Постанова

від 16.04.2013 по справі 826/2587/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2013 року № 826/2587/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "М-Сістем Україна" до третя особаДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0004632250, №0004642250

від 26.10.2012 р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сістем Україна", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування: податкового повідомлення-рішення № 0004632250 від 26 жовтня 2012 року, яким ТОВ «М-СІСТЕМ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 3014010100) на загальну суму 2 053 616 грн., з якої 1 369 077 грн. за основним платежем та 684 539 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення № 0004642250 від 26 жовтня 2012 року, яким ТОВ «М-СІСТЕМ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) на загальну суму 1 796 914 грн., з якої 1 437 531 грн. за основним платежем та 359 383 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар у осіб, які не сплачували податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства контрагента позивача, а податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм законодавства.

Третя особа позовні вимоги заперечує з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар у осіб, які не сплачували податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства контрагента позивача, а податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "М-Сістем Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» за березень 2012 року, ТОВ «ЛАЙФДАР» за травень 2012 року. За результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2012р. №444/22-511/37724868 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЛАЙФДАР» (код ЄДРПОУ 38013681) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України» та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) з контрагентами за травень 2012 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись з висновками до Акту перевірки Позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду заперечень Податковим органом було Листом від 23.10.2012 р. №11462/10/22-505 повідомлено Позивача, що перевіркою встановлено порушення пп. 16.1.2, п. 16.1 ст.16, п. 22.1 ст.22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1ст. 139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1437531 грн.;

пп. 16.1.2, п. 16.1 ст.16, п. 22.1 ст.22, п. 185.1, ст. 185, п. 198.1, п.198.2. п.198.3, п. 198.6 ст. 198. п.200.1 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було занижено суму ПДВ на загальну суму 1369077 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004632250 від 26 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 3014010100) на загальну суму 2 053 616 грн., з якої 1 369 077 грн. основний платіж та 684 539 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0004642250 від 26 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) на загальну суму 1 796 914 грн., з якої 1 437 531 грн. основний платіж та 359 383 грн. штрафних санкцій.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №20032012/2 від 26.03.2012 р. (надалі по тексту Договір №20032012/2).

У відповідності до п. 1.1 Договору №20032012/2, відповідно до цього Договору Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату програмного забезпечення (надалі - ПЗ), що визначається в рахунках - фактурах та накладних, та/або додатках до цього Договору, на умовах, визначених в Договорі.

Згідно п. 2.1 - п. 2.5 вищезазначеного Договору, асортимент, номенклатура, кількість та характеристики ПЗ вказуються Покупцем в Замовленні, виходячи з наявності Товару на складі Постачальника. Якщо Сторони не домовляться про інше - поставка ПЗ здійснюється на умовах СРТ- Київ (Інкотермс-2000). Адреса поставки - м. Київ, вулиця Фрунзе, 27. Умови поставки ПЗ вказуються у рахунку-фактурі Постачальника. Поставка здійснюється на підставі узгоджених Замовлень Покупця, що надсилаються останнім на адресу електронної пошти Постачальника, або за допомогою факсимільного зв'язку, вказану в цьому Договорі. На підтвердження прийняття Замовлення до виконання. Постачальник, на протязі двох робочих днів, за допомогою електронної пошти або по факсу, на адресу вказану в цьому Договорі, надсилає Покупцеві рахунок-фактуру на оплату ПЗ, зазначеного в Замовленні, чи повідомляє про неможливість здійснення поставки через відсутність ПЗ. Рахунок-фактура, яким підтверджується Замовлення, є невід'ємною частиною Договору. Постачальник зобов'язується виконати погоджене Замовлення та здійснити поставку ПЗ протягом 30 календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури. Упаковка, тара та маркування ПЗ мають відповідати вимогам для такого виду товару, встановлених виробником та забезпечувати його збереження в умовах перевезення автотранспортом та зберігання в умовах закритого складу.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ЛАЙФДАР» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №010212-1 ТР про надання послуг від 01.02.2012 р. (надалі по тексту Договір №010212-1 ТР).

У відповідності до п. 1.1 - 1.3 Договору №010212-1 ТР, Виконавець приймає на себе зобов'язання за рахунок власних та/або залучених спеціалістів надавати, а Замовник належним чином оплачувати послуги з технічної підтримки працездатності програмних продуктів, продаж яких, здійснюється Замовником згідно переліку який зазначається у окремому Додатку/додатках до даного Договору, який/які є його невід'ємною частиною з моменту підписання Сторонами (надалі - Послуги). Виконавець буде надавати Послуги протягом періоду/періодів вказаних у Додатку. Під Послугами з технічної підтримки вважаються наступні послуги: щоденний моніторинг роботоздатності програмних продуктів, вказаних у Додатку; інсталяція програмних продуктів на комп'ютерах покупців; консультування по телефону з питань роботоздатності програмних продуктів та інших технічних питань стосовно програмних продуктів; відновлення роботоздатності програмних продуктів та усунення причин, що призвели до порушень їх роботи; організація виїзду спеціалістів (при необхідності) на місцезнаходження/адресу покупця для інсталяції/поновлення роботоздатності програмних продуктів.

Згідно п. 2.1 - п. 2.5 Договору №010212-1 ТР, вартість послуг визначається із розрахунку 120 гривень в т.ч. ПДВ за одиницю програмного продукту за один календарний місяць. Загальна вартість Послуг за звітний період визначається як сума вартості послуг помножена на кількість продукції та помножена на кількість місяців звітного періоду Загальна вартість послуг за цим Договором (ціна Договору) визначається як сума вартості послуг наданих в період строку дії цього Договору. Під звітним періодом розуміється період надання послуг стосовно окремого програмного продукту. Звітний період розпочинається з дати підписання відповідного Додатку та завершується датою, вказаною у цьому Додатку. Оплата вартості Послуг здійснюється Замовником шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг за звітний період. Виконавець приступає до надання Послуг негайно з дати підписання цього Договору та відповідного Додатку. Виконавець надає Послуги як самостійно так і з залученням третіх осіб. При необхідності виїзду спеціалістів до покупця програмного продукту - Замовник зобов'язується організувати доступ спеціалістів Виконавця до місць розташування/встановленім програмних продуктів, які потребують ремонту/налагодження/інсталяції.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками коштів (оригінали були досліджені та залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач та третя особа в запереченнях на позовну заяву зазначають наступне: «Відповідно до Акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 02.08.2012 №646/22-8/37552522 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код ЄДРПОУ 37501276) за березень 2012 року (далі - Акт від 02.08.2012 №646/22-8/37552522): «...ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено що фінансово-господарська діяльність ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276) «підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за березень 2012 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ (зі змінами та доповненнями).»

Враховуючи вище наведене, та відповідно до вимог п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) не мало підстав відображати в розділі II «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2012 року податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276).

У зв'язку з вищевикладеним, задекларований податковий кредит ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) по контрагенту ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276) на загальну суму ПДВ 233756,56 грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі ПДВ 233756,56 гри., відповідно до п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не підтверджено.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) відсутнє право на формування валових витрат по операціях з контрагентом ТОВ «УКРАГРО НІМІ І» (код за ЄДРПОУ 37501276) в розумінні ст. 138 Податкового Кодексу України «склад витрат та порядок їх визначення».

Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276 до підприємства -покупця ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) за березень 2012року на загальну суму 1402539,1 гри. в т.ч. ПДВ 233756,56 грн., то відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ37552522) до контрагентів-покупців податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2012 року. (вх. №9020912701 від. 20.04.2012)...

...Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276 у ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст.22,188 Податкового Кодексу України.

Вищенаведене свідчить, про те, що правочини між ТОВ "ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА" (код за ЄДРТІОУ 37552522) та контрагентами-покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за Додатки 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки-податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень 2012 року (вх. №9020912701 від. 20.04.2012), здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ОПТІМЕКС ДЕЛЬТА» (код за ЄДРПОУ 37552522) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам...

Звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт послуг) ТОВ "ОПТІМЕКСДЕЛЬТА" (код за ЄДРПОУ 37552522) у ТОВ «УКРАГРО ШМП» (код за ЄДРПОУ 37501276 за березень 2012 року та операції з продажу товарів (робіт послуг) контрагентам- покупцям за березень 2012 року».

Відповідно до висновків Акту ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 04.09.2012 №2706/22-222/38013681 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЛАЙФДАР» (код за ЄДРПОУ 38013681) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.07.2012р. (далі - Акт від 04.09.2012 №2706/22-222/38013681)».

Таким чином, Відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договорами, укладеними між Позивачем та його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств під час укладання та виконання договорів.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування: податкового повідомлення-рішення № 0004632250 від 26 жовтня 2012 року, яким ТОВ «М-СІСТЕМ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 3014010100) на загальну суму 2 053 616 грн., з якої 1 369 077 грн. за основним платежем та 684 539 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення № 0004642250 від 26 жовтня 2012 року, яким ТОВ «М-СІСТЕМ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) на загальну суму 1 796 914 грн., з якої 1 437 531 грн. за основним платежем та 359 383 грн. штрафних санкцій, підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати: податкове повідомлення-рішення № 0004632250 від 26 жовтня 2012 року, яким ТОВ «М-СІСТЕМ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 3014010100) на загальну суму 2 053 616 грн., з якої 1 369 077 грн. за основним платежем та 684 539 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0004642250 від 26 жовтня 2012 року, яким ТОВ «М-СІСТЕМ Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) на загальну суму 1 796 914 грн., з якої 1 437 531 грн. за основним платежем та 359 383 грн. штрафних санкцій.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук