Постанова

від 04.03.2013 по справі 825/264/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/264/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Будова» Чернігівської обласної ради до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Будова» Чернігівської обласної ради (далі - КП «Будова») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 18.12.2012 № 0005642320 та № 0005652320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідачем було проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП «Будова» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року, квітень 2011 року, при проведені господарських операцій з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код 37046674) та податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та 2011 рік при проведенні господарських операцій з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (код 37318176), ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», про що складено акт від 30.11.2012 № 2568/22/31480612 про встановлення порушень, на підставі якого винесені податкові повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0005642320, яким КП «Будова» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 241700,00 грн, в тому числі за основним платежем - 226 197,00 грн, за штрафними санкціями - 15503,00 грн, № 0005652320, яким КП «Будова» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93177,00 грн, в тому числі за основним платежем - 80774,00 грн, за штрафними санкціями - 12403,00 грн. Позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», про що між підприємствами були укладені договори, у відповідності до вимог яких ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» зобов'язано передати у власність КП «Будова» матеріали (продукцію) в кількості та по ціні, погодженій згідно накладних, відповідно до умов договорів, а ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» - виконати своїми засобами роботи по будівництву, по капітальному ремонту, по поточному ремонту будівель. В результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» позивачем включено до складу валових витрат та задекларовано податкового кредит в сумі 2124635,00 грн за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та в сумі 1136710,00 грн за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання догорів, укладених з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.11.2011 № 1507/23-7/37318176 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (код 37318176) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 31.08.2011. Відповідно до цього акту встановлено, що даний контрагент має ознаки «фіктивності», оскільки за місцем реєстрації не знаходиться, на підприємстві згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, у ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» відсутні адміністративно - господарські можливості виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Також, відповідач посилається на наявність акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.02.2012 № 43/23-10/37046674 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код 37046674) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.04.2010 по 31.12.2011, згідно якого встановлена відсутність основних засобів на підприємстві, в зв'язку з не подачею декларацій з податку на прибуток, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Виходячи з наведеного відповідач вважає, що ТОВ «Об'єднання «Архтектура Вдродження» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємством, фінансово-господарські взаємовідносини є фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків. Такі висновки ДПІ у м. Чернігові позивач вважає протиправними. Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 30.11.2012 № 2568/22/31480612 позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДПС у Чернігівській області була направлена скарга про скасування вказаного акту. За результатами розгляду скарги ДПС у Чернігівській області 13.12.2012 був направлений лист про надання відповіді на скаргу, в якому зазначено, ДПІ у м. Чернігові правомірно склала акт перевірки про встановлення порушень КП «Будова» щодо включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження». Отже, позивач вважає, що КП «Будова» правомірно сформувало валові витрати та суми податкового кредиту по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», а тому оскаржувані податкові повідомленні - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні 05.02.2013 представником відповідача були подані письмові заперечення, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП «Будова» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року, квітень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» за грудень 2010 року та за квітень 2011 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток операцій з ТОВ «Об'єднання Архітектура Відродження» та ТОВ «Компанія Радабудсервіс» за 4 кв. 2010 року та 2011 рік. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 30.11.2012 № 2568/22/31480612 та винесено податкові повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0005642320, яким КП «Будова» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 241700,00 грн, в тому числі за основним платежем - 226 197,00 грн, за штрафними санкціями - 15503,00 грн, № 0005652320, яким КП «Будова» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93177,00 грн, в тому числі за основним платежем - 80774,00 грн, за штрафними санкціями - 12403,00 грн. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.11.2011 № 1507/23-7/37318176 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (код 37318176) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 31.08.2011. Відповідно до якого встановлено, що дане підприємство має ознаки «фіктивності», оскільки за місцем реєстрації не знаходиться, на підприємстві згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, а також встановлена відсутність адміністративно - господарські можливості виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Також, представник відповідача в своїх запереченнях наголошує на тому, що з акту перевірки ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» вбачається, що відповідно до висновків експертів від 25.10.2011 № 1819 та від 24.10.2011 № 414 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при МВС України на Південно - західній залізниці підписи від імені директора ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» ОСОБА_1 в податковій звітності можливо виконані другою особою.

Висновки акту перевірки КП «Будова», також були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.02.2012 № 43/23-10/37046674 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код 37046674) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.04.2010 по 31.12.2011, згідно якого встановлена відсутність основних засобів на підприємстві, в зв'язку з не подачею декларацій з податку на прибуток, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Виходячи з наведеного, ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємством, фінансово-господарські взаємовідносини є фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків. Також, встановлено, що загальна чисельність працюючих на ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа. Як директор ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» ОСОБА_2 ні бухгалтера і нікого іншого не брала на роботу.

Крім того, представник відповідача в своїх запереченнях наголошує на тому, що з акту перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» вбачається, що відповідно до висновку експерта від 02.11.2011 № 515-П відділу КД НДЕКЦ при УМВС України у Вінницький області підписи від імені директора ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» ОСОБА_2 в податковій звітності ймовірно виконані другою особою, а саме гр. ОСОБА_3

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що КП «Будова» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», так як документи, отримані від них не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та письмових заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

КП «Будова» (ідентифікаційний код 31480612) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 05.07.2001 та 26.07.2001 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 4909, також, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією довідки головного управління статистики від 14.12.2012 (а.с. 233 т. 1), копією довідки про взяття на облік платника податків від 27.08.2009 № 691/10/29-017 (а.с. 16 т. 1) та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.2001 (а.с. 15 т. 1).

Судом встановлено, що на підставі направлення № 3458 від 23.11.2012, вимог п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 3482 від 23.11.2012 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП «Будова» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року, квітень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» за грудень 2010 року та за квітень 2011 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток операцій з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» та ТОВ «Компанія Радабудсервіс» за 4 кв. 2010 року та 2011 рік.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 30.11.2012 № 2568/22/31480612 (а.с. 19-49 т. 1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на 226197,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 р на суму 62010,00 грн, 2 квартал 2011 - 35842,00 грн, 2-3 квартали 2011 - 59 067,00 грн, 2-4 квартали 2011 - 69 278,00 грн;

- п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 80774,00 грн, в тому числі за грудень 2010 року у сумі 49608,00 грн, за квітень 2011 року у сумі 31166,00 грн. Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 30.11.2012 № 2568/22/31480612 позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДПС у Чернігівській області була направлена скарга про скасування вказаного акту перевірки. За результатами розгляду скарги ДПС у Чернігівській області 13.12.2012 був направлений лист про надання відповіді на скаргу, в якому зазначено, що ДПІ у м. Чернігові правомірно склала акт перевірки про встановлення порушень КП «Будова» щодо включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження».

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0005642320 (а.с. 17 т. 1), яким КП «Будова» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 241700,00 грн, в тому числі за основним платежем - 226197,00 грн, за штрафними санкціями - 15503,00 грн, № 0005652320 (а.с. 18 т. 1), яким КП «Будова» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93177,00 грн, в тому числі за основним платежем - 80774,00 грн, за штрафними санкціями - 12403,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності КП «Будова» є будівля житлових та нежитлових будівель, електромонтажні роботи, покриття підлоги і облицювання стін, діяльність у сфері архітектури тощо, що підтверджується копією довідки головного управління статистики від 14.12.2012 (а.с. 233 т. 1). Господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, КП «Будова» займається на підставі наданої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Чернігівській області ліцензії серії АВ № 556024 від 02.11.2010 ( а.с. 234-235 т. 1).

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 та продовжили бути у період його дії, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також чинними на даний час.

Платників податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді КП «Будова» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження».

Так, 07.07.2011, 14.07.2011, 17.08.2011, 20.09.2011, 12.10.2011, 17.10.2011, 28.10.2011, 08.11.2011, 28.11.2011 між КП «Будова» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (Постачальник) було укладено договори поставки № 11-11 (а.с. 57-58 т.1), № 10-11 (а.с. 53-54 т. 1), № 01-11 (а.с. 55-56 т. 1), № 15-11 (а.с. 59-60 т. 1), № 14-11 (а.с. 61-62 т.1), № 22-11 (а.с. 62-64 т. 1), № 28-11 (а.с. 65-66 т. 1), № 18-11 (а.с. 67-68 т. 1), № 25-11 (а.с. 69-70 т. 1), у відповідності до вимог яких Постачальник зобов'язується передати у власність Замовнику матеріал (продукцію) в асортименті та по ціні, погодженій згідно накладних до договорів, які є їх невід'ємною частиною, а Замовник зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договорів. Товар постачається силами, транспортом та за рахунок Постачальника на склад замовника. Днем поставки вважається дата підписання накладної на приймання товару.

Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 27 від 07.07.2011 на загальну суму з ПДВ 106990,92 грн, № 57 від 15.07.2011 на загальну суму з ПДВ 34714,80 грн, № 96 від 17.08.2011 на загальну суму з ПДВ 9520,93 грн, № 74 від 20.09.2011 на загальну суму з ПДВ 4502,95 грн, № 47 від 12.10.2011 на загальну суму з ПДВ 6429,65 грн, № 56 від 17.10.2011 на загальну суму з ПДВ 1738,91 грн, № 88 від 28.10.2011 на загальну суму з ПДВ 4600,00 грн, № 15 від 08.11.2011 на загальну суму з ПДВ 14744,00 грн, № 33 від 28.11.2011 на загальну суму з ПДВ 4900,00 грн (а.с. 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79 т. 1);

- видаткові накладні № 11 від 05.07.2011 на загальну суму з ПДВ 106990,92 грн, № 5 від 30.06.2011 на загальну суму з ПДВ 34714,80 грн, № 17 від 17.08.2011 на загальну суму з ПДВ 9520,93 грн, № 20 від 20.09.2011 на загальну суму з ПДВ 4502,95 грн, № 25 від 12.10.2011 на загальну суму з ПДВ 6429,65 грн, № 27 від 17.10.2011 на загальну суму з ПДВ 35,86 грн, № 28 від 17.10.2011 на загальну суму з ПДВ 1703,05 грн, № 27 від 28.10.2011 на загальну суму з ПДВ 4600,00 грн, № 26 від 08.11.2011 на загальну суму з ПДВ 14744,00 грн, № 29 від 28.11.2011 на загальну суму з ПДВ 4900,00 грн (а.с. 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89 т. 1)

Розрахунки за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку КП «Будова» (а.с. 208, 209, 210, 211, 212, т. 1).

Судом встановлено, що складом, на який здійснювалася поставка матеріалів (продукції) від ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», КП «Будова» володіє на підставі договору суборенди приміщення від 01.09.2010 (а.с. 7-9 т. 2).

Також, 12.07.2011, 29.08.2011, 16.11.2011, 07.12.2011, 20.12.2010, 20.10.2010, 31.01.2011, 22.03.2011, 31.03.2011, 04.04.2011 між КП «Будова» (Замовник) та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (Підрядник) було укладено договори про надання робіт по будівництву, по капітальному ремонту, по поточному ремонту будівель № 09-11 (а.с. 90-91 т. 1), № 12-11 (а.с. 92-93 т. 1), № 22-11 (а.с. 94-95 т. 1), № 23-11 (а.с. 96-97 т. 1), № 24-11 (а.с. 98-99 т. 1), № 26-11 (а.с. 100-101 т. 1), № 28-10 (а.с. 102-103 т. 1), № 22-10 (а.с. 104-105 т. 1), № 21-10 (а.с. 106-107 т. 1), № 02-11 (а.с. 108-109 т. 1), № 04-11 (а.с. 110-111 т. 1), № 05-11 (а.с. 112-113 т. 1), № 06-11 (а.с. 114-115 т. 1), № 21-11 (а.с. 116-117 т. 1), № 20-11 (а.с. 118-119 т. 1), № 29-11 (а.с. 120-121 т. 1) у відповідності до вимог яких Підрядник, за завданням Замовника зобов'язується виконати своїми засобами роботи по будівництву, по капітальному ремонту, по поточному ремонту будівель, визначених в кожному договорі окремо, згідно з локальним кошторисом, який додається до договору і є його невід'ємною частиною. Договірна ціна робіт вказана у кожному договорі з урахуванням сум ПДВ.

Всі договори підписані директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 21 від 31.01.2011 на загальну суму з ПДВ 5952,14 грн, № 10 від 22.03.2011 на загальну суму з ПДВ 23276,36 грн, № 24 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 81795,77 грн, № 5 від 06.04.2011 на загальну суму з ПДВ 187000,00 грн, № 1 від 12.07.2011 на загальну суму з ПДВ 64527,14 грн, № 98 від 29.08.2011 на загальну суму з ПДВ 92423,19 грн, № 5 від 16.11.2011 на загальну суму з ПДВ 4670,40 грн, № 6 від 16.11.2011 на загальну суму з ПДВ 6109,60 грн, № 7 від 16.11.2011 на загальну суму з ПДВ 4756,90 грн, № 8 від 07.12.2011 на загальну суму з ПДВ 8078,62 грн, № 4 від 08.12.2011 на загальну суму з ПДВ 25034,43 грн, № 7 від 07.12.2011 на загальну суму з ПДВ 44968,27 грн, № 8 від 29.12.2011 на загальну суму з ПДВ 91238,05 грн (а.с. 122 - 134 т. 1);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 pоку, березень-грудень 2011 року (а.с. 135-144, 150-160, 164-177 т. 1);

- акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 pоку, березень-грудень 2011 року (а.с. 145-149, 161-163 т. 1).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку КП «Будова» (а.с. 195-207 т. 1).

Що стосується тверджень відповідача про те, що ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» не могла здійснювати господарську діяльність в зв'язку з тим, що загальна чисельність працюючих на ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа та про те, що як директор ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» ОСОБА_2 ні бухгалтера і нікого іншого на роботу не брала, то вони судом не приймаються до уваги, так як для виконання умов договорів між КП «Будова» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» останнє укладало трудові угоди з іншими особами на виконання будівельних робіт (а.с. 3-4, 5-6 т. 2), за умовами яких між Замовником та Виконавцями виникали цивільно - правові відносини.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується копіями довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 04.02.2013 (а.с. 219-222, 223-225 т. 1) та даних податкового органу про стан платників податків (а.с. 218 т. 1).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані КП «Будова», містять всі реквізити передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.11.2011 № 1507/23-7/37318176 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (код 37318176) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 31.08.2011. Відповідно до цього акту встановлено, що даний контрагент має ознаки «фіктивності», оскільки за місцем реєстрації не знаходиться, на підприємстві згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, а також встановлена відсутність адміністративно - господарські можливості виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Також, відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.02.2012 № 43/23-10/37046674 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код 37046674) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.04.2010 по 31.12.2011, згідно якого встановлена відсутність основних засобів на підприємстві, в зв'язку з не подачею декларацій з податку на прибуток, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Виходячи з наведеного відповідач вважає, що ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємством, фінансово-господарські взаємовідносини є фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виходячи з акту перевірки ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» посилається на висновки експертів від 25.10.2011 № 1819 та від 24.10.2011 № 414 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при МВС України на Південно - західній залізниці, відповідно до яких підписи від імені директора ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» ОСОБА_1 в податковій звітності можливо виконані другою особою. Також, виходячи з акту перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» відповідач посилається на висновок експерта від 02.11.2011 № 515-П відділу КД НДЕКЦ при УМВС України у Вінницький області, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» ОСОБА_2 в податковій звітності ймовірно виконані другою особою, а саме гр. ОСОБА_3

Такі посилання відповідача не приймаються судом до уваги, так як в матеріалах справи міститься копії нотаріально завірених заяв директорів ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» - ОСОБА_1 від 24.01. 2011 (а.с. 238-239 т. 1) та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» - ОСОБА_2 від 30.01.2011 (а.с. 236-267), в яких вони стверджують, що за весь період перебування їх на посаді директорів вищевказаних товариств за їх участю та ними особисто підписувалися всі документи, пов'язані з веденням фінансово - господарською діяльність товариств.

Також, посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» як на підставу нікчемності правочинів між ними та позивачем судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку, відсутністю у них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов комунального підприємства «Будова» Чернігівської обласної ради, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 18.12.2012 № 0005642320 та № 0005652320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Будова» Чернігівської обласної ради судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан