Ухвала

від 14.04.2015 по справі 825/271/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/46827/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі № 825/271/13-а

за позовом Приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сучасні комунікаційні системи» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003212320 від 26.09.2012.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що її було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та необхідність закриття провадження у справі, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань декларування в податкові звітності з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл», за січень-квітень 2012 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», за результатом якої складено акт № 1728/22/32194620 від 14.09.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено суму податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 245 903,00 грн., у тому числі: за січень 2012 року на 78 630,00 грн., за лютий 2012 року на 49 057,00 грн., за березень 2012 року на 8 539,00 грн., за квітень 2012 року на 48 970,00 грн., за травень 2012 року на 60 707,00 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003212320 від 26.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 368 856,00 грн. (з яких: 245 903,00 грн. - основний платіж та 122 953,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які вчинені між позивачем та його контрагентами, носять фіктивний характер, обґрунтований висновками акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ентхілл» № 400/23-60/37331553 від 06.07.2012, складеного ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, та акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» № 609/22-40/32001026 від 19.06.2012, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, з яких вбачається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому не погодився з доводами відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі документів, складених ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», з чим в повній мірі погоджується суд касаційної інстанції.

Оскільки згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» було укладено ряд цивільно-правових договір про надання послуг, виконання робіт.

Досліджуючи факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами, судом апеляційної інстанцій встановлено, що наданими позивачем доказами не підтверджено обставини фактичного здійснення спірних господарських операцій, оскільки договори про надання послуг між позивачем та ТОВ «Ентхілл» укладені раніше, ніж договори із замовниками робіт (ТОВ «МГТ» та ТОВ «Торнадо-Ре»), за відсутності відповідного узгодження субпідрядників. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що із поданих позивачем доказів на підтвердження обставин виконання договорів із ТОВ «Ентхілл» та ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», неможливо встановити, яким чином та в якому обсязі надавались консультаційні, консультаційні бухгалтерські та інформаційні послуги, перелік яких міститься в актах приймання-виконання робіт, а також яким чином вказані послуги використовувані позивачем у його господарській діяльності.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який, встановивши відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшов підстав вважати правомірним формування платником податку податкового кредиту з ПДВ за результатами таких операцій, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Однак, в процесі касаційного розгляду справи судом касаційної інстанції встановлено, що позивач у справі визнаний банкрутом та щодо нього 18.09.2014 внесено до Державного реєстру відомості про припинення юридичної особи, у зв'язку з чим відповідачем подано клопотання про закриття провадження у даній справі.

Відповідно до п.п.7, 8 ч.1 ст.223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.

Частиною 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у вказаний реєстр 18.09.2014 внесено запис про припинення юридичної особи - ПП «Сучасні комунікаційні системи», ідентифікаційний код 32194620 (наведене підтверджене відповідними документами, наданими відповідачем).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.157 та ч.2 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ліквідації підприємства, установи, організації, що були стороною у справі, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі.

Перешкоди для закриття касаційного провадження у даній справі у зв'язку з ліквідацією позивача відсутні, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи» слід залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у даній справі визнати такою, що втратила законну силу, та закрити провадження у справі № 825/271/13-а.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.1 ст.157, ст.ст. 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 визнати такою, що втратила законну силу та закрити провадження у справі № 825/271/13-а.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний