Постанова

від 04.02.2009 по справі 30/426

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/426

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 лютого 2009 р.                                                                                    № 30/426  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданняЗаступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2007

у справі№30/426 господарського суду міста Києва          

за позовомКомпанії "Сікофін лімітед"

до1)          Київської міської ради 2)          Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

провизнання укладеним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідачів:1)          Безносик А.О. –за довіреністю від 19.01.2009р. 2)          не з'явились

прокуратури:Сахно Н.В. –ст. прокурор відділу ГП України (посвід. №99 від 20.05.2004р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2007р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано право Компанії "Сікофін лімітед" на оренду земельної ділянки на вул.Семена Скляренка, 5 в Оболонському районі м.Києва згідно з технічною документацією, розробленою відповідно до положень рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м.Києві"; вирішено вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування виробничого корпусу лабораторії виставочого павільйону та гаража службових автомашин на вул.Семена Скляренка, 5 в Оболонському районі м.Києва між Компанією "Сікофін лімітед"  та Київською міською радою, в редакції, яка підписана Компанією "Сікофін лімітед" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, та переданою зазначену земельну ділянку з моменту набрання чинності судового рішення, на умовах визначених договором. Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Орендодавцем –Київською міською радою та Орендарем –Компанією "Сікофін лімітед", у встановленому порядку.

У касаційному поданні Заступник прокурора міста Києва просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2007р. та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача з матеріалами справи в касаційній інстанції ознайомився, про відкладення розгляду справи на 04.02.2008р. обізнаний. При цьому позивач  повторно не скористався наданим процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції. Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника відповідача-1 та прокурора, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням №1/11-2004 від 02.11.2004р. про виділення в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування виробничого корпусу лабораторії виставочого павільйону та гаража службових автомашин на вул.Семена Скляренка, 5 в Оболонському районі м.Києва. Позивачем отримано доручення заступника міського голови №36770 від 16.11.2004р. на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,78га. В результаті роботи ТОВ "Епоха-Гео" підготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування виробничого корпусу лабораторії виставочого павільйону та гаража службових автомашин на вул.Семена Скляренка, 5 в Оболонському районі м.Києва. Всі зазначені документи знаходяться в матеріалах кадастрової  справи №Д-3098, яка сформована у Головному управлінні земельних ресурсів. 24.09.2007 позивач звернувся до Київської міської ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки та надіслав підписаний зі свого боку договір оренди та технічну документацію із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки. Договір оренди землі Київською міською радою не підписувався, позивачеві не повертався.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції, з посиланням, зокрема, на ст.ст. 16, 20 Закону України "Про оренду землі", ст. 181 ГК України, Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим, задовольнив позов в повному обсязі: визнав право позивача на оренду земельної ділянки на вул.Семена Скляренка, 5 в Оболонському районі м.Києв; визнав укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничого копусу лабораторії виставочного павільону та гаража службових автомашин на вул.Семена Скляренка, 5 в Оболонському районі м.Києв будівель та споруд між Компанією "Сікофін лімітед" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Компанією "Сікофін лімітед"; зобов'язав Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 116 ЗК України (в редакції чинній на момент звернення з позовом) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

В розрізі суб'єктного складу правовідносин даного спору, а також положень ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, органом, що наділений повноваженнями розглядати питання надання земельної ділянки в оренду є Київська міська рада. Таким чином, для об'єктивного та всебічного вирішення спору місцевий господарський суд мав встановити чи розглядалось на пленарному засіданні Київської міської ради питання передачі в оренду позивачу земельної ділянки, чи приймалось органом місцевого самоврядування відповідне рішення. Однак, при вирішенні спору господарським судом не було досліджено зазначених вище питань. Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, визнання такого договору укладеним за відсутності такого рішення є порушенням виключної компетенції Київської міської ради, передбаченої Конституцією України, на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.

Також позивачем при зверненні до господарського суду заявлено вимоги про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів зареєструвати договір оренди земельної ділянки, вимоги щодо визнання укладеним також заявлені в даному спорі.

Суд задовольнив ці вимоги з посиланням на ст. 20 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Проте судом залишено поза увагою, що підставою для захисту відповідних прав є їх порушення, невизнання чи оспорення. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не з'ясував, в чому полягає порушення прав позивача Головним управлінням земельних ресурсів, зокрема не встановив фактичні обставини щодо ухилення цієї особи від реєстрації укладеного договору оренди спірної земельної ділянки.

За таких обставин ухвалене в справі судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2007р. у справі №30/426 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                   Д.Кривда

           Судді                                                                                       Г.Жаботина

   А.Уліцький