Постанова

від 23.01.2007 по справі 11/252-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/252-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 січня 2007 р.                                                                                   № 11/252-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

- позивачаТоророщенко А.В. –(дор. № 41 від 25.12.2006)

- відповідачаБахмат А.Ю. –(дор. б/н від 02.01.2007)

розглянув касаційну скаргуПриватного підприємства "Піонер Плюс"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року

у справі№ 11/252-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПриватного підприємства "Піонер Плюс"

доТОВ "Придніпровський металургійний альянс"

простягнення 143668, 48 грн.

зустрічним позовомТОВ "Придніпровський металургійний альянс"

доПриватного підприємства "Піонер Плюс"

простягнення 117764 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2006 (суддя: І.Мельниченко) позовні вимоги по первісному позову задоволенні частково з тих підстав, що всупереч вимог ст. 526, 530 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином; оскільки строк не встановлено кредитор вправі вимагати виконання зобов'язання в будь-який час, відповідач не виконав взятих на себе за договором № 12-05-06/1 від 12.05.2006 зобов'язань, за отриманий товар не оплатив в повному розмірі.

В задоволені вимог за зустрічним позовом щодо недопоставки товару відмовлено з тих підстав, що позивач за зустрічними вимогами не довів належним чином факт недопоставки товару у спірному періоді в порядку, передбаченому ст.ст. 32-33 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 (судді: Л.Лотоцька, О.Євстегнеєв, А.Коршун) рішення господарського суду першої інстанції змінено, вимоги за первісним позовом задоволено частково, в решті позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, в решті вимог відмовлено.

Апеляційна інстанція погодилася з рішенням господарського суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом.          

В частині вимог по зустрічному позову апеляційна інстанція дійшла висновку, що за умовами договору № 12-05-06/1 від 12.05.2006 сторони погодили обов'язок постачальника здійснювати поставку товару в обсязі не менше ніж п'ятсот тон в місяць; зазначені умови договору кореспондуються із наявними в матеріалах справи специфікаціями. Відповідач в порушення умов договору та вимог ст. 526 ЦК України взяті зобов'язання щодо обсягів поставки товару не виконав.

ПП "Піонер Плюс" в касаційні скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав порушення апеляційною інстанцією норм матеріального права та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції просить залишити в силі, як законне та обґрунтоване.

В обґрунтування підстав скасування апеляційної постанови скаржник стверджує, що апеляційною інстанцією не застосовано ст.ст. 205-210 ЦК України щодо форми договору, не застосовано ст. 646 ЦК України; порушено вимоги ст.ст. 32-33 ГПК України.    

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали договір № 12-05-06/1 від 12.05.2006 за умовами якого ПП "Піонер Плюс" зобов'язалося поставити на користь ТОВ "Придніпровський металургійний альянс" брухт та відходи чорних металів, а ТОВ "Придніпровський металургійний альянс" –оплатити цей товар (п. 1.1 договору, а.с. 9 т. 1).

Матеріалами справи як то залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу, актом приймання передачі, приймально-видатковими накладними підтверджено поставку покупцю обумовленого договором товару на загальну суму 141429, 50 грн., з яких 80% повинні бути сплачені до 25.07.2006, а решта 20% - до 02.08.2006 (п. 5.6 договору, а.с. 10 т. 1).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що покупець свого зобов'язання з оплати не виконав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено обґрунтовано.

Судом правомірно відмовлено у стягненні штрафу, нарахованого згідно умов Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення № 888 від 25.07.88 з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.91 № 1545-XII до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено Законом України від 22.11.96 № 543/96-ВР.

Статтею 1 цього закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору сторони не обумовили сплату пені та її розмір.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник (ПП "Піонер Плюс") зобов'язався здійснювати поставку партії товару в обсязі не менше ніж 500 тон в місяць.

Зазначена умова договору щодо обов'язкового обсягу товару  узгоджується із відомостями, зазначеними у специфікаціях (а.с. 12-14 т. 1).

За таких обставин касаційна інстанція вважає висновки апеляційного господарського суду щодо оцінки доводів та встановлення фактичних обставин на підставі договору № 12-05-06/1 від 12.05.2006 (а.с. 9-11 т. 1) обґрунтованими та такими, що відповідають приписам ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України.

Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 526 ЦК України та умов договору ПП "Піонер Плюс" не виконав взятих зобов'язань щодо обсягів товару, який належало поставити, тому апеляційна інстанція правомірно задовольнила вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 216 ГК України учасники       господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Оскільки сторони передбачили, що за порушення умов договору постачальник несе відповідальність згідно умов Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради міністрів СССР  від 25.07.1988 (п. 6.1 договору), тому апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про покладення на постачальника майнової відповідальності за недопоставку в розмірі 8% вартості недопоставленої продукції.         

Касаційна інстанція зазначає, що оцінка доказів, питання їх належності та допустимості, а також встановлення фактичних обставин справи відноситься виключно до компетенції господарського суду першої та апеляційної інстанції, натомість перевірка їх достовірності, надання переваги одним доказам перед іншими виходить за межі касаційного перегляду за приписами ст. 111-7 ГПК України. Заважаючи на це доводи скаржника щодо помилковості оцінки судом наявних у справі примірників договорів та встановлення на цій підставі інших обставин справи відхиляються.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № 11/252-06 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                             В. Овечкін                              

судді                                                                                                         Є. Чернов

                                       В. Цвігун