Постанова

від 03.02.2009 по справі 5020-4/085

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-4/085

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 лютого 2009 р.                                                                                    № 5020-4/085  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України,                    м. Севастополь,  

на рішення господарського суду міста Севастополя від 18.09.2008

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2008

зі справи № 5020-4/085

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Сервіс зв'язок" (далі –Товариство), м. Севастополь,

до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відділення АМК),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Українське державне підприємство поштового зв'язку в особі його Севастопольської дирекції (далі –Підприємство), м. Севастополь,  

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача – не з'явився,

відповідача –Дучевої Д.Д.,

третьої особи –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 21.01.2008 № 27/2-08-РШ "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі –Рішення АМК).

Рішенням названого суду від 18.09.2008 (суддя Остапова К.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 (колегія суддів у складі: Видашенко Т.С. –головуючий суддя, судді Фенько Т.П., Заплава Л.М.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення мотивовано невідповідністю Рішення АМК приписам чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення АМК просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Підприємство подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу – без задоволення.  

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- оспорюваним Рішенням АМК:

·          визнано, що Товариство і Підприємство вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 8 частини другої статті 6 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до обмеження конкуренції на регіональному ринку послуг з прийому готівкових платежів від фізичних осіб на користь третіх осіб та до обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

·          зобов'язано Товариство і Підприємство припинити зазначене порушення;

·          на Товариство накладено штраф у сумі 12 000 грн.;

·          на Підприємство накладено штраф у сумі 10 000  грн.;

- Рішення АМК обґрунтовано тим, що розміщення в поштових відділеннях Підприємства відомостей про оплату послуг Товариства на підставі домовленості та укладення договору від 15.11.2002 № 15-115/02 тільки з Підприємством призвело до істотного обмеження доступу на ринок надання послуг з прийому платежів за послуги зв'язку Товариства іншим банківським та фінансовим організаціям;

- Рішення АМК не містить відомостей щодо: обмеження позивачем та Підприємством конкуренції на регіональному ринку послуг з прийому готівкових платежів від фізичних осіб на користь третіх осіб у грошовому вимірі; стосовно частки Підприємства на ринку;  

- у Рішенні АМК відсутні докази зайняття Товариством та Підприємством монопольного становища на ринку одного виду обслуговування населення, як й докази того, що таке становище може призвести до обмеження конкуренції на регіональному ринку послуг з прийому готівкових платежів від фізичних осіб на користь третіх осіб і до обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів на певному ринку послуг.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно з преамбулою Закону № 2210 він визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до статті 5 цього Закону узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.

Згідно з частиною першою та пунктом 8 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; зокрема, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з: відповідності цивільному законодавству укладеного позивачем та третьою особою договору від 15.11.2002 № 15-115/02 на обслуговування абонентів; відсутності в рішенні АМК відомостей щодо частки Підприємства на ринку; відсутності доказів монопольного становища Товариства і Підприємства на ринку; відсутності доказів обмеження конкуренції.

Відповідно до статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами пункту 1 статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної  конкуренції, зокрема, є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 6 цього Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції.

У підпункті 8.1 пункту 8 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що відсутність у певного суб'єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб'єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб'єктами господарювання; наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов'язується виключно з тим, чи займає певний суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відтак вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Водночас підпунктом 8.3 пункту 8 цих Рекомендацій передбачено, що наявність у суб'єктів господарювання статусу учасників господарських зобов'язань, що виникли з господарського договору або інших угод, передбачає усвідомлення суб'єктами господарювання можливих наслідків виконання ними відповідних договорів (угод) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Крім того, зміст норм Закону № 2210 не дає підстав вважати, що виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань за господарським договором (угодою) звільняє його від відповідальності за порушення вимог названого Закону. Отже, якщо порушення законодавчого припису щодо заборони вчинення антиконкурентних узгоджених дій дійсно має місце, господарським судом не можуть братися до уваги доводи про те, що воно допущене саме у зв'язку з виконанням суб'єктом господарювання своїх договірних (господарських) зобов'язань.

На підтвердження обґрунтованості оспорюваного Рішення АМК відповідач послався на укладення позивачем договору на обслуговування виключно з Підприємством за наявності більш вигідних пропозицій інших осіб та навів відомості щодо загальної вартості послуг, наданих Товариством фізичним особам, розміру виручки Товариства та доходу Підприємства. Крім того відповідач зазначив про необхідність додаткових витрат з боку споживачів при внесенні ними плати за надані Товариством послуги не через Підприємство, а через інші банківські та фінансові установи (внаслідок відсутності у них відповідних договірних відносин з Товариством). Саме на підставі цього Відділення АМК зробило висновок про наявність з боку Товариства та Підприємства антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до обмеження конкуренції на ринку.

Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами зазначені обставини не досліджувалися та належними доказами не перевірялися.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.09.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 зі справи № 5020-4/085 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Суддя              В.Селіваненко

Суддя               І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б.Львов