Постанова

від 09.04.2013 по справі 826/870/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року № 826/870/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Борецька Ю.В. (дов. від 04.01.2013р.)

від відповідача: Павліченко К.В.(дов. від 03.01.2013р. №1/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.04.2013 року в 09год. 57хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді» (далі по тексту також - Позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС (надалі також - Відповідач) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00002632250 (форми «Р») від 25.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії Відповідача, пов'язані із проведенням позапланової виїзної документальної перевірки Позивача є незаконними, висновки Акту перевірки такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, чинному законодавству України, а прийняте на підставі даного Акту перевірки податкове повідомлення - рішення № 00002632250 від 25.07.2012р. підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді» з питань по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Профі Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 37256838) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.07.12 № 228/22-511/32853477 (далі по тексту - акт) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді» (код за ЄДРПОУ 32853477) по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Профі Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 37256838) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 250 000,00 грн. в тому числі за березень 2011 року на суму 250 000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, встановлено, що такі доводи Відповідача ґрунтуються лише на даних акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС від 26.12.2011р. № 919/23-1/37256838 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профі медіа груп» (код ЄДРПОУ 37256838), в якому встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), та відповідно до п. 1,2 ст. 215, п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України - нікчемність договорів, укладених ТОВ «Профі медіа груп» з контрагентами-замовниками та постачальниками.

Не погоджуючись з висновками Відповідача, викладеними у акті Позивач подав 13.07. 2012 року до контролюючого органу заперечення від 13.07.2012 р. за № 0713/12-1 на зазначений акт документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідач листом від 20.07.2012р. за № 7205/10/22-505, заперечення платника податків були залишив без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

Як слідує із матеріалів справи, Позивач не погоджуючись спірним податковим повідомленням - рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС у м. Києві, та до ДПС України в порядку статті 56 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду даних скарг податкове повідомлення - рішення було залишено без змін, а скарги Позивача без задоволення.

При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №00002632250 (форми «Р») від 25.07.2012р. суд виходив із наступного.

Матеріали адміністративної справи свідчать про те, що між ТОВ «Профі медіа груп», як Виконавцем, та Позивачем, як Замовником, було укладено договір про виконання робіт/надання послуг № 300910 від 30.09.2010 p., відповідно до умов якого ТОВ «Профі медіа груп» (Виконавець) зобов'язувалося виконати роботи/надати послуги, передбачені даним договором, а Позивач (Замовник) зобов'язувалося прийняти та оплатити виконані роботи/надані послуги, конкретний перелік яких було передбачено відповідними додатками до договору, а саме послуги по проведенню заходу рекламного характеру, який полягає в безкоштовному розповсюдженні зразків Товарів під ТМ "ОРЕО" серед необмеженого кола споживачів в місцях за адресами, вказаними в Адресній програмі, передбаченій Додатком № 6 від 01.12.2010 року, та рекламні послуги шляхом організації та проведення заходу рекламного характеру, який полягає в розповсюдженні рекламних матеріалів про товар та надання інформаційних консультацій по торгівельним маркам "КОРОНА" та "MILKA" та продукцію, що виготовляється під даними торгівельними марками, а саме: шоколадні цукерки ТМ "КОРОНА" та шоколадні цукерки ТМ "MILKA" серед споживачів в місцях за адресами, вказаними в Адресній програмі, передбаченій Додатком № 7 від 01.02.2011 року.

На виконання умов вказаного договору були виконані\надані відповідні роботи\послуги, факт належного виконання\ надання яких підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт № ПМ-000028 від 01.03.11 та № ПМ-ПМ-000033 від 10.03.11.

При цьому, за наслідками виконаних робіт та наданих послуг ТОВ «Профі медіа груп» були оформлені на користь Позивача податкові накладні № 2 від 01.03.11, № 7 від 10.03.11 на загальну суму ПДВ 250 000,00 грн., яка була повністю правомірно включена Позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за березень 2011 року.

Вищезазначені первинні, розрахункові та ін. документи, які мають всі обов'язкові законодавчо встановлені реквізити, за висновками суду свідчать про реальність операцій між Позивачем і його контрагентом - ТОВ «Профі медіа груп», в той час як у акті перевірки відсутні будь-які посилання на докази, які б свідчили про фактичне неотримання Позивачем результатів виконаних робіт і наданих послуг, про відсутність реальної можливості у ТОВ « Профі медіа груп» виконати \ надати замовлені Позивачем роботи \ послуги.

Водночас, Позивачем належним чином виконані умови договору та сплачено вартість виконаних \ наданих робіт\ послуг .

З аналізу матеріалів справи слідує, що всі господарські операції Позивача з ТОВ «Профі медіа груп» були проведенні в межах чинного законодавства України.

Так, в обґрунтування доводів акту перевірки, Відповідач посилається на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профі медіа груп» (код ЄДРПОУ 37256838) № 919/23-1/37256838 від 26.12.2011 р., на підставі якого договори відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що господарські операції між ТОВ «Профі Медіа груп» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Проте, судом встановлено, що послуги, які надавалися ТОВ «Профі медіа груп», пов'язані виключно з розповсюдженням рекламних матеріалів, що не потребує обов'язкової наявності у виконавця виробничо-складських приміщень, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування тощо.

Щодо доводів Відповідача про ненадання до перевірки адресної книги з переліком адрес за якими проведено заходи рекламного характеру, то вона як вбачається із запитів контролюючого органу 2011р. ним не витребовувалась.

При цьому, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, а отже і вмотивованості позовної заяви, полягає у визначенні відповідності прийнятого рішення наданим Відповідачу повноваженням, при цьому, із обов'язковим встановленням законності змісту та обґрунтованості застосування санкцій до торговця цінними паперами - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді».

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на те, що стаття 20 Податкового кодексу України та Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 № 984, не надає посадовим особам податкової служби права юридичної оцінки договорів, у т.ч. і права і інспектування правочинів на предмет їх відповідності чинному законодавству і можливої недійсності.

В той час, із акту перевірки вбачається, що у ньому фактично відображені відомості, які не стосуються господарської діяльності, зокрема про відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо.

Поряд з цим, в акті перевірки не наведено жодного доказу, що підтверджує порушення податкового законодавства саме Позивачем. При цьому, суд критично ставиться до використання Відповідачем відомостей акту про неможливість проведення зустрічної звірки щодо нікчемності усіх угод ТОВ «Профі медіа груп» з його контрагентами, позаяк в силу ч.3 cт.228 Цивільного кодексу України питання нікчемності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства вирішується виключно судом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи встановлено, що Станом на момент виникнення спірних правовідносин не існувало судових рішень про визнання договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «Профі медіа груп» недійсним (нікчемним).

Згідно з абзацом 3 пп.5.2 п.5 розділу II Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» № 984 від 22.12.10) (далі - Порядок 984) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази , що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що твердження Відповідача про нікчемність господарських договорів Позивача та ТОВ «Профі медіа груп» є безпідставними, не містять правового підґрунтя, не містять посилань на первинні чи інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до п. 201.7 ст.200 Податкового кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.8 статті 201 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, суд звертає увагу на те, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Водночас, суми, віднесені Позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах адміністративної справи), оформленими відповідно до вимог п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу,

При цьому, податкове законодавство не покладає на платника податку зобов'язання щодо здійснення перевірки повноваження своїх контрагентів перед виникненням господарських правовідносин.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що необхідними та достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в зв'язку з таким придбанням.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року за № 755-IV (із змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, ТОВ «Профі медіа груп» мало право протягом березня 2011 року нараховувати суми податку на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Як наслідок, перелічені вище податкові накладні, на підставі яких Позивач сформував податковий кредит за березень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України (у т.ч. ст. 200 цього Кодексу).

Крім того, в акті є посилення на ст.ст. 215, 216 ЦК України, але жодна з наведених статей не встановлює ознаки нікчемності правочину.

Статтею 228 ЦК України , що містить поняття правочину, що порушує публічний порядок, чітко визначений перелік дій, які законодавець вважає такими, що порушують публічний порядок і цей перелік є вичерпним.

Водночас, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №39 зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення , пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

При цьому, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна ви незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи, Відповідачем не надано достатніх доказів на обґрунтування висновків про порушення Позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання.

Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте в акті відсутні посилання на наявність умислу з боку Позивача або ТОВ «Профі медіа груп» на укладення угод, що суперечать вимогам чинного законодавства або суперечать інтересам держави і суспільства, в т.ч.: відсутні відомості про існування будь-яких рішень судів про скасування державної реєстрації контрагентів позивача, визнання недійсними реєстраційних і установчих документів, свідоцтва платника ПДВ та первинних документів (в т.ч. податкових накладних) контрагентів позивача; відсутні відомості про визнання угод укладених між Позивачем і ТОВ «Профі медіа груп» в судовому порядку недійсними; відсутні відомості про притягнення посадових осіб підприємств до кримінальної відповідальності.

Таким чином, в акті перевірки не зафіксовано будь-яких достовірних фактів ухилення Позивачем та ТОВ «Профі медіа груп» від сплати податків і зборів, і як наслідок не наведено обґрунтування щодо того, яким чином такі угоди суперечать інтересам держави.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що висновки акта перевірки щодо нереальності здійснення господарських операцій Позивача з ТОВ «Профі медіа груп» у березні 2011 року, та завищення сум податкового кредиту з ПДВ за цей звітний період на суму 250 000, 00 грн., та порушення Позивачем вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, є помилковими та такими, що не відповідають ані фактичним обставинам, ані діючому законодавству України, відтак прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 року за № 00002632250 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.07.2012 року за № 00002632250 (форми «Р»).

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2500 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур