Рішення

від 17.04.2013 по справі 904/1263/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.13р. Справа № 904/1263/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод", м. Дніпродзержинськ

про стягнення заборгованості 2 420 грн. 00 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - директор, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовтневий РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.12.1996 р.

Воронський О.Ф. представник за дов. від 04.01.2013 № 1

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКО" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" про стягнення вартості майна у розмірі 2 420 грн.00 коп., переданого на відповідальне зберігання відповідно до договору відповідального зберігання від 02.09.2011 № 47.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.03.2013.

04.03.2013 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява, в якій він зазначає, що не отримував копії позовної заяви з додатками, що унеможливлює підготовку заперечень на позов та просить відкласти розгляд справи.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2013 розгляд справи було відкладено до 18.03.2013 та зобов'язано позивача повторно направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками.

05.03.2013 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи доказів повторного відправлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками, а саме квитанції про відправлення та поштового опису вкладення (арк. с. 38-39).

18.03.2013 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 39 від 18.03.2013, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що не отримував від позивача листи-вимоги про повернення майна, а також позивач не надав доказів пошкодження відповідачем майна.

26.03.2013 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів зберігання майна в належному стані, а також те, що відправлення кореспонденції листом з описом вкладення є обов'язковим лише для надіслання позовів до суду та особам, які приймають участь у справі.

01.04.2013 від відповідача надійшли заперечення вих. № 45 від 01.04.2013, в яких він зазначив, що готов повернути майно позивачеві у будь-який час.

01.04.2013 від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2013 розгляд справи було продовжено до 22.04.2013 та зобов'язано з'явитись у судове засідання керівника ТОВ "Дніпропетровський автобусний завод" для надання додаткових особистих пояснень щодо обставин, які спричинили неповернення спірного майна.

У порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 01.04.2013 було оголошено перерву до 15.04.2013

Від позивача 09.04.2013 надійшли додаткові пояснення по справі вих.№ 0904/2013 від 09.04.2013.

11.04.2013 позивач направив до суду додаткові пояснення вих. № 1004/2013 від 10.04.2013, в яких він зазначає, що 05.04.2013 позивач з комісією, у складі якої знаходились фахівці Дніпропетровської торгово - промислової палати, прибули до відповідача для звіряння наявності та огляду порядку зберігання майна, переданого відповідачу на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №47 від 02.09.2011, однак їм потрапити на територію Дніпропетровського автобусного заводу потрапити не вдалось.

У судовому засіданні 15.04.2013 судом було оголошено перерву до 17.04.2013.

У судовому засіданні 17.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКО" (далі - позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" (далі - відповідач, зберігач) був укладений договір відповідального зберігання № 47 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору кисневий балон Y004-10 (далі - майно).

Згідно з п. 1.3. договору приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору.

Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість (відповідно до діючого міжбанківського курсу USD) та комплектність визначаються сторонами у актах приймання - передачі (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1.3 договору зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві та повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього (п. 2.1.4 договору).

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), перевіряти стан та умови зберігання переданого майна (п. 3.2., 3.3. договору).

На виконання умов п. 1.3. договору, згідно акту приймання-передачі від 02.09.2011 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно (кисневий балон Y004-10 (2 шт.) вартістю 2 420 грн. 00 коп. (арк. с. 9).

Пунктом 2.2. договору передбачено, якщо при прийманні зберігачем майна виявляється пошкодження або недоліки, зберігач зобов'язаний письмово повідомити поклажодавця про такі порушення протягом 3 днів з моменту приймання майна. Якщо зберігач своєчасно не повідомить про це поклажодавцеві, він несе відповідальність за збитки, спричинені поклажодавцеві через таке неповідомлення.

Доказів того, що передане майно було з недоліками або пошкодженим відповідачем не надано.

До матеріалів справи (арк. с. 84) залучено лист від 27.03.2013 вих. № 28 Приватного підприємства Медика , в якому зазначено, що медичні кисневі балони 10 л (Y004-10) були реалізовані ним позивачу в 2011 році в маркованій картонній упаковці виробника, з паспортами на виріб у зазначеній у цьому листі комплектації. Медичні кисневі балони в неналежній комплектації, без паспорта на виріб та без маркованої упаковки виробника до реалізації на території України не допускаються.

За приписами статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Приписами статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 ЦК України.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

У статті 949 ЦК України визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей (змішані родові) тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Статтею 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У листі вих. №2506/2012 від 25.06.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення майна переданого на відповідальне зберігання, зокрема, за договором № 47 від 02.09.2011. Відповідач у відзиві на позов, зазначає, що він не отримував даний лист позивача.

Суд вважає, що даний лист не є належним доказом вимоги про повернення майна за договором, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази направлення цього листа відповідачеві.

Також суд не може прийняти, як докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення майна лист вих. №0507 від 05.07.2012 та претензію від 13.11.2012, оскільки вказані документи містять вимогу про сплату грошової суми, а не вимогу про повернення майна.

В ході розгляду справи позивач звернувся до відповідача телеграмами від 02.04.2013 та 03.04.2013 з попередженням про прибуття 05.04.2013 з комісією для проведення перевірки стану й умов зберігання майна, переданого згідно договору № 47. Однак, відповідач відмовився прийняти вищезазначені телеграми (арк. с. 93-94).

05.04.2013 для здійснення звіряння із відповідачем наявності на відповідальному зберіганні у останнього спірного майна за договором №47 від 02.09.2011, а також стану цього майна, до ТОВ "Дніпропетровський автобусний завод" прибув директор ТОВ "ВІКО" ОСОБА_3 з комісією у складі: ОСОБА_4 - експерта Дніпропетровської торгово -промислової палати, ОСОБА_5 - представника, ОСОБА_6 - техніка по ремонту медичного та ОСОБА_7 - фінансового директора ТОВ "ВІКО". Комісію на територію заводу допущено не було. Факт прибуття комісії був підтверджений слідчим СОГ Заводського РВ, про що складено та підписано акт від 05.04.2013 (арк. с. 103).

12.04.2013 відповідач доставив позивачу кисневі балони У004-10 в кількості 2 шт. на загальну вартість 2 420 грн., позивач оглянув і відмовився від отримання з відповідального зберігання від відповідача кисневі балони Y004-10 у кількості 2 шт., про що складено та підписано обома сторонами акт повернення № 1 від 12.04.2013. Позивач листом № 1104/2013 від 11.04.2013, отриманим представником відповідача Ткаченко 12.04.2013, повідомив, що відмовляється від отримання з відповідального зберігання майна за договором відповідального зберігання № 47 від 02.09.2011, оскільки при проведенні огляду майна - кисневі балони Y004-10 в кількості 2 шт. на загальну вартість 2 420 грн. - виявлені пошкодження заводської упаковки, окислення тіла балона в місці кріплення до транспортного візку, вентиль балона накручений із застосуванням фумленті. В наслідок цих дій втрачений первісний товарний вид виробу медичного призначення, балон вважається таким, що був у використані. Всі виявлені недоліки не дозволяють реалізацію цього майна в подальшому та повернув відповідачу вищезазначене майно (арк. с. 101).

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з приписами статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до умов ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 2 ст. 951 ЦКУкраїни передбачено, що якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення поклажедавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажедавцеві завдану шкоду (з урахуванням зміни міжбанківського курсу USD).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що майно, передане на відповідальне зберігання за договором, було пошкоджено. Заперечень з приводу цього факту відповідачем не надано. А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості майна у розмірі 2420 грн. є правомірною.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" (51927, м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79, код ЄДРПОУ 33981727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО" (49039, м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, 2д, код ЄДРПОУ 21857229) заборгованість у розмірі 2 420 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста двадцять гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко

Повне рішення складено 22.04.13р.