек", ФГ "Перемога Кві", ТОВ "Компанія Агро-Трейд", ТОВ "Промін-Н", ТОВ "Будпластполімер", ПП "Хімтяжбуд", ТОВ "Трейдинг Агро" не мають ознак реальності у зв'язку з відсутністю у останніх необхідних умов для провадження господарської діяльності, а також у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності з підприємствами по ланцюгу постачання, якими допущено порушення вимог чинного податкового законодавства, висновків суду не спростовують. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентами позивача, а також їх підприємствами-постачальниками порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з такими контрагентами.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013р. по справі № 2а-1670/65/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.