Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-15988/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15988/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Харитонова А.О.

пр-к позивача Гладун А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Марлен» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. №0006172280 та 0006212280 -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ «Бебі Марлен», звернулося в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0006172280 та 0006212280.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Віаджіо» за березень-жовтень 2011 року, за наслідком якої складено акт від 31.10.2012 №444/1-22-80-35139138.

В Акті перевірки зазначається про порушення ТОВ «Бебі Марлен» п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме : заниження податку на додану вартість всього у сумі 623 500 грн. та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток всього у сумі 363 975 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0006172280 від 12.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 716 751,00 грн. (623 500 грн. основного зобов'язання та 93 251 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0006212280 від 12.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 363 975 грн. (за основним зобов'язанням).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутні порушення податкового обліку саме позивачем, та крім того, товарність операцій між позивачем та його контрагентом за тим самим договором поставки, але за інший період, підтверджується судовим рішенням в іншій справі, і не потребує додаткового доказування.

Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Отже при вирішенні спору по суті дослідженню підлягало питання товарності операцій за договором №5 від 01.09.2010, укладеним між ТОВ «Бебі Марлен» та ТОВ «Віаджіо»(далі - Договір) у період, що перевірявся контролюючим органом та проаналізувати докази, пов'язані саме з обставинами придбання товару у контрагента у визначений період, а не посилатися на докази, що підтверджують інші факти та обставини.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за Договором №5 було надано наступні первинні документи: Договір № 5 від 01.09.2012р., укладений на поставку товарів народного споживання (одяг, взуття, аксесуари), відповідно до якого ТОВ «Віаджіо» поставляє ТОВ «Бебі Марлен» товари у кількості, асортименті та цінах, вказаних у накладних; видаткові накладні; податкові накладні.

Крім того, на підтвердження здійснення розрахунків за поставлені товари позивачем надано суду копії платіжних доручень та банківські виписки по особовому рахунку ТОВ «Бебі Марлен». Поставка вказаних видів товарів відповідає зареєстрованим видам діяльності позивача за КВЕД: роздрібна торгівля одягом; роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

При цьому право позивача здійснювати роздрібну торгівлю засвідчене торговими патентами, виданими на здійснення вказаного виду підприємницької діяльності за адресами приміщень, які ТОВ «Бебі Марлен» орендував протягом спірного періоду відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №2106/10 від 21.06.2010р. та договору суборенди приміщення від 01.01.2010р.

Також, позивачем в суді апеляційної інстанції надано документи первісного бухгалтерського обліку щодо внутрішнього руху придбаного товару зі складу до магазинів.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених по ланцюгу контрагентів позивача, правомірно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі в даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.