Постанова

від 17.04.2013 по справі 826/2867/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2013 року 11:11 № 826/2867/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Голданова С.В. (директор), Голданов В.В. (довіреність від 15.04.13 р.)

від відповідача-1 - Сперкач С.В. (довіреність від 06.02.2013 р. № 1100/9/10.2-09)

від відповідача-2 - Капустіна А.А. (довіреність від 18.02.2013 р. № 4/10-1-05)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДП Укрінвестгруп до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (Відповідач-1) Державної податкової служби у місті Києві (Відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000041156 та рішення про результати розгляду скарги від 17.09.2012 № 5800/10/12-114,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ ДП Укрінвестгруп з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (далі - ДПІ) та Державної податкової служби у місті Києві (далі - ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000041156, прийнятого Відповідачем-1, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 501 633 грн. за основним платежем,

- рішення від 17.09.2012 № 5800/10/12-114, прийнятого Відповідачем-2, відповідно до якого зазначене вище рішення залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання по зазначеному вище рішенню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 125 408,25 грн.

Позивач зазначає, що поштою отримав акт перевірки про результатами перевірки питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2004 року, березень 2005 року.

Відповідно до цього акту перевірки, як зазначає позивач, ДПІ прийшла до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2012 року у сумі 501 633 грн.

Позивач у зв'язку з наведеним зазначає, що під час перевірки та складання акту перевірки, а так само і під час прийняття рішення було допущено численні порушення, суть яких полягає у наступному.

Так, як зазначає позивач, перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.8. ПК України (щодо проведення перевірки у зв'язку з подачею декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 000 грн.). Однак, як зазначає позивач, він вже протягом тривалого часу не декларував до відшкодування з бюджету сум ПДВ взагалі, та в розмірі більше 100 000 грн., - зокрема. Виходячи з наведеного, позивач вважає протиправним призначення та проведення перевірки на підставі п/п. 78.1.8. ПК України.

Як зазначає позивач у позові, у повідомленні ДПІ взагалі не міститься період, який мав би перевірятися. Тим більше, як зазначає позивач, йому є незрозумілим посилання на документальну перевірку товариства за результатами діяльності у 2004 та 2005 роках.

Позивач також вказує, що в порушення Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, акт перевірки не містить в собі чіткої та належним чином обґрунтованої позиції ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо того, у чому полягає порушення позивачем приписів п. 184.7 ПК України.

Позивач у той же час висловлює припущення, що ознайомлення за актом перевірки дає змогу припустити, що відповідач-1 мав на увазі необхідність нарахування товариством умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ у березні 2012 року.

При цьому, як надалі вказує позивач, вартість таких товарних залишків та основних фондів ДПІ застосовується виходячи з податкових декларацій з ПДВ позивача за 2004 - 2005 роки. У той же час, позивач вказує на незрозумілість того, на підставі яких документів та інших фактичних даних ДПІ прийшла до висновку, що товари, за операціями восьмирічної давнини ще знаходяться на балансі товариства. Більш того, як надалі зазначає позивач, в самому акті перевірки наявна інформація, що товариством у перевіреному періоді (квітень 2004 року) здійснювало експортні операції, що передбачає відчуження товарів.

У той же час, виходячи з податкової звітності та балансів підприємства, які подавались до ДПІ у встановленому порядку, вбачається, як зазначає позивач, що у товариства на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ (а так само і раніше) були відсутні на балансі як товарні залишки, так і основні фонди, що, однак, було проігноровано ДПІ.

Більш того, як зазначає позивач, відповідно до даних інвентаризації, яка була проведена товариством, а саме з інвентаризаційного опису №1, у товариства станом на 1 кв. 2012 р. відсутні на балансі будь-які матеріальні цінності.

За таких обставин, як зазначає позивач, він не повинен був нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ в березні 2012 року з огляду на відсутність у позивача об'єктів умовного продажу.

В сукупності, як вважає позивач, наведене спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема приписів п. 184.7 ПК України, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов, вважаючи при цьому безпідставним збільшення ДПС у м. Києві суми штрафних санкцій.

Відповідачі, з підстав викладених в Акті перевірки та в оскаржуваному рішення ДПС у м. Києві,зазначають про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, представники податкової служби пояснили, що ПДВ за правилами умовного продажу нараховано на суму податкового кредиту за період 2004 - 2005 років, які органи ДПС вважають активом/товаром, на розмір якого необхідно було у 2012 році нарахувати податкові зобов'язання за правилами умовного продажу.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ДП Укрінвестгруп (код з ЄДР 31812780; адреса: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Січневого Повстання, 3-Б, офіс 197) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2004 р., березень 2005 р.

За результатами перевірки складено акт від 12.06.2012 р. № 28/15-6/31812780 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акті перевірки на порушення вимог п. 184.7 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання за березень в сумі 501 633 грн.

В Акті перевірки зазначено, що вона проведена на підставі п/п. 75.1.2. та п. 200.11. ПК України.

У той же час, з повідомлення про проведення перевірки від 08.06.2012 р. вбачається, що перевірка проводилась на підставі, зокрема, п/п. 78.1.8. ПК України та з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ.

В Акті зазначається, що позивач зареєстрований платником ПДВ 11.06.2002 року. Однак, свідоцтво платника ПДВ № 100155893 від 22.12.2008 р. анульовано згідно акту від 19.03.2012 р.

Окрім того, відносно обставин, на яких ґрунтуються висновки Акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення, зазначено, що згідно з поданими ТОВ ДП Укрінвесттур до ДПІ податковими деклараціями з ПДВ за квітень 2004 р. (вх. від 20.05.2004р. №155957) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 486 032 гри., за травень 2004р. (вх. від 16.06.2004р. №167529) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 684 грн., за липень 2004р. (вх. від 18.08.2004 р. №270784) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 4 072 гри., за серпень 2004р. (вх. від 20.09.2004р. №295651) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 262 грн., за вересень 2004р. (від 19.10.2004р. №355011) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 4 605 грн., за березень 2005р. (вх. від 19.04.2005р. №89065) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 5 978 грн.

Сума зазначених сум складає загальний розмір нарахованих позивачу податкових зобов'язань за рішенням ДПІ.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, як зазначається в Акті перевірки, охоплює декларації за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2004 року, березень 2005 року.

Аналізом наявної інформації щодо експортних операцій, здійснених ТОВ ДП Укрінвестгруп у періоді, що підлягає перевірці, відповідно до баз даних ДПІ за даними декларацій з ПДВ за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2004 року, березень 2005 року встановлено: квітень 2004 року - 2 940 007 грн., травень 2004 року - 0 грн., липень 2004 року - 0 грн., серпень 2004 року - 0 грн., вересень 2004 року - 0 грн., березень 2005 року - 0 грн.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що аналізом наявної інформації щодо імпортних операцій відповідно до баз даних ДПІ, здійснених ТОВ ДП Укрінвестгруп у періоді, що підлягає перевірці, за даними декларацій з ПДВ за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2004 року, березень 2005 року встановлено, що підприємство не здійснювало імпортних операцій у перевіряємих періодах.

В Акті перевірки також зазначено, що дані щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у перевіряємих періодах у зв'язку з ненаданням документів відсутні.

В контексті наведеного ДПІ в Акті перевірки також зазначає, що у зв'язку з відсутністю функціонування автоматизованої Системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, неможливо встановити контрагентів ТОВ ДП Укрінвестгруп та опрацювати розбіжності податкових зобов'язань та податкового кредиту.

В Акті перевірки також зазначається, що ТОВ ДП Укрінвестгруп подавало декларації з податку /на додану вартість з березня 2011р. по лютий 2012р., які свідчать про відсутність оподаткованих операцій протягом більше 12 місяців, в зв'язку з чим за ініціативою податкового органу 19.03.2012 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість .

ДПІ також зазначає, що відповідно до вимог п.184.7 ПК України платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів відповідно збільшення своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

В Акті перевірки у зв'язку з цим зазначає, що у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року підприємством не зроблено нарахування умовного продажу товарних залишків та основних фондів.

Виходячи з вищевикладеного, як зазначається в Акті перевірки, ТОВ ДП Укрінвестгруп , в порушення п.184.7 ПК України не визнало умовний продаж товарів та відповідно не збільшило суму своїх податкових зобов'язань за березень 2012 року.

У той же час, Акт перевірки не містить ідентифікації товарних залишків та основних фондів, відносно яких позивач повинен був застосувати правила умовного продажу, але не застосував.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, за результатами розгляду скарги позивача, ДПС у м. Києві прийняла рішення від 17.09.2012 р. № 5800/10/18-114 про збільшення суми грошового зобов'язання за першим рішенням в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 125 408,25 грн., яке мотивовано тим, що ДПІ вірно нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ, проте не було застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 123 ПК України з урахуванням положень п. 11 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення ПК України ДПС у м. Києві.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Як зазначено в Акті невиїзної перевірки, вона проведена на підставі, зокрема, п. 200.11. ПК України.

Як вбачається з повідомлення про проведення перевірки, остання проводилась на підставі, зокрема, п/п. 78.1.8. ПК України.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Відповідно до п. 200.11. ПК України, на який посилається ДПІ як на підставі проведення перевірки, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки .

У свою чергу п. 200.10. ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із п/п. 78.1.8. ПК України на положення якого також посилається ДПІ, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо платником подано декларацію , в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень .

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи відповідно до наявних декларацій позивача з ПДВ з квитанціями № 2 про їх прийняття, за період січня, лютого, березня 2012 року позивачем не заявлялось до бюджетного відшкодування будь-яких сум ПДВ.

Відтак, оскільки позивачем не подавався до ДПІ розрахунок сум бюджетного відшкодування, не заявлялось до відшкодування з бюджету сум ПДВ, перевірка призначена та проведена в порушення наведених вище норм, а отже акт перевірки є доказом, отриманим з порушенням закону.

При цьому, як зазначено вище, на підставі п. 200.11. ПК України проводиться виїзна перевірка, що в даному випадку також не дотримано ДПІ (ДПІ проведено невиїзну перевірку), що, у свою чергу, позбавило позивача можливості надавати необхідні для перевірки документи, та свідчить про порушення порядку проведення перевірки, що також зумовлює висновок, що складений за результатами такої перевірки акт перевірки є доказом, отриманим з порушенням закону.

(2) Щодо суті висновків ДПІ, на яких ґрунтується оскаржуване рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 184.7. ПК України якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що відповідно до п/п. ґ п/п. 14.1.191. ПК України постачанням товарів також вважається умовне постачання товарів та необоротних активів , під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

В даному випадку, як зазначено в Акті перевірки свідоцтво платника ПДВ № 100155893 від 22.12.2008 р. анульовано згідно акту від 19.03.2012 р.

У той же час, згідно із зазначеними деклараціями з ПДВ за період січня - березня 2012 року позивачем не здійснювалось операцій з придбання та продажу продукції, наявність відомостей щодо чого могла б вказувати на наявність залишків товарів у березні 2012 року.

Окрім того, як вбачається з декларацій позивача з податку на прибуток за 1 кв. 2012 року, за півріччя 2012 р., які супроводжуються квитанціями про їх прийняття ДПІ, - відсутнє декларування доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) та витрат у вигляді собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Зазначені декларації взагалі подані з прочерками у всіх графах декларацій.

Досліджуючи при цьому, податкову декларацію з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 року вбачається відсутність здійснення витрат у вигляді собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів/робіт/послуг, інших витрат. Дохід склав 3 грн. (проценти).

Судом також досліджено фінансовий звіт позивача за 2011 рік (з квитанцією про прийняття ДПІ), з якого вбачається відсутність вартості основних засобів на кінець звітного періоду, відсутність вартості виробничих запасів, готової продукції.

Окрім того, в контексті перевірки наявності у позивача об'єктів, щодо яких застосовуються правила про умовний продаж, судом досліджено наказ позивача № 50-к від 31.03.2012 р. про проведення станом на 30.03.2012 р. інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей. Згідно з відомостями інвентаризаційного опису № 1, вона заповнена з прочерками та в ній відсутні відомості щодо наявності товарно-матеріальних цінностей на складі. Позивачем також надано Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 31.03.2012 р., яка також заповнена з прочерками. В Акті зазначено, що згідно з інвентаризаційним описом значиться в наявності 0 найменувань цінностей на суму 0 гривень.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ під час розгляду справи не доведено наявності у позивача об'єктів, до яких би відповідно до положень п. 184.7. ПК України застосовувались правила умовного продажу у зв'язку з анулюванням реєстрації позивача платником ПДВ.

Таких відомостей не містить і Акт перевірки, зокрема, в Акті перевірки не зазначено та не конкретизовано - які товари/необоротні активи перебували у розпорядженні позивача та відносно яких, як вважає ДПІ, позивачем не застосовано правила умовного продажу.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки він власне ґрунтується на зворотному - на відсутності у ДПІ інформації щодо цього.

При цьому, Акт перевірки не містить будь-якого логічного та зв'язного мотивування щодо застосування відомостей щодо операцій 2004 - 2005 років при застосуванні правил про умовний продаж у 2012 році, за відсутності аналізу податкової та фінансової звітності позивача, результатів його фінансово-господарської діяльності.

Наведене вказує на необґрунтованість висновків Акту перевірки та на те, що ці висновки сформовані без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, без врахування відомостей податкової та фінансової звітності, що направляється на адресу податкового органу.

Доводи ДПІ в даному випадку не підтверджені належними та допустимими доказами, по суті базуються на припущеннях та недоведених обставинах та не спростовують наданих позивачем відомостей щодо відсутності у нього об'єктів стосовно яких позивач повинен був визнати умовний продаж.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу спірних сум податкових зобов'язань та, відповідно, за відсутності порушень податкового законодавства, про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.

При цьому, відносно ненадання ДПІ додаткових документів в контексті наведеного, слід зазначити, що ДПІ проводилась невиїзна перевірка, яка проводилась без участі позивача. Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів витребування у позивача конкретного переліку документів та акту про відмову позивача у наданні документів, як-то передбачено правилами п. 85.6. ПК України у разі відмови платника податків надати певні документи під час проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем. Відповідно відповідачем-2 не доведено законності та обґрунтованості збільшення позивачу донарахованих сум податкових зобов'язань в частині нарахування штрафних санкцій, які визначені позивачу оскаржуваним рішенням відповідача-2. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ДП Укрінвестгруп (код з ЄДР 31812780; адреса: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Січневого Повстання, 3-Б, офіс 197) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 04.07.2012 № 0000041156.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби у місті Києві від 17.09.2012 № 5800/10/12-114.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2013 р.