Постанова

від 12.12.2006 по справі 11/252-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/252-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2006   року                                                                                Справа № 11/252-06  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)

суддів : Євстигнеєва О.С., Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання :  Шваб О.А.

За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 07.12.2006 року:

від позивача:  Торорощенко А.В. довіреність № 32 від 11.09.2006 року

від відповідача :   Федорущенко Є.М. довіреність № б/н від 26.06.2006 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ  на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  03.08.2006року   у справі № 11/252-06

 за позовом:   Приватного підприємства „Піонер Плюс”, м. Дніпропетровськ  

до  відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 143668 грн. 48 коп.

та за зустрічним позовом:  Товариства з обмеженою  відповідальністю „Придніпровський  металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства „Піонер Плюс”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 117764 грн.

В С Т А Н О В И В:

     Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2006 року у справі №  11/252-06  ( І.Ф. Мельниченко) по первісному позову  стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський  металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ на користь Приватного підприємства „Піонер –Плюс”, м. Дніпропетровськ 149446,70 грн. основного боргу, 1494, 47 грн. держмита, 110,92 грн. витрат на  інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

     Відмовлено  Товариству з обмеженою  відповідальністю „Придніпровський  металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ  в зустрічному позові до Приватного підприємства „Піонер Плюс”, м. Дніпропетровськ  про стягнення 117764 грн.

     Оскаржуючи рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю „Придніпровський металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ   в апеляційній скарзі  просить рішення господарського суду скасувати, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення господарським судом   норм матеріального та процесуального права.

   Скаржник посилається на те, що   в рішенні суду помилково зазначено,  що позивач не надав оригінал договору, в якому зазначені обсяги,  вказані у позовній заяві. В матеріалах справи є належним чином посвідчена копія договору, на який  позивач посилався в  зустрічному позові. Дана ксерокопія договору  має печатки обох сторін договору  і підписи посадових осіб сторін на кожній сторінці договору, що прямо передбачено п. 9.5 самого договору і що в свою чергу свідчить про справжність самої дії, яка, крім того, завірена печаткою та підписом представника   Приватного підприємства „Піонер плюс”. В подальшому позивач за первісним позовом бажаючи  уникнути відповідальності за вищевказане невиконання умов договору в частині щомісячного  обсягу поставок товару –500 тн., умисно, протиправно підмінив дві перші сторінки договору на інші, з текстом, в якому не передбачено його відповідальності за  порушення обсягу поставок товару з його боку. Про обґрунтованість даних тверджень свідчить, те, що на аркушах справи 76-78 мається вже зовсім інший варіант  договору, який було надано представниками Приватного підприємства „Піонер плюс” та який складається з трьох сторінок і в якому лише третя сторінка має печатки та підписи обох сторін договору,  оскільки лише третя сторінка дійсно є частиною фактично укладеного між сторонами договору. Пунктом 9.5 договору передбачено, що кожна сторінка   кожного екземпляру договору має печатки та підписи представників сторін і та копія договору  яка була спочатку надана  представником  Приватного підприємства „Піонер плюс” дійсно відповідає цим вимогам, що і свідчить про її автентичність.  В силу склавшихся  обставин обидва  екземпляри оригіналу договору було передано  позивачем за зустрічним позовом  до  Приватного підприємства „Піонер плюс”, які і скористалися цією обставиною для підміни  перших двох сторінок  договору. Суд не врахувавши цю обставину прийняв рішення, яке протирічить матеріалам справи.  В спірному рішенні зазначено, що відповідач на момент розгляду спору зобов'язання по оплаті не виконав, цей висновок суду  є помилковим, оскільки відповідно до умов договору   зобов”язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський металургійний альянс”  по оплаті товару настає лише після поставки погодженої партії  товару у розмірі п'ятсот тон щомісячно. Зобов”язання по оплаті товару як на час пред”явлення позову, так і на час розгляду  справи  в суді  ще не наступило, і тому, позов, що подано  Приватним підприємством „Піонер плюс” є безпідставним.

  Приватне підприємство „Піонер Плюс” у відзиві на апеляційну скаргу  проти доводів скаржника заперечує, посилаючись  на те, що   позивачем були виконані усі дії для належного виконання умов укладеного  договору щодо поставки відповідачу товару по  трьом залізничним накладним в кількості 154,4 тн. на суму 149446,70 грн., які відповідачем прийняті  відповідно до приймально –здавальних актів форми 69  та видаткових накладних, строк виконання зобов'язання у відповідача наступив, але товар не оплачений до теперішнього часу в порушення п.5.6 договору та ст. 526 Цивільного  кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулося 07.12.2006 року оголошувалась  перерва  до  12.12.2006 року.

Заслухавши представників сторін,  дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга   підлягає  задоволенню частково, з  наступних підстав:

   Приватне підприємство  „Піонер Плюс”, м. Дніпропетровськ подало до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву,  в якій просило стягнути з відповідача -  Товариства з обмеженою  відповідальністю „Придніпровський  металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ    заборгованість за поставлений металобрухт в сумі 136 528,20 грн., штраф в  сумі 6826,41 грн., 3% річних –31387 грн., всього  143668,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем  була надана належним чином засвідчена   ксерокопія договору №12-05-06/1 від 12.05.2006 року,  укладеного сторонами.

Вищевказаний договір складався з трьох сторінок, кожна сторінка договору відповідно до вимог п. 9.5 договору підписана повноважними  представниками сторін і засвідчена  печатками підприємств.

З вищевказаної копії договору не вбачалося, що він підписаний з використанням факсимільного зв”язку.

В пункті 9.7 договору зазначено,   що факсимільні копії мають юридичну силу, однак потребують від  сторін подальшого обміну  оригіналами.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

   Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

   Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

   Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищенаведені вимоги цивільного  законодавства  зазначений правочин, вчинений у письмовій формі та є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена  законом, судом недійсним він не визнаний .

Відповідачем був пред”явлений зустрічний позов про стягнення з позивача, за основним  позовом , штрафних санкцій за недопоставку передбаченої договором продукції в сумі 117764 грн.

Позовні  вимоги ґрунтувалися на п.3.2  договору  № 12-05-06/1 від 12.05.2006 року, відповідно до якого передбачений обов”язок постачальника здійснювати поставку партій товару в обсязі не менше ніж п'ятисот тон в місяць.

Після пред'явлення зустрічного позову позивач, за основним позовом, надав суду ксерокопію договору № 12-05-06/1, в якій редакція  пунктів 2.1., 3.2 договору, що знаходяться на першому аркуші договору, була іншою.

У клопотанні до суду позивач, за основним позовом, пояснив що до позову був доданий проект договору, який в остаточному  варіанті був підписаний зі змінами  до п.п. 2.1 та 3.2.

Але пунктом п.9.5 обох редакцій договору сторони зазначили, що кожна сторінка договору підписана повноважними особами сторін і скріплена  печатками підприємств.

Надана позивачем, за основним позовом, друга редакція договору № 12-05-06/1 не містить  підписів повноважних осіб на кожній сторінці договору.

Відповідно  до ч.2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі , він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для   даного виду  договорів не вимагалася .

Сторони за договором № 12-05-06/1  домовилися  укласти договір у письмовій формі  шляхом підписання  кожної сторінки договору, оскільки як вже зазначалося, надана позивачем друга  редакція вказаного договору підписів повноважних осіб на кожній сторінці  договору не містить, Дніпропетровський апеляційний господарський суд оцінює договір № 12-05-06/1 від 12.05.2006 року в другій редакції, наданій позивачем, за основним позовом, до суду 25.07.2006 року як такий, що є неукладеним.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги за основним та  зустрічним позовом  оцінюються судом на підставах правомірного правочину –договору № 12-05-06/1 від 12.05.2006 року, ксерокопія якого, належним чином засвідчена, була  додана позивачем, за основним позовом,  до позовної заяви.

За основним позовом:

    12.05.2006 року сторони уклали договір № 12-05/06/1, відповідно до  якого   Приватне підприємство „Піонер  Плюс” –постачальник зобов'язалося  поставити та  передати у власність  покупця - Товариства з обмеженою  відповідальністю „Придніпровський  металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ   брухт та  відходи чорних металів, а покупець –оплатити поставлені партії товару.

     Умови та порядок розрахунків визначені розділом 5  договору, пунктом 5.6 якого встановлено, що  покупець сплачує обумовлені п.3.2 договору та поставлені партії товару належної якості у наступному порядку :

-80% вартості вказаних вище узгоджених партій товару сплачується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом двох –трьох  банківських днів на підставі  копії четвертого примірника залізничної накладної  станції відправника, що свідчить про  відправлення  узгодженої партії товару постачальником на адресу покупця; -20% вартості узгодженої та поставленої партії товару сплачується покупцем шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох –п”яти банківських днів на підставі акту приймання -  передачі товару форми 69(19), що свідчить про фактичну поставку узгодженої партії товару постачальником на адресу покупця.

   Таким чином, укладаючи договір, сторони не визначили строк виконання зобов”язання по оплаті отриманого товару.

На виконання умов договору постачальник поставив на адресу покупця –відповідача за  залізничними накладними № 45949815 від  26.05.2006 року, 45949818 від 30.05.2006 року та № 46005482 від 08.06.2006 року металобрухт на загальну суму 141429,5 грн. з яких 80% повинні бути сплачені до 25.07.2006 року, а 20% - до 02.08.2006 року.

Поставка товару підтверджується квитанціями про приймання вантажу, актом приймання – передачі брухту чорних металів, підписаним представниками  сторін та  засвідченим печатками підприємств, приймально –видатковими накладними від 11 та 22. 06. 2006 року.

З урахуванням передбаченого п.2.3 договору обов”язку повернення постачальнику  тарифу за умови завантаження вагону не  менш 50 тн.,  відповідач повинен був сплатити позивачу  149446,70 грн.

   Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

    Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

   Згідно із ст.  526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

   Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що   якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 17.07.2006 року та 26.07.2006 року звернувся до відповідача з вимогою про оплату товару  та  залізничного   тарифу.

Відповідач на час вирішення спору зобов”язання по оплаті товару та  залізничного тарифу не виконав, в зв”язку з чим суд першої  інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволення позовних вимог в цій  частині.

Також правомірно позивачу ( за основним позовом) відмовлено  у стягненні штрафу, нарахованого позивачем на  підставі п. 66 Положення про поставки продукції виробничо –технічного призначення,  затвердженого Постановою РМ СРСР № 888 від  25.07.1988 року , встановлено індексу інфляції та річних відсотків.

За зустрічним позовом.

Пунктом 3.2  договору № 12-05-06/1 сторони встановили, що за цим договором постачальник здійснює поставку партій товару в обсязі не менше ніж п'ятсот тон в місяць.

Зазначені умови договору кореспондуються з специфікаціями від 12.05.2006р., 17.05.2006р., 09.06.2006р., що є  додатками до договору та в яких  визначена мінімальна кількість тон  щомісячно - 500 тн.

Відповідач в порушення умов договору та вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов”язання за договором в частині  обсягу продукції, що підлягала поставці, не виконав.

У травні 2006 р. відповідачем недопоставлено продукції у кількості 385,3 тн. (500 тн-114,7 тн).

В червні 2006р. недопоставлено 460,3тн.(500-39,7тн).

В липні 2006р. продукція  взагалі не поставлялася, недопоставка склала 500тн.

Оскільки в договорі сторони не визначили кількість  кожного виду металобрухту, поставка якого повинна здійснюватися, а зазначений  лише загальний обсяг товару, Дніпропетровський  апеляційний господарський суд  визначає  вартість  непоставленого товару, виходячи  з середньої ціни видів  металобрухту,  що підлягали поставці, тобто з ціни 987 грн. (1015 грн. +960 грн.):2).

Вартість непоставленого товару склала 1328107,2 грн.

Відповідно до ч.1ст.216 Господарського кодексу України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Укладаючи договір №12-05-06/1, сторони  встановили, що за порушення умов договору постачальник несе відповідальність  згідно умов Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988р.

Пунктом 57 вказаного Положення встановлено, що  постачальник несе  майнову відповідальність за недопоставку продукції, погодженої в  договорі, у розмірі 8% від вартості  непоставленої продукції.

З урахуванням викладеного відповідач повинен сплатити позивачу  санкції за недопоставку продукції в сумі  106248,57 грн. які підлягали стягненню.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд не повністю дослідив обставини справи, не дав належної оцінки наданим сторонами доказам, в зв'язку з чим рішення підлягає зміні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-

П О С Т А Н О В И В  :

           Апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський металургійний альянс”, м. Дніпропетровськ         задовольнити частково.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2006  року у справі №11/252-06   змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„По первісному позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський металургійний альянс", м. Дніпропетровськ ( 49083, м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети Правда, 29, кім. 704 , ЄДРПОУ 33164764) на користь  Приватного підприємства "Піонер - Плюс", м. Дніпропетровськ ( 49017, м. Дніпропетровськ, вул. Кам”янська,40, код ЄДРПОУ 30317223) 149 446, 70 грн. основного боргу,  1 494, 47  грн. держмита, 110, 92 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

         По зустрічному позову.

Стягнути з приватного підприємства "Піонер - Плюс", м. Дніпропетровськ    на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський металургійний альянс", м. Дніпропетровськ 106248,57 грн. штрафних санкцій, 1593,72грн. державного мита, в т.ч. за розгляд справи апеляційною інстанцією та 110,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини в позові  відмовити.

Видати наказ”.

 Головуючий суддя                                                                         Л.О.Лотоцька

 Суддя                                                                                              О.С.Євстигнеєв

Суддя                                                                                               А.О.Коршун