Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-5727/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/73511/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представників позивача Глоби К.В., відповідача Малишевої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Квазар Комплекс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-5727/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Квазар Комплекс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 № 0001832230, яким позивачу Державною податковою інспекцією збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 5 355 281,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Дане судове рішення вмотивоване висновком про необґрунтованість збільшення грошового зобов'язання, оскільки під час проведення перевірки контролюючим органом відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України не було витребувано у правоохоронних органів первинних документів позивача, які були вилучені, а дані "Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів" не є належним доказом, оскільки не є первинним документом. Також судом встановлено, що податковий кредит позивач сформував правомірно з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.11.2012 скасував рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовив. Обґрунтовуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції пославшись на обов'язок платника податків надати податному органу до перевірки або докази їх вилучення правоохоронними органами, що позивачем зроблено не було, а тому суд апеляційної інстанції погодився з твердженням контролюючого органу про відсутність документів у платника податків, що належать до предмета перевірки та свідчать про обґрунтованість сформованого податкового кредиту.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання відповідно до оспорюваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок працівників контролюючого органу, викладений у акті документальної позапланової виїзної перевірки від 06.03.2012, що Товариством по взаємовідносинах з контрагентами (ТОВ "Арагон ЛТД", ТОВ "Аргабуд", ТОВ "Форсан") в порушення вимог п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у квітні - травні, липні 2011 року завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3 961 986,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем на дату закінчення перевірки підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ТОВ "Арагон ЛТД", ТОВ "Аргабуд", ТОВ "Форсан" у квітні - травні, липні 2011 року надано не було, внаслідок чого перевірку було здійснено з використанням "Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів", за даними якої встановлена розбіжність між даними декларацій платника податків та його контрагентами. А згідно наданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва актів перевірки ТОВ "Арагон ЛТД", ТОВ "Аргабуд", ТОВ "Форсан" господарські операції останніх з ТОВ "НВП "Квазар Комплекс" (позивачем у цій справі) податковим органом визнані нікчемними, що, на думку контролюючого органу, свідчить про нікчемність господарських операцій позивача, які були предметом перевірки.

Судами також встановлено, що згідно протоколу виїмки від 23.02.2012 слідчим з особливо важливих справ прокуратури Луганської області у позивача було вилучено первинну бухгалтерську документацію, зокрема, документи щодо взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Арагон ЛТД", ТОВ "Аргабуд", ТОВ "Форсан".

Так, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ).

Разом з тим, програмне забезпечення "Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість", за допомогою якого контролюючим органом було встановлено невідповідність задекларованих податкових зобов'язань контрагентами позивача та податковим кредитом останнього, до первинних або інших документів, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, не відноситься.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Арагон ЛТД", ТОВ "Аргабуд", ТОВ "Форсан" було укладено договори, відповідно до яких позивачем придбавалися роботи та послуги, виконання сторонами яких підтверджується наявними в матеріалах справи відпускними накладними, рахунками-фактурами, актами здачі - прийняття робіт та податковими накладними, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та які як первинні документи, відповідають всім встановленим законодавством вимогам.

Цілком обґрунтовано судом першої інстанції при вирішенні спору було прийнято до уваги, що під час проведення перевірки, первинні документи, що належали до предмета перевірки, були вилучені згідно протоколу виїмки від 23.02.2012 слідчим з особливо важливих справ прокуратури Луганської області, про що, як стверджує позивач, перевіряючого було повідомлено 27.02.2012, що в свою чергу судом апеляційної інстанції було поставлено під сумнів у зв'язку наявним листом від 27.02.2012 № 52, адресованого адвокату ОСОБА_7, у якому позивач просив повернути оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ "Арагон ЛТД", ТОВ "Аргабуд", ТОВ "Форсан", які були передані для проведення правової експертизи ще до початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу Державної податкової служби (далі - ДПС) мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством (п. 85.5 ст. 85 Податкового кодексу України).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу ДПС, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу ДПС та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, про що також зазначено у касаційній скарзі, акт, що засвідчує факт відмови позивача надати відповідні первинні документи для перевірки, працівниками відповідача не складався, про факт складання якого також не зазначено у акті перевірки.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абз. 1 цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, посилання відповідача на те, що на письмовий запит щодо надання первинних документів для перевірки позивачем не було надано останніх, є безпідставним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції позивачем 27.02.2012 було складено акт про бездіяльність працівника Державної податкової інспекції, який містить обставини щодо надання позивачем усіх наявних документів на момент перевірки та відмови відповідача скерувати запит на адресу правоохоронних органів про витребування копій вилучених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів законності свого рішення.

При цьому, з урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо нікчемності правочину, судом першої інстанції було вірно зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зобов'язання за договорами, укладеним між позивачем та його контрагентами згідно наявних в матеріалах справи первинних документів виконувались сторонами належними чином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

Отже, враховуючи викладене вище, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у апеляційного суду не було.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Квазар Комплекс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-5727/12/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко