Постанова

від 18.04.2013 по справі 5023/5364/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5023/5364/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Прилипко Д.В., довіреність у справі.

третя особа - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 609 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22.01.13 р. у справі № 5023/5364/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія", м. Сватове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 48525,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілві" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс" коштів у сумі 48525,00 грн. та судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 120517 від 15.05.2012 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2013 р. у справі № 5023/5364/12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач не надав належних доказів своєчасного та належного повідомлення відповідача про виявлені недоліки товару, що є порушенням пунктів 4.1 - 4.3 договору поставки № 120517 від 15.05.2012р., а також порядку, передбаченого Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7. Крім того, відсутність основного зобов'язання щодо оплати спричиняє відсутність зобов'язання щодо нарахування відповідачу додаткових витрат, а саме: коштів, сплачених за послуги транспортної компанії за перевезення придбаного у відповідача товару у сумі 2900,00 грн. та витрат на дослідження якості товару в розмірі 480,00 грн.; витрат на доставку зразків товару для проведення дослідження в розмірі 145,00 грн., та ін.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, також стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.05.2012 р. між ТОВ "Ілві" (покупець) та ТОВ "Територія Плюс" (постачальник) укладено договір поставки № 120517 (далі-договір), відповідно до умов якого на умовах, в порядку та в строки, визначені цим договором, постачальник зобов'язався протягом терміну дії цього договору поставити та передати у власність покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію: катіоніт КУ-2-8 (товар), в кількості 3 тонни за ціною 15000,00 грн. за одну тонну в т. ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 1.2. договору, якість і комплектність товару, що поставляється, повинні відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленими діючими нормативними актами України та умовами цього договору, включаючи вимоги паспортів на товар заводу-виробника. Вимоги до якості товару встановлені: ТУ, ДСТУ. Підтвердженням якості товару є сертифікат якості та/або сертифікат відповідності, які постачальник (відповідач) зобов'язаний передати покупцеві в момент передачі товару.

Відповідно до п. 2.1. договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються рахунком-фактурою. Вартість товару, погоджена сторонами, включає вартість пакування та маркування, згідно з умовами поставки, передбаченими спірним договором.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме, розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у сумі 100 % передоплати вартості товару, згідно з рахунком-фактурою протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється протягом п'яти календарних днів від дня здійснення покупцем 100 % передоплати вартості товару (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, у момент передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну, сертифікат якості та/або сертифікат відповідності, технічний паспорт, технічну й експлуатаційну документацію.

Відповідно до п. 3.4. договору, право власності, а також ризики випадкового ушкодження або знищення товару переходять від постачальника покупцеві в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у зазначеному в цьому договорі пункті відвантаження. Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова накладна).

Пунктами 4.1. - 4.3. договору сторони передбачили, що приймання товару покупцем здійснюється згідно з умовами Інструкції № П-6 від 15.06.1965 р. та № П-7 від 25.04.1966 р., затверджених постановами Держарбітражу при РМ СРСР.

Позивач в позовній заяві зазначає, що здійснив на поточний рахунок продавця 100 % передоплату товару в розмірі 45000,00 грн. з урахуванням ПДВ, на виконання п. 2.2. договору.

23.05.2012 р. відповідач передав позивачеві товар (Катіоніт КУ-2-8) за видатковою накладною № РН-00000006 на загальну суму 45000,00 грн. разом із документацією, (яка передбачена п. 3.3. договору поставки № 120517 від 15.05.2012 р.), позивач товар отримав, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства (а. с. 16).

Також позивач в позовній заяві зазначає про те, що даний товар (Катіоніт КУ-2-8) придбав з метою його подальшої поставки третім особам.

16.05.2012 р. між позивачем - ТОВ "Ілві" (постачальник) та третьою особою - ТОВ "Сватівська олія" (покупцем) укладений договір поставки, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця Катіоніт КУ-2-8 (товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Найменування, кількість та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару дорівнює ціні у специфікації до договору поставки від 16.05.2012 р. (п. п. 1.2., 1.3.).

Якість товару повинно відповідати ГОСТам та ТУ, встановленим на даний вид товару (п. 2.1. договору поставки від 16.05.12 р.).

Згідно з п. 2.2. договору поставки від 16.05.12 р., передача товару здійснюється на умовах DDР - склад покупця - ТОВ «Сватівська олія», який розташовано за адресою: м. Сватове, пер. Заводський, 13, згідно з "Інкотермс 2000".

Відповідно до п. 2.3. договору поставки від 16.05.12 р., строк передачі товару - десять календарних днів з моменту перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника. Передача товару здійснюється за видатковою накладною (п. 2.4. цього договору).

Пунктом 2.6. договору поставки від 16.05.2012 р., сторони зазначили, що приймання товару за кількістю здійснюється згідно з інструкцією № П-6, за якістю - згідно з інструкцією № П-7 («Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № 7).

Згідно з п. 2.7. договору поставки від 16.05.12 р., при виявленні невідповідності товару за кількістю або якістю умовам даного договору, покупець зобов'язаний призупинити приймання товару та викликати представника постачальника. Для доказів обґрунтованості претензії, покупець зобов'язаний долучити до претензії акт про виявленні невідповідності, складений у відповідності з інструкціями № П-6 та № П-7 (п. 2.8. цього договору).

Відповідно до п. 3.2. договору поставки від 16.05.12 р., покупець оплачує вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, згідно з рахунком-фактурою. Порядок оплати - 100% передоплата (п. 3.3. цього договору).

Згідно з п. 3.4. договору поставки від 16.05.12 р., оплата товару здійснюється протягом п'яти банківських днів після отримання покупцем рахунку-фактури.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки від 16.05.12 р., постачальник гарантує належну якість товару, що постачається на протязі дванадцяти календарних місяців з моменту введення товару в експлуатацію за умови дотримання покупцем умов експлуатації товару.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що третя особа перерахувала на виконання п. п. 3.2., 3.3. договору поставки від 16.05.12 р. на рахунок позивача 100% передоплату в сумі 66600,00 грн.

25.05.2012 р. у покупця (третьої особи) в процесі прийняття товару за договором поставки від 16.05.2012 р. виникли сумніви щодо якості поставленого товару, про що було складено відповідний акт приймання товару за якістю, згідно з Інструкцією № П-7.

На підтвердження відповідності товару встановленим державним стандартом, відібрані зразки товару, які в подальшому направлені для проведення експертизи до ПАТ "Азот", яке згідно з наданими відповідачем документами є виробником товару.

Позивач при обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на довідку про результати аналізу проби катіоніту КУ-2-8 від 26.07.2012 року, виданої ПАТ "Азот", в якій зазначено, що наданий зразок не відповідає вимогам товарного катіоніту КУ-2-8 по ГОСТ 20298-74 (а. с. 27-28).

На підставі викладеного позивач стверджує, що поставлений відповідачем товар не відповідає за якісними характеристиками - товару, що є предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 120517 від 15.05.2012 року.

У зв'язку із зазначеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів за неякісний товар у сумі 48525,00 грн., який поставлений відповідачем за договором поставки № 120517 від 15.05.2012 р., а також додаткових витрат, які виникли у позивача в зв'язку з неякісним товаром, а саме: сплачені послуги транспортній компанії за перевезення придбаного у відповідача товару у сумі 2900,00 грн.; витрати на дослідження якості товару в розмірі 480,00 грн.; витрати на доставку зразків товару для проведення дослідження в розмірі 145,00 грн. (а. с. 31-32).

У відповідь на вимогу позивач отримав гарантійний лист (а. с. 33), в якому головний бухгалтер ТОВ "Територія плюс" зазначив, що цим листом гарантує повернення грошових коштів за поставлений товар за договором поставки № 120517 від 15.05.2012 року в повному обсязі не пізніше 30.09.2012 року.

Відповідні кошти відповідачем сплачені не були, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач не надав належних доказів своєчасного та належного повідомлення відповідача про виявлені недоліки товару, що є порушенням пунктів 4.1 - 4.3 договору поставки № 120517 від 15.05.2012р., а також порядку, передбаченого Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7. Крім того, відсутність основного зобов'язання щодо оплати спричиняє відсутність зобов'язання щодо нарахування відповідачу додаткових витрат, а саме: коштів, сплачених за послуги транспортної компанії за перевезення придбаного у відповідача товару у сумі 2900,00 грн. та витрат на дослідження якості товару в розмірі 480,00 грн.; витрат на доставку зразків товару для проведення дослідження в розмірі 145,00 грн., та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічна норма міститься в ст. 265 ГК України, згідно з якою за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № 7 (далі за текстом -Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Як вже зазначено сторонами, 15.05.2012 р. укладений договір поставки № 120517, в якому сторони передбачили умови щодо передачі товару відповідачем - ТОВ "Територія Плюс" позивачу - ТОВ "Ілві" на загальну суму 45000,00 грн., й останній мав сплатити кошти за товар передоплатою.

Крім того, 16.05.2012 р. між позивачем - ТОВ "Ілві" (постачальник) та третьою особою - ТОВ "Сватівська олія" (покупцем) укладений договір поставки.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки, що регулюються ст. 712 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, постачальник ТОВ "Територія Плюс" виставив за товар "Катіоніт КУ-2-8", у кількості 3-х тон, позивачеві рахунок фактуру № СФ-00000 від 16.05.2012 р. на суму 45000,00 грн. (з урахуванням ПДВ). (т. 1, а. с. 73).

Позивач свої зобов'язання за договором № 120517 від 15.05.2012 р. перед відповідачем в частині оплати виконав повністю сплативши на його користь 45000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 781 від 18.05.2012 р. (т. 2, а. с. 28).

З матеріалів справи також вбачається, що 22.05.2012 р. між ТОВ "Га-Кешер" (експедитор) та ТОВ "Ілві" (замовник) укладений договір перевезення вантажу (т. 1, а. с. 61-63).

Позивач, на виконання договору перевезення вантажу від 22.05.2012 р. здійснив оплату на рахунок ТОВ «Га-Кешер» платіжним дорученням № 802 від 24.05.2012 р. на суму 2900,00 грн. у графі призначення платежу зазначено «оплата за послуги згідно рах. № 7 від 24.05.12 р. у т. ч. ПДВ 20% 483,33 грн.».

23.05.2012 р. відповідач передав позивачу товар (Катіоніт КУ-2-8) за видатковою накладною № РН-00000006 на загальну суму 45000,00 грн. разом із документацією (яка передбачена п. 3.3. договору поставки № 120517 від 15.05.2012 р.), позивач товар отримав, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства (а. с. 16).

Перевезення товару здійснено на підставі Товарно - транспортної накладної № В-120523 (т. 1, а. с. 66-67) від відповідача, через позивача до пункту призначення на користь третьої особи.

З матеріалів справи також вбачається, що третя особа - ТОВ "Сватівська олія" на виконання умов договору від 16.05.2012 р. укладеного з позивачем - ТОВ "Ілві" перерахувала на рахунок останнього грошові кошти у розмірі 66600,00 грн. Отже, свої обов'язки третьою особою в частині оплати виконані у повному обсязі.

25.05.2012 р. в процесі прийняття товару за договором поставки від 16.05.2012 р. у покупця (третьої особи) виникли сумніви щодо якості поставленого товару, про що ним складений відповідний акт приймання товару за якістю, згідно з Інструкцією № П-7 (т. 1, а. с. 24-26). В акті також зазначено, що товар Катіоніт КУ-2-8 надійшов в непошкодженій упаковці.

Згідно з умовами п. п. 5, 6 Інструкції № П-7 приймання за якістю продукції перевезеної з іншого міста в справній тарі здійснюється на складі отримувача, в строк не пізніше 20 днів.

Відповідно до умов п. п. 14, 15, 16, 19, 20, 22, 24, 25, 29 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити приймання продукції і скласти акт, в якому зазначити кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів, а також викликати для участі в прийманні продукції представника постачальника.

Вказані пункти Інструкції П-7 також визначають інші вимоги, зокрема, щодо прав осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також передбачають, що у разі нез'явлення представника виробника (постачальника) за викликом отримувача у встановлений строк, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

В разі відсутності таких в місці знаходження отримувача тощо, перевірка здійснюється за участю компетентного представника іншого підприємства або представника громадськості підприємства - отримувача у встановленому порядку.

За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю вказаних представників складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, в якому повинні бути зазначені відомості, вичерпний перелік яких наведений в п. 29 Інструкція П-7.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання третьою особою умов договору поставки та вимог Інструкції № П-7 при прийманні за якістю поставленої продукції, про що свідчить складений відповідний акт приймання товару за якістю від 25.05.2012 р.

У подальшому третьою особою для підтвердження відповідності товару встановленим державним стандартам, були відібрані зразки товару (катіоніту КУ-2-8) для проведення експертизи та направлені до ПАТ "Азот", яке згідно з наданими відповідачем документами є виробником такого товару.

При цьому, третьою особою здійснені додаткові витрати, а саме: 12.07.2012 р. оплата за дослідження якості товару "Катіоніту КУ-2-8" у сумі 480,00 грн., 16.07.2012 р. оплата ПП Полтавцеву С.А. за доставку зразків (проб) товару у сумі 145,00 грн.

Матеріали справи містять довідку про результати аналізу проби катіоніту КУ-2-8 від 26.07.2012 року (т. 1, а. с. 27-28), яка видана ПАТ "Азот" та в якій зазначено, що наданий зразок не відповідає вимогам катіоніту КУ-2-8 по ГОСТу 20298-7.

Отже, товар не відповідає за якісними характеристиками - катіоніту КУ-2-8.

Позивач визнав зазначений факт та підтвердив невідповідність по якості товару, поставленого за договором від 16.05.2012 р. третій особі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Пунктом 5.4. договору № 120517 від 15.05.2012 р. передбачено, що при поставці неякісного товару, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцеві витрати, понесені у зв'язку з поставкою неякісного товару й підтверджені відповідними документами покупця (транспортні витрати, витрати по проведенню незалежної експертизи, витрати на випробування, і ін.) протягом 15 календарних днів з моменту одержання відповідної вимоги покупця.

Відповідно до ст. 679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки.

Окрім того, п. 5.1. договору № 120517 від 15.05.2012 р. передбачено, що товар, який передається покупцю за умовами даного договору, повинен відповідати встановленим вимогам: ТУ, ДСТУ. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом і в порядку встановленому законом та іншими нормативно-правовими документами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Претензією № 2 від 31.07.2012 р. (т. 1, а. с. 19-22) третя особа звернулась до позивача з вимогою добровільно у строк до 31.07.2012 р. повернути перераховані третьою особою грошові кошти у сумі 66600,00 грн. за партію катіоніту КУ-2-8, який поставлений за договором № 120516 від 16.05.2012 р. за товар та прийняти неякісний товар. Також просив у строк до 31.07.2012 р. відшкодувати збитки, які заподіяні внаслідок продажу неякісного товару.

Позивач повернув третій особі грошові кошти у сумі 67225,00 грн., які були сплачені за товар з урахуванням збитків, які завдані внаслідок продажу неякісного товару, що підтверджується платіжними дорученнями у графі призначення платежу зазначено "повернення грошових коштів відповідно до претензії № 1154 від 30.07.2012 р. з урахуванням ПДВ", а саме: № 900 від 31.08.2012 р. на суму 15000,00 грн.; № 901 від 03.09.2012 р. на суму 8000,00 грн.; № 905 від 07.09.2012 р. на суму 10000,00 грн.; № 931 від 11.10.2012 р. на суму 600,00 грн.; № 928 від 11.10.2012 р. на суму 33000,00 грн.; № 942 від 16.10.2012 р. на суму 625,00 грн. та банківськими виписками (т. 2, а. с. 32-42).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів № 070812/1 від 07.08.2012 р. сплачених за товар (Катіоніт КУ-2-8), у зв'язку з його невідповідністю якісним характеристикам.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця ТОВ «ІЛВІ» про стягнення з продавця ТОВ «Територія плюс» вартості товару неналежної якості та збитків, заподіяних внаслідок продажу неякісного товару.

Таким чином, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що факт поставки відповідачем неякісного товару підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено вище, покупець відмовився від неякісного товару та вимагав повернути йому вартість товару неналежної якості у сумі 45000,00 грн. та збитків, які заподіяних внаслідок продажу неякісного товару, а саме: коштів, сплачених за послуги транспортної компанії за перевезення придбаного у відповідача товару у сумі 2900,00 грн., витрат на дослідження якості товару в розмірі 480,00 грн. та витрат на доставку зразків товару для проведення дослідження в розмірі 145,00 грн.

Здійснення вищезазначених операцій підтверджується довідкою АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» за вих. № 792 від 08.04.2013 р., яка надана на вимогу ТОВ « ІЛВІ» (т. 2, а. с. 45).

Крім того, посилання ТОВ "Ілві" на те, що отриманий у ТОВ "Територія Плюс" товар неналежної якості підтверджується належними доказами.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки наявність правових підстав для повернення позивачеві вартості товару неналежної якості та збитків, які заподіяних внаслідок продажу неякісного товару підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1609,50 грн. судового збору, 870,00 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.01.13 р. по справі № 5023/5364/12 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс" (61001, Харківська обл., м. Харків, вулиця Кірова, будинок 38, код 35243993) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" (61108, Харківська обл., м. Харків, проспект Академіка Курчатова, будинок 10, квартира 236, код 36372452) 45000,00 грн. коштів сплачених за неякісний товар; 2900,00 грн. коштів за послуги перевезення; 145,00 грн. витрат на доставку зразків; 480,00 грн. витрат на дослідження якості товару; 1609,50 грн. судового збору та 870,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.04.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.