Рішення

від 02.02.2009 по справі 16/3596

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/3596

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2009 р.Справа № 16/3596

За позовом Колективного підприємства „Хмельницький комбінат будівельних матеріалів”,                            м. Хмельницький    

до Спільного Українсько-Югославського підприємства „Зінмар”, м. Хмельницький

про стягнення 20 817,46 грн.

                                                                                                                                     Суддя       Магера В.В.

Представники сторін:

Позивача :  Міщук І.І. –за довір. № 35 від 21.01.2008 р.

                   Моцна І.І. –за довір. № 430 від 17.10.2008 р.

Відповідача: Сподаренко О.М. - за довіреністю від 01.0.2007 р.

Рішення приймається 02.02.2009 р., оскільки 30.01.2009 р. в судовому засіданні оголошено перерву.

Суть спору: Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з  відповідача 20 817,46 грн. заборгованості, з  яких  11 106,80 грн. - сума основного боргу;  6 214,38 грн. –упущеної вигоди та              3 496,99 грн. - 3 %  річних

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, обгрунтовуючи свої доводи наступним: згідно видаткових накладних № РН-2210 від 09.06.06 р.; № РН-3201 від 13.07.06 р.; № РН-3350 від 02.08.06 р.; № РН-4525 від 19.10.06 р.; № РН-4993 від 03.10.06 р.; № РН-5322 від 11.10.06 р.; № РН-6026 від 02.11.06 р.; № РН-2581 від 26.06.06 р.; № РН-4630 від 21.09.06 р.; № РН-5323 від 11.10.06 р.; № РН-6080 від 03.11.06 р. та товаро-транспортних накладних за період з 05.07.06 р. по   03.11.06 р. позивачем поставлено відповідачу товарний бетон та залізобетонну продукцію на загальну суму 90 595,01 грн.

Як стверджує позивач, дана продукція отримана відповідачем, що підтверджується довіреностями, виданими його представнику Сеньківу І.Р.

Крім того, позивач повідомив суду, що відповідачем проведено часткову оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей, а саме на загальну суму 78 873,89 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 11 721,12 грн.

Разом із тим, за твердженням позивача, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000194 від 21.07.06 р.; № ОУ-0000201 від 31.07.06 р.; № ОУ-0000202 від 30.07.06 р.; № ОУ-0000262 від 04.10.06 р.; № ОУ-0000252 від 11.10.06 р.; № ОУ-0000270 від 24.10.06 р.; № ОУ-0000283 від 08.11.06 р., відповідачу надано транспортні послуги на загальну суму 8 195,00 грн., з яких відповідачем оплачено 8 840,00 грн., тобто на 645 грн. більше необхідної суми.

05.12.07 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію, про те, що станом на 01.12.07 р. за останнім рахується заборгованість в сумі 11 106,08 грн. Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді.

Тому, позивачем, в судовому засіданні подано зведений розрахунок заборгованості відповідача, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 11 076,12 грн. – основної заборгованості ( 5 826,02 грн. – залізобетонні вироби + 5 895,10 грн. товарний бетон –645,00 грн. транспортні послуги), 3 496,99 грн. - інфляційних нарахувань та 6 214,38 грн. упущеної вигоди.

           Відповідач та його повноважний представник у письмовому відзиві на позов, зазначають наступне: відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, як наголошує відповідач, відповідно до ст.34 ГПК, докази повинні бути належними.

На думку відповідача, не можуть служити належними доказами поставки товарної продукції (виконання робіт, послуг) надані позивачем видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, складені в односторонньому порядку без підпису та печатки повноважних представників замовника або одержувача.

Крім того, відповідно до ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як стверджує відповідач, надані позивачем видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме, факту відвантаження продукції та надання транспортних послуг, оскільки складені в односторонньому порядку за відсутності договору та замовлення.

Відповідач звертає увагу суду на те, що підписи на деяких видаткових накладних та актах здачі-прийняття робіт, наданих позивачем, не належать працівникам СП „Зінмар”. Зокрема, з його слів, вони не належать директору Бухалу І.В, комерційному директору Доброрізу В.І., колишньому виконробу Сеньківу І.Р.

Позивач частково змінив позовні вимоги, обгрунтовуючи їх тим, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем не тільки за транспортні послуги, але й за товарний бетон. Однак, за твердженням відповідача, позивач не надав відповідних доказів, а тому, на його думку, йдеться про різні види зобов'язань, що не зазначені у первісному позові та потребують не тільки викладеного у хронологічній послідовності розрахунку суми позовних вимог, але й відповідних доказів існування цих вимог.

Крім того, відповідно до п.2.1 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” (надалі - Положення), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., „Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.”

Відповідно до пункту 2.3. Положення, „Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуваних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.2.4. Положення „первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного Документа."

           Згідно приписів вказаного Положення, документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Створення первинних документів на машинозчитуваних носіях провадиться з дотриманням вимог цього Положення, вказівок про надання юридичної сили документам на носіях інформації і про організацію бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.

2.14. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Таким чином, на думку відповідача не можуть служити належними доказами по справі первинні документи, надані позивачем, а саме - видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, складені в односторонньому порядку без підпису та печатки повноважних представників замовника чи одержувача та без жодного підтвердження отримання продукції відповідачем, що не відповідають вимогам вищевказаного Положення.

Крім того, згідно листа приватного підприємця Подвисоцького А.Ю. № 16 від 16.10.2008 р., наданого суду позивачем, останній підтвердив що „іноді випискою та доставкою матеріалів по документах СП „Зінмар” займались його працівники -постачальник Забедюк О.А. та виконроб Мусійчук В.А. На думку відповідача, це переконливо підтверджує факт отримання продукції від КП „Хмельницький комбінат будівельних матеріалів” іншими особами.

Відповідно до ст.36 ГПК України. „Письмовими доказами” є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Разом із тим, відповідач вважає, що надані позивачем первинні документи не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме, факту відвантаження та отримання продукції та надання транспортних послуг, оскільки складені в односторонньому порядку за відсутності договору та замовлення, а тому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених ним вимог.

           Розглянувши матеріали справи судом встановлено:

Згідно видаткових накладних № РН-2210 від 09.06.06 р.; № РН-3201 від 13.07.06 р.; № РН-3350 від 02.08.06 р.; № РН-4525 від 19.10.06 р.; № РН-4993 від 03.10.06 р.; № РН-5322 від 11.10.06 р.; № РН-6026 від 02.11.06 р.; № РН-2581 від 26.06.06 р.; № РН-4630 від 21.09.06 р.; № РН-5323 від 11.10.06 р.; № РН-6080 від 03.11.06 р. та товаро-транспортних накладних за період з 05.07.06 р. по   03.11.06 р. позивачем поставлено відповідачу товарний бетон та залізобетонну продукцію на загальну суму 90 595,01 грн.

Отримання Спільним Українсько-Югославським підприємством „Зінмар”, м. Хмельницький вищевказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується довіреностями, виданими представнику відповідача Сеньківу І.Р., які долучені до матеріалів справи.

Однак, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем проведено часткову оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей, а саме на загальну суму 78 873,89 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 11 721,12 грн.

Разом із тим, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000194 від 21.07.06 р.; № ОУ-0000201 від 31.07.06 р.; № ОУ-0000202 від 30.07.06 р.; № ОУ-0000262 від 04.10.06 р.;                № ОУ-0000252 від 11.10.06 р.; № ОУ-0000270 від 24.10.06 р.; № ОУ-0000283 від 08.11.06 р., КП „Хмельницький комбінат будівельних матеріалів”, м. Хмельницький відповідачу надано транспортні послуги на загальну суму 8 195,00 грн., з яких відповідачем оплачено 8 840,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Тобто, як вбачається судом із вищевказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідачем переплачено позивачу 645,00 грн. за надані транспортні послуги, які останнім відповідно до його розрахунку враховано відповідачу в суму його загальної заборгованості.

05.12.07 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію, про те, що станом на 01.12.07 р. за останнім рахується заборгованість в сумі 11 106,08 грн. Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді.

Отже, згідно долучених до матеріалів справи взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період 2006-2007 р.р., за останнім рахується заборгованість в сумі 11 076,12 грн.

Крім того, заявлені позивачем інфляційні нарахування та упущена вигода становлять 3 496,99 грн. та 6 214,38 грн. відповідно.

Постановою старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького Мороза А.В. від 14.11.08 р., відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту підроблення документів щодо постачання матеріальних цінностей Хмельницьким комбінатом будівельних матеріалів та отримання матеріальних цінностей при виконанні господарських робіт та будівництві об`єктів на території Головчинецького жіночого монастиря в с. Головчинці Хмельницької області у відношенні Забедюка О.А., Мусійчука В.А., Подвисоцького А.Ю. за відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст.ст. 358, 366 КК України.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, судом  враховується наступне:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Судом враховується, що позивачем направлена відповідачу претензія №284 від 05.12.2007 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 11 106,08 грн., яка залишена відповідачем без реагування.

Із змісту ст.625 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право  розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 900 ЦК України, упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках,  встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Постановою старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького від 14.11.08 р., відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту підроблення документів щодо постачання матеріальних цінностей Хмельницьким комбінатом будівельних матеріалів та отримання матеріальних цінностей при виконанні господарських робіт та будівництві об`єктівна території Головчинецького жіночого монастиря в с. Головчинці Хмельницької області у відношенні Забедюка О.А., Мусійчука В.А., Подвисоцького А.Ю. за відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст.ст. 358, 366 КК України.       

Тому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з приводу того, що підписи на де яких видаткових накладних та актах здачі-прийняття робіт, наданих позивачем, не належать працівникам СП „Зінмар”, зокрема - директору Бухалу І.В, комерційному директору Доброрізу В.І. та колишньому виконробу Сеньківу І.Р. Крім того, в ході розгляду справи відповідачем не подано жодних первинних бухгалтерських документів, які б спростовували позицію позивача стосовно наявності боргу.

За таких обставин, розглянувши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково в розмірі стягнення 11 076,12 грн. основної заборгованості та 1 450,24 грн.  інфляційних нарахувань.

В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 214,38 грн. упущеної вигоди, 2 046,75 грн. індексу інфляції, 29,97 грн. основного боргу слід відмовити, оскільки ці вимоги не підтверджена належними доказами у справі, суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того позивачем документально і нормативно не доведено, що саме такі доходи, як ним визначено у позові він міг би отримати в якості упущеної вигоди.

У відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 526, 530, 625, 900 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу  України, СУД –

                                                                 В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого Колективного підприємства „Хмельницький комбінат будівельних матеріалів”, м. Хмельницький до Спільного Українсько-Югославського підприємства „Зінмар”, м. Хмельницький про стягнення 20 817,46 грн. задовольнити частково.

Стягнути із  Спільного Українсько-Югославського підприємства „Зінмар”, м. Хмельницький  ( вул. Проскурівська, 7, р/р 26003300101324 в ХОФ „Укрсоцбанк”, МФО 315018, ІПН 14354368, код ЄДРПОУ 317874451) на користь Відкритого Колективного підприємства „Хмельницький комбінат будівельних матеріалів”, м. Хмельницький ( вул. Курчатова, 16, р/р р 26006000093001 в ХФ ВАТ КБ „Надра”, МФО 315137, код ЄДРПОУ 03576806)  11 076,12 грн. (одинадцять тисяч сімдесят шість гривень 12 коп.) основної заборгованості, 1 450,24 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень 24 коп.) інфляційних нарахувань, 124,90 грн.(сто двадцять чотири 90 коп.) державного мита, 70,8 грн. (сімдесят гривень 80 коп.) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.    

 Видати наказ.

           В позові в частині стягнення  8 291,1 грн. відмовити.

                              Суддя                                                                      В.В. Магера