Постанова

від 21.02.2013 по справі 825/271/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/271/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2013 року Приватне підприємство «Сучасні комунікаційні системи» (далі - ПП «Сучасні комунікаційні системи») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0003212320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245903,00 грн. за основним платежем та 122953,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ПП «Сучасні комунікаційні системи» на протязі січня-травня 2012 року мало господарські взаємовідносини з контрагентами TOB «Ентхілл» та ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс». Так, між ПП «Сучасні комунікаційні системи» та вищевказаними контрагентами укладались договори про надання послуг, договори про виконання робіт, договори про надання консультаційних послуг. Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями тощо. Операції по вказаним договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Позивач у відповідності до прав, наданих ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні товару та послуг від контрагентів, до податкового кредиту за січень-травень 2012 року. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами TOB «Ентхілл» та ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Представник позивача вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.09.2012 року № 1728/22/32194620, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. За таких обставин, представник позивача вважає податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0003212320 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Сучасні комунікаційні системи» з питань декларування в податковій звітності з ПДВ за січень, квітень, травень 2012 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл», за січень-квітень 2012 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», за результатами якої складено акт від 14.09.2012 року № 1728/22/32194620. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 245903,00 грн. У зв'язку з порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0003212320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245903,00 грн. за основним платежем та 122953,00 грн. за штрафними санкціями. Також представник відповідача посилається на акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 року № 400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ентхілл», та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.06.2012 року № 609/22-40/32001026 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», якими встановлено відсутність у ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» трудових ресурсів, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ПП «Сучасні комунікаційні системи» (ідентифікаційний код-32194620) зареєстровано в якості юридичної особи 25.09.2002 року та платника податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.04.2012 року та свідоцтвом № 33912127 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 050304 (а.с. 31,32 т. 1).

На провадження вказаних видів діяльності у позивача є всі необхідні дозвільні документи (а.с. 32-44 т. 2).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 06.09.2012 року № 2343, наказу від 06.09.2012 року № 2413, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Сучасні комунікаційні системи» з питань декларування в податковій звітності з ПДВ за січень, квітень, травень 2012 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл», за січень-квітень 2012 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», за результатами якої складено акт від 14.09.2012 року № 1728/22/32194620 (а.с. 16-30 т. 1).

В акті перевірки від 14.09.2012 року № 1728/22/32194620 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 245903,00 грн., в т.ч.

- за січень 2012 року на суму 78630 грн.

- за лютий 2012 року на суму 49057 грн.

- за березень 2012 року на суму 8539 грн.

- за квітень 2012 року на суму 48970 грн.

- за травень 2012 року на суму 60707 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0003212320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 245903,00 грн. за основним платежем та 122953,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 15 т. 1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Чернігівській області від 27.11.2012 року № 1776/10/10-215 залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0003212320, а скаргу позивача без задоволення.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Сучасні комунікаційні системи» є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинирінгу, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, будівництво інших споруд, електромонтажні роботи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.04.2012 року (а.с. 31 т. 1).

Судом встановлено, що ПП «Сучасні комунікаційні системи» на протязі січня-травня 2012 року мало господарські взаємовідносини з контрагентами TOB «Ентхілл» (код ЄДРПОУ-37331553) та ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» (код ЄДРПОУ-32001026).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

По-перше, щодо взаємовідносин позивача з контрагентом TOB «Ентхілл».

Судом встановлено, що за січень, квітень, травень 2012 року ПП «Сучасні комунікаційні системи» включило до скалу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 143526,29 грн. по взаємовідносинам з TOB «Ентхілл» (а.с. 193-230 т. 2).

Так, ПП «Сучасні комунікаційні системи» укладено з TOB «Ентхілл» наступні договори:

- договір про надання послуг № 29/12 від 29.12.2011р. (а.с. 148-149 т. 1).

Згідно договору ТОВ «Ентхілл» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи» - Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний виконати у відповідності до умов даного Договору роботи по будівництву автозаправочної станції з автосервісом та магазином продовольчих товарів і непродовольчих товарів по пр. Мира 231-а в м. Чернігові на орендованій земельній ділянці, винос кабельних ліній з будівельного майданчика і ввод в експлуатацію зовнішнього електропостачання даного об'єкту. Загальна вартість робіт 116256,00 грн., в т.ч. ПДВ 19376,0 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними (а.с. 150-167 т. 1).

- договір про виконання робіт № 29/12 від 29.12.2011р. (а.с. 114-115 т. 1).

Згідно договору ТОВ «Ентхілл» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи» - Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний виконати реконструкцію магазину продовольчих і непродовольчих товарів з розширенням площі і надбудови кафе по вул. Білова, 28-а м. Чернігів.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковою накладною (а.с. 116-136 т. 1).

- договір про надання послуг № 26/12 від 29.12.2011р. (а.с. 87-88 т. 1).

Згідно договору ТОВ «Ентхілл» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи»- Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний виконати у відповідності до умов даного Договору роботи по будівництву автозаправочної станції з автосервісом та магазином продовольчих і непродовольчих товарів по пр. Мира 231-а в м. Чернігові. Винос кабельних ліній з будівельного майданчика. Загальна вартість робіт 115701,45 грн. в т.ч. ПДВ 19283,57 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковою накладною (а.с. 89-102 т. 1).

- договір про виконання робіт № 28/12 від 28.12.2011р. (а.с. 103-104 т. 1).

Згідно договору ТОВ «Ентхілл» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи»- Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний виконати зовнішні мережі електропостачання торгово-офісного центру по вул. Чернишевського,3 в м. Чернігові.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, податковою накладною (а.с. 105-113 т. 1).

- договір про виконання робіт № 16/03 від 06.03.2012р. (а.с. 168-169 т. 1).

Згідно договору ТОВ «Ентхілл» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи»- Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний виконати улаштування зовнішнього електрозабезпечення житлового будинку по вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 41 в м. Чернігові.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковою накладною (а.с. 170-222 т. 1).

Також реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами (а.с. 106-107 т. 2).

Оплата по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 223 т. 1, а.с. 105 т. 2):

- ПД № 2706 від 22.06.12 року на суму 59378,0 грн. в т.ч. ПДВ 9896,33 грн.;

- ПД № 2705 від 22.06.12 року на суму 79207,0 грн. в т.ч. ПДВ 13201,17 грн.

Крім того, між ТОВ «Ентхілл» та ПП «Сучасні комунікаційні системи» в березні 2012 року укладались договори про виконання робіт, виконання яких підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (а.с. 89-104 т. 2).

Суд зазначає, що питань щодо правильності складання первинних документів та відповідності їх вимогам чинного законодавства у перевіряючих не виникало.

По-друге, щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс».

Судом встановлено, що за січень - квітень 2012 року ПП «Сучасні комунікаційні системи» включило до скалу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 102377,75 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» (а.с. 193-230 т. 2).

Так, ПП «Сучасні комунікаційні системи» укладено з ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» наступні договори:

- договір про надання консультаційних бухгалтерських послуг № 18 від 10.10.2011р. (а.с. 67-70 т. 1).

Згідно договору ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс»-Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи» - Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний виконати у відповідності до умов даного Договору консультаційні бухгалтерські послуги.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами приймання виконаних робіт, податковими накладними (а.с. 71-75 т. 1, а.с. 47 т. 2).

- договір про надання консультаційних послуг № 26/12/2011 від 26.12.2011р. (а.с. 76-79 т. 1).

Згідно договору ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи» - Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний надавати поточні консультаційні послуги з питань фінансово-господарської діяльності.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: актом прийому-передачі, податковою накладною (а.с. 80-81 т. 1).

- договір про надання консультаційних послуг від 02.01.2012р. (а.с. 60-63 т. 1).

Згідно договору ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи» - Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний забезпечити надання консультацій, рекомендацій та практичної допомоги з питань комерційної діяльності та управління товариства.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами прийому-передачі, податковою накладною (а.с. 64-66 т. 1, 45-46 т. 2).

- договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг № 9 від 23.01.2012р. (а.с. 82-83 т. 1).

Згідно договору ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс» - Виконавець, ПП «Сучасні комунікаційні системи» - Замовник. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний надавати йому за плату інформаційні послуги.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: актом здачі-приймання виконаних робіт, податковою накладною (а.с. 84-85 т. 1).

- Договір купівлі-продажу № 5 від 03.01.2012 р. (а.с. 48-49 т. 2).

Згідно договору ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс» зобов'язується передати у власність ПП «Сучасні комунікаційні системи» товар, а ПП «Сучасні комунікаційні системи» зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами списання (а.с. 50-67,69-70 т. 2).

Оплата по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 86 т. 1, а.с. 68 т. 2):

- ПД№2398 від 15.03.12 року на суму 101238,3 грн. в т.ч. ПДВ 16873,05 грн.

- ПД №2491 від 13.04.12 року на суму 33000,0 грн. в т.ч. ПДВ 5500,0 грн.

- ПД №2501 від 18.04.12 року на суму 92085,37 грн. в т.ч. ПДВ 15347,56 грн.

Суд звертає увагу на те, що питань щодо правильності складання первинних документів та відповідності їх вимогам чинного законодавства у перевіряючих не виникало.

Операції по виконанню договорів позивача з контрагентами ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс» відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 631, журналом ордером і відомістю по рахунку 631 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 71-88,109-114 т. 2).

Використання в господарській діяльності отриманого товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, договірними цінами, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт тощо (а.с. 115-192 т. 2).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «ТД Продсервісторг-Плюс» податковий орган посилається на акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 року № 400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ентхілл», та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.06.2012 року № 609/22-40/32001026 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», якими встановлено відсутність у ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» трудових ресурсів, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання (а.с. 235-249 т. 1, а.с. 1-16 т. 2).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на пояснення гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2, оскільки компетенція по наданню правової оцінки вказаним поясненням належить виключно суду при розгляді кримінальної справи.

Тому судом критично оцінюються акти податкових органів.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи витягами та довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 17-24 т. 2, а.с. 125-128 т. 3).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Крім того, підприємства-контрагенти позивача мали всі необхідні дозвільні документи для виконання робіт та надання послуг за договорами (а.с. 1-124 т. 3).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товару, послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0003212320 прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2013 року № 786.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2294,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 26.09.2012 року № 0003212320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи» судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова