Ухвала

від 24.11.2015 по справі 5023/5364/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"24" листопада 2015 р. Справа № 5023/5364/12

вх. № 5364/12

Суддя господарського суду: Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання: Рученко К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вх. № 290 від 21.10.2015 р.) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія", м. Сватове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 48525,00 грн.

за участю представників:

стягувача (скаржника) - Самойлов Є.Ю., довіреність від 12.08.2015 року;

боржника - не з'явився;

3-ої особи - не з'явився;

представника Червонозаводського ВДВС ХМУЮ - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/5364/12 від 22.01.2013 року в задоволенні позову ТОВ "Ілві" відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Ілві" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 22.01.13 р. по справі № 5023/5364/12 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Територія Плюс" на користь ТОВ "Ілві" 45000,00 грн. коштів сплачених за неякісний товар; 2900,00 грн. коштів за послуги перевезення; 145,00 грн. витрат на доставку зразків; 480,00 грн. витрат на дослідження якості товару; 1609,50 грн. судового збору та 870,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На примусове виконання вищевказаної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року, 07.05.2013 року господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який направлено на адресу стягувача.

21.10.2015 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вх. № 290).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2015 року прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вх. № 290 від 21.10.2015 р.), розгляд якої призначено у відкритому судовому засіданні на 10.11.2015 року о 10:20год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2015 року розгляд скарги відкладено на 24 листопада 2015 р. о 10:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

23.11.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справив від Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшов відзив на скаргу (вх. № 46971) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Представник стягувача (скаржника) в призначене судове засідання з'явився, подану скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції підтримав повністю з підстав, викладених у даній сказі та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника та представник Червонозаводського ВДВС ХМУЮ в призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про розгляд даної скарги повідомлені своєчасно та належним чином.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вх. № 290 від 21.10.2015 р.), всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи скаржника (стягувача) та заперечення проти них, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/5364/12 від 22.01.2013 року в задоволенні позову ТОВ "Ілві" відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Ілві" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 22.01.13 р. по справі № 5023/5364/12 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Територія Плюс" на користь ТОВ "Ілві" 45000,00 грн. коштів сплачених за неякісний товар; 2900,00 грн. коштів за послуги перевезення; 145,00 грн. витрат на доставку зразків; 480,00 грн. витрат на дослідження якості товару; 1609,50 грн. судового збору та 870,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На примусове виконання вищевказаної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року, 07.05.2013 року господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який направлено на адресу стягувача.

14.05.2013 року Стягувач - ТОВ "Ілві" (код ЄДРПОУ 36372452) звернувся до виконавчої служби Червонозаводського району м. Харкова з відповідною Заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом від 07.05.2013 р. на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року по справі № 5023/5364/12 про стягнення грошових коштів з боржника - ТОВ "Територія Плюс" (код ЄДРПОУ 35243993).

Наказ господарського суду Харківської області від 07.05.2013 р. по справі № 5023/5364/12 про стягнення з ТОВ "Територія Плюс" на користь ТОВ "Ілві" коштів у розмірі 51004,50 грн., надійшов у провадження державного виконавця 19.05.2013 року.

20.05.2013 року державним виконавцем на підставі ст.ст. 17, 19 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 38075468), копії постанов за вих. №№ 13/20730, 13/20731 направлено сторонам виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами справи.

27.05.13 року державним виконавцем, в порядку ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено Постанову про арешт коштів боржника, копії постанов направлено на виконання до банківських установ.

В обґрунтування своїх заперечень, державним виконавцем наголошено, що відповідно до відповідей банківських установ від 30.05.13, 04.06.13 та 02.07.13 у боржника відсутні кошти на рахунках, а згідно відповіді банківської установи від 04.01.14 коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання постанови про арешт. Також, державним виконавцем зазначено, що з метою примусового списання грошових коштів до банківської установи 16.01.14 направлено платіжні вимоги № 38075468/19, які 14.02.14 повернуті банківською установою з приміткою про неможливість виконання на підставі п.10.9 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні" (на кошти клієнта накладено арешт згідно іншого документа).

Стягувач (скаржник) у поданій до суду скарзі та під час її розгляду наголошував, що 15.10.2015 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 38075468 останнім було виявлено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.03.2015 року, а саме: наказ на примусове виконання постанови виданої Господарським судом Харківської області 07.05.2013 року по справі № 5023/5364/12.

Так, скаржником (стягувачем) наголошено, що державний виконавець порушуючи імперативні вимоги ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" не надіслав стягувачу вищевказаної копії Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.03.2015 року, більш того, тільки після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - 15.10.2015 року за клопотанням стягувача державний виконавець надав представнику оскаржувану Постанову.

Скаржником (стягувачем) наголошено, що вищевказана Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.03.2015 року, є необґрунтованою, а бездіяльність державного виконавця є незаконною, на підставі чого, на думку стягувача (скаржника) вказана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві підлягає скасуванню.

Так, в тексті оскаржуваної Постанови зазначено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, підприємство - боржник за адресою вказаною у виконавчому документі відсутнє, враховуюче викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець прийняв рішення про повернення вищезазначеного наказу стягувачу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а. здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з тексту п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результатними.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні. Так, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень:

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах. як повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про Фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Як вбачається з вищезазначених норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. При цьому фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до п.п. 46.1., 46.2. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подасться платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Платник податку на прибуток полає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну Фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Отже, стягувачем (скаржником) наголошено, що реальний економічний стан та наявність рухомого та не рухомого майна Боржника, можливо оцінити і проаналізувати ознайомившись з фінансовою звітністю (балансом) останнього, яку державний виконавець може отримати від районного (міського, регіонального) фіскального органу за місцем реєстрації Боржника. При цьому, у практиці при стягненні грошового боргу з суб'єкта господарювання (юридичної особи) сумлінний Державний виконавець після відкриття виконавчого провадження, відразу ж за місцем обслуговування Боржника запрошує від податкового органу фінансову звітність Боржника, в тому числі його баланси.

Проте, як вбачається з наявних копій матеріалів Виконавчого провадження № 38075468 Державний виконавець у період часу з 20.05.2013 року по 11.03.2015 року, не звертався до податкових органів за наданням фінансової звітності Боржника, з якої Державний виконавець міг би дізнатися про наявність або відсутність грошових котів та майна.

В оскаржуваній Постанові Державний виконавець зазначає, що підприємство Боржника за адресою вказаною у виконавчому документі відсутнє.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України зазначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Відповідно до загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Боржник знаходиться за адресою: 61001, м. Харків, вул. Кірова, 38. та перебуває на обліку в Основ"янській ОДПІ м. Харкова.

Таким чином, під час встановлення місця знаходження Боржника Державний виконавець зобов'язаний був звернутися в Основ"янську ОДПІ м. Харкова та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте, наголошує скаржник (стягувач) державний виконавець проігнорував свої посадові обов'язки та не звернувся.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Таким чином, якщо Державному виконавцю місце знаходження Боржника та його майна було не відоме, Державний виконавець керуючись ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний був об'явити розшук Боржника та його майна і прийняти всі необхідні заходи з розшуку Боржника та його майна. Але порушуючи ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець не об'являв розшуку Боржника і його майна, що означає не застосування Державним виконавцем всіх можливих механізмів наданих йому Законом України "Про виконавче провадження" для належного виконання Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року по справі № 5023/5364/12.

Відповідно до ч. 1. п. п. 11, 16, 17, 18, 20 ст. 11 "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених тім Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено. своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, :

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, то знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ:

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження:

- з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до сулу за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Зі змісту ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що зазначена стаття дає Державному виконавцю права і механізми для своєчасного і повного виконання судового рішення. Керуючись зазначеною нормою Державний виконавець зобов'язаний був викликати службових осіб Боржника для надання пояснень наприклад керівника Шикулу Івана Івановича або здійснити його привід, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівників Боржника за межі України.

Скаржником (стягувачем) наголошено, що у зв'язку з бездіяльністю Державного виконавця і грубим ігноруванням та порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" Стягувач неодноразово звертався зі скаргами.

Так, 29.05.2014 року у зв'язку з бездіяльністю Державного виконавця Стягувач на ім'я Голови Державної виконавчої служби України подав скаргу, за результатами розгляду якої, Стягувачу була надана відповідь від 23.07.2014 року за вих. № 17094/08-35/08 в якій чітко зазначено, що за результатами розгляду звернення, дії державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпова О. В. визнано такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав звернення стягувача (скаржника) зі скаргою на дії та бездіяльність органу ДВС, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 30 закону України "Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення документа на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Отже, для того, щоб встановити правомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, суд має, насамперед, перевірити та встановити наявність або відсутність в матеріалах виконавчого провадження усіх документів, які б підтверджували перевірку майнового стану боржника (запити до БТІ, УДАІ, ДПІ), а також документів, що підтверджують відсутність у боржника майна (довідки БТІ, ДАІ) та коштів на рахунках у банківських установах (відповіді з банків, платіжні вимоги з відмітками банку про відсутність грошових коштів).

Так, господарським судом встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні усі документи, які б підтверджували перевірку майнового стану боржника (запити до БТІ, УДАІ, ДПІ), а також відсутні документи, що підтверджують відсутність у боржника майна (довідки БТІ, ДАІ).

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Суд звертає увагу заявника на те, що перелічені у заяві виконавчі дії, які заявник просить суд зобов'язати здійснити державного виконавця, відносяться до прав останнього, а не до обов'язків. Отже суд враховуючи позиції, що викладені у п.9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначає, що суд не повинен підміняти функції державної виконавчої служби у виконавчому провадженні і приймати рішення про вчинення тих чи інших виконавчих дій. При цьому суд вважає, що в даному разі, державним виконавцем не виконаний обов'язок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Пунктом 8 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, господарський суд дійшов до висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вх. № 290 від 21.10.2015 р.) підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілві" на дії та бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вх. № 290 від 21.10.2015 р.) задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського Міського Управління Юстиції Карпова Олександра Вікторовича.

3. Скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 38075468 від 11.03.2015 року винесену державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського Міського Управління Юстиції Карпова Олександра Вікторовича.

4. Зобов'язати Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відновити виконавче провадження № 38075468 та вжити всіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для виконання судового наказу господарського суду Харківської області від 07.05.2013 року, який видано на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 р. по справі № 5023/5364/12.

5. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та Червонозаводському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Суддя Жиляєв Є.М.

/справа № 5023/5364/12/