Постанова

від 12.02.2009 по справі 12/67-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/67-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 лютого 2009 р.                                                                                    № 12/67-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2008 року

у справі№  12/67-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок"

до1.Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств2.Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Дювар"

провизнання договору купівлі-продажу від 05 серпня 1997 року недійсним

                    за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 2):  Науменко С.Б. (дов. від 30.09.08), Дзед О.В. (директор),  

                                         ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" (далі –позивач) звернулося з позовом до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (далі –відповідач 1) і Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Дювар" (далі –відповідач 2) та просило визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення від 05.08.97, укладений між Дніпропетровським міським споживчим товариством і Приватним підприємством виробничо-комерційної фірми "Дювар". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником прав та обов'язків Дніпропетровського міського споживчого товариства, в тому числі права власності на спірний об'єкт, а відтак укладений договір купівлі-продажу від 05.08.97 порушує його права та охоронювані інтереси як власника майна. Позивач зазначив, що оспорюваний договір укладений з порушенням положень п. 14, п. 18, п. 20 Статуту Дніпропетровського споживчого товариства, у відповідності до яких, вищим органом управління споживспілки є загальні збори споживчої кооперації, а належне йому майно може бути відчужено лише за згоди  його вищого органу управління а саме загальних зборів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.08   (суддя Жукова Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину “Олівець” від 05.08.07, в задоволенні позову до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на те, що спірний договір не відповідає вимогам статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", пп 17, 18, 20 Статуту Дніпропетровського міського споживчого товариства.  Приймаючи рішення, суд також послався на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 18.07.08 у справі № 2-3576/08, яким установлено факт правонаступництва позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.08 (колегією суддів у складі: Лотоцької Л.О. –головуючого, Бахмат Р.М., Євстигнеєвої О.С) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.08 скасовано, в позові відмовлено. Постанова вмотивована тим, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 18.07.08  не стосується правовідносин сторін в даній господарській справі, а відтак  застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України є помилковим. Суд зазначив, що позивач в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів належними засобами доказування факт правонаступництва прав та обов'язків Дніпропетровського міського споживчого товариства в частині прав на спірне майно, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 05.08.97.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 12.08.08 залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення  судом апеляційної інстанції приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що приймаючи оскаржувану постанову, суд не врахував рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.08 у справі № 2-3576/08.

Вищий  Господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Швеця В.О, пояснення представників другого відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства,  відзначає  наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у даній справі є вимога Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств і Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Дювар" про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 05.08.97, за умовами якого Дніпропетровська міська споживспілка продала, а Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “Дювар” купило в Літ. Б-2 вбудований цегл. магазин “Олівець”, загальною площею 95,2 кв.м, що знаходиться  в м. Дніпропетровську, вул. Чкалова, 21, Верхньо-Красний ринок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Колективне підприємство Дніпропетровської облспоживспілки "Верхньо-Красний ринок" було правонаступником прав та обов'язків Дніпропетровського міського споживчого товариства, якому належало право власності на спірний об'єкт. З 27.08.04 Дочірнє підприємство Дніпропетровської облспоживспілки "Верхньо-Красний ринок" є правонаступником Колективного підприємства Дніпропетровської облспоживспілки "Верхньо-Красний ринок". При цьому, судом було враховане рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.08 у справі № 2-3576/08, що набрало законної сили та яким задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" і зобов'язано Маковецького О.Е. повернути позивачу холодильний агрегат, універсальний привід і холодильну шафу. У зазначеному рішенні судом встановлено, що на підставі протоколу № 13 зборів уповноважених пайовиків Дніпропетровського міського споживчого товариства від 19.02.98 Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" є правонаступником прав та обов'язків Дніпропетровського міського споживчого товариства.  З посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд дійшов до висновку, що факти, які встановлені рішенням суду з цивільної справи і мають значення для вирішення спору, не повинні доводитись знову при вирішенні господарського спору, а відтак визнав обґрунтованими заявлені позовні вимоги.

Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи у позові, апеляційний суд дійшов вірного висновку щодо укладення оспорюваного договору з дотриманням вимог чинного законодавства. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд встановив відсутність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу  України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи даний спір, суд попередньої інстанції вірно врахував, що умовою задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі – продажу спірного майна, у даному випадку, є наявність у позивача доказів, підтверджуючих, в судовому порядку, факт приналежності йому цього майна на праві власності. Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні, визначається Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.02 №7/5. Пунктом 6.1 названого Положення встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться, зокрема, з видачею органами місцевого самоврядування свідоцтва про право власності. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарським судом апеляційної інстанції установлено, що Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" не надано, і відповідно матеріали справи не містять, доказів, підтверджуючих його правонаступництво прав та обов'язків Дніпропетровського міського споживчого товариства, в тому числі право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції статті 35 Господарського процесуального кодексу України через неврахування судом рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.08 у справі № 2-3576/08, яким встановлено факт правонаступництва позивачем прав та обов"язків Дніпропетровського міського споживчого товариства не може бути підставою для скасування прийнятої апеляційним судом постанови у справі. Підстави звільнення від доказування визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України. Для господарського суду є обов'язковими рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Як вбачається з тексту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-3576/08 Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Вехньо-Красний ринок" звернулося з позовом до Маковецького Олександра Едуардовича про зобов"язання повернути майно за договором зберігання № 2/34 від 11.11.96, а саме: холодильний агрегат, універсальний привід і холодильну шафу і стягнути відповідну вартість вказаного майна. Отже, предметом судового розгляду у цій справі був договір зберігання № 2/34 від 11.11.96, укладеного між ДП Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Вехньо-Красний ринок" і Маковецьким О.Е., що свідчить про те, що вказане рішення цивільної справи не впливає на чинність спірного договору у даній справі за яким було придбано приміщення - вбудований цегл. магазин “Олівець”, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Чкалова, 21, Верхньо-Красний ринок.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Викладене свідчить про те, що приймаючи постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Відтак, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

         На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                       ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств "Верхньо-Красний ринок" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2008 року у справі № 12/67-08 –без змін.

Головуючий суддя:                                                                 Т. Добролюбова

Судді:                                                                                        Т. Гоголь

                                                    В. Швець