Постанова

від 15.04.2013 по справі 2а/2570/3348/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3348/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

29.10.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові). В ході судового розгляду справи представник позивача зменшив позовні вимоги та остаточно просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0003281720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427120,50 грн. за основним платежем та 84298,55 грн. за штрафними санкціями;. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0003291720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 654999,00 грн. за основним платежем та 113646,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ФОП ОСОБА_1 мала господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт, ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ПП «Сервітекс», ТОВ «Укрдрім», ТОВ «Компанія «Лугань», ТОВ «Спільне Інвестування», ПП «Фосстис», ТОВ «Герант плюс», ТОВ «Свенварт», Так, між позивачем та вищевказаними контрагентами укладались договори поставки та купівлі-продажу. Реальність виконання договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, виписками по рахунку, товарно-транспортними накладними тощо. Операції по вказаним договорам відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Позивач у відповідності до прав, наданих ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні товару та послуг від контрагентів, до податкового кредиту. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ. Представник позивача вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.04.2012 року № 502/17/НОМЕР_1, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2012 року № 502/17/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: ст. 44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України та п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, що ведуть суб'єкти підприємницької діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему і які ведуть незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1025, ФОП ОСОБА_1 не забезпечено ведення та зберігання книги доходів та витрат; пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, абз „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подано податковий розрахунок за ф. №1 ДФ за IV квартал 2011р.; п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ст. 13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу витрат суми придбання товарів на загальну суму 2571550,00 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 174048,00 грн.; ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 480710,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241,00,00 грн. Всього донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 654999,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року - 294858,00 грн., за 2011 рік - 360141,00 грн. У зв'язку з вказаними порушеннями податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0003281720, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427120,50 грн. за основним платежем та 84808,55 грн. за штрафними санкціями; від 11.05.2012 року № 0003291720, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 654999,00 грн. за основним платежем та 113646,00 грн. за штрафними санкціями; від 11.05.2012 року № 0003301720, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями. Представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 18.03.2002 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.11.2012 року (а.с. 224-225 т. 2).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.03.2012 року № 273 та від 26.03.2012 року № 274, відповідно до плану-графіка, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2012 року № 502/17/НОМЕР_1 (а.с. 20-88 т. 1, а.с. 168-170 т. 2).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено наступні вимоги податкового законодавства:

- ст. 44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України та п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, що ведуть суб'єкти підприємницької діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему і які ведуть незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1025, ФОП ОСОБА_1 не забезпечено ведення та зберігання книги доходів та витрат;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, абз „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подано податковий розрахунок за ф. №1 ДФ за IV квартал 2011р.;

- п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ст. 13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу витрат суми придбання товарів на загальну суму 2571550,00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 174048,00 грн.;

- ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 480710,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241,00,00 грн.

Всього донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 654999,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року - 294858,00 грн., за 2011 рік - 360141,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.05.2012 року № 0003281720, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427120,50 грн. за основним платежем та 84808,55 грн. за штрафними санкціями (а.с. 18 т. 1);

- від 11.05.2012 року № 0003291720, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 654999,00 грн. за основним платежем та 113646,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 17 т. 1);

- від 11.05.2012 року № 0003301720, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 19 т. 1).

Вважаючи, що прийняті ДПІ в місті Чернігові податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства, позивачем подано скаргу, за результатами розгляду якої ДПС у Чернігівській області прийнято рішення №277/Г/10-215 від 30.07.2012 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_1 № 19 від 31.05.2012 року - без задоволення (а.с. 35-46 т. 3).

Не погоджуючись з зазначеними висновками ДПС у Чернігівській області ФОП ОСОБА_1 подала повторну скаргу до ДПС України, яка рішенням №1640/0/141-12/Г/10- 2315 від 08.10.2012 року, залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 10.08.2012 року - без задоволення (а.с. 47-65 т. 3).

Позивачем оскаржуються до суду податкові повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0003281720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427120,50 грн. за основним платежем та 84298,55 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0003291720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 654999,00 грн. за основним платежем та 113646,00 грн. за штрафними санкціями

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в 4 кварталі 2010 року та на протязі 2011 року мала господарські взаємовідносини з такими контрагентами: ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт» (код ЄДРПОУ 37047201), ТОВ «Український інвестиційний холдинг» (код ЄДРПОУ 33547165), ПП «Сервітекс» (код ЄДРПОУ 35431490), ТОВ «Укрдрім» (код ЄДРПОУ 36302590), ТОВ «Компанія «Лугань» (код ЄДРПОУ37100935), ТОВ «Спільне Інвестування» (код ЄДРПОУ 34730512), ПП «Фосстис» (код ЄДРПОУ 36691198), ТОВ «Герант плюс» (код ЄДРПОУ 36947275), ТОВ «Свенварт» (код ЄДРПОУ 36857475).

Контрагентів-постачальників позивач знаходила через оголошення. Так, довгий час у друкованому щотижневику «Оголошення по середам», а також на Інтернет ресурсі, що публікує оголошення цієї газети «www.gorod.cn.ua/board», публікувалось оголошення позивача про придбання ним пиловочнику обрізного та пиломатеріалів з зазначенням телефону. Таким чином, контрагенти у більшості випадків самі дзвонили позивачу зі своїми пропозиціями. Якщо умови пропозиції задовольняли позивача, то у потенційних постачальників запитувались копії їх реєстраційних документів на підтвердження факту державної реєстрації та реєстрації як платників податків, в т.ч. податку на додану вартість.

По-перше, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Свенварт» укладено договір поставки № 6 від 01.11.2010 року (а.с. 117-118 т. 1).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Свенварт» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 (покупець) прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору, загалом у листопаді 2010 року ТОВ «Свенварт» було поставлено товарів на загальну суму 195360,00 грн., в тому числі ПДВ 32560,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 117-140 т. 1), а саме:

- договір №6 від 01.11.2010 року;

- видаткова накладна №1611/05 від 16.11.2010 року;

- податкова накладна №29 від 16.11.2010 року;

- рахунок №1611/02 від 16.11.2010 р. на 1-му аркуші;

- квитанції до прибуткових касових ордерів за листопад 2010 року;

- товарно-транспортні накладні за листопад 2010 року;

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту листопада 2010 року в сумі 32560,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 68-80 т. 3).

Розрахунки проводились в готівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів, відповідно до умов договору № 4 від 04.01.2010 року, були у листопаді 2010 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладної №11 від 05.11.2010 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони були 30.11.2010 року передані позивачу, що підтверджується наступними первинними документами: накладною № 30 від 30.11.2010 року, актом-розрахунком №14 від 30.11.2010 року, актом обліку матеріалів замовника від 30.11.2010 року (а.с. 120-122 т. 2, а.с. 6,9,21 т. 3).

Відповідно до листа-відповіді ТОВ «Свенварт» від 30.11.2012 року № 28 ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2010 року була поставлена заготовка для піддонів. За поставлений товар ФОП ОСОБА_1 розрахувалась повністю та заборгованості перед ТОВ «Свенварт» не має (а.с. 7 т. 3).

По-друге, ФОП ОСОБА_1 укладено з ТОВ «Укрдрім» договір №7 від 02.12.2010 року (а.с. 141-142 т. 1).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Укрдрім» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 (покупець) прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у грудні 2010 року ТОВ «Укрдрім» поставлено товарів на загальну суму 182400,00 грн., в тому числі ПДВ 30400,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 141-159 т. 1), а саме:

- договір №7 від 02.12.2010 року;

- видаткова накладна №151210 від 15.12.2010 року;

- податкова накладна №151210 від 15.12.2010 року;

- рахунок №151208 від 15.12.2010 року;

- виписки банку за лютий 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за грудень 2010 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту грудня 2010 року в сумі 30400,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 68-80 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів, відповідно до умов договору № 4 від 04.01.2010 року у грудні 2010 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладної № 12 від 07.12.2010 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони 30.12.2010 року передані позивачу, що підтверджується накладною № 31 від 30.12.2010 року, актом-розрахунком № 15 від 30.12.2010 року, актом обліку матеріалів замовника від 30.12.2010 року (а.с. 123-125 т. 2, а.с. 6,10,22 т. 3).

По-третє, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Герант плюс» укладено договір № 3 від 01.12.2010 року (а.с. 160 т. 1).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Герант плюс» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 (покупець) прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у грудні 2010 року ГОВ «Герант плюс» поставлено товарів на загальну суму 196800,00 грн., в тому числі ПДВ 32800,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 161-177 т. 1), а саме:

- договір №3 від 01.12.2010 року;

- видаткова накладна №1712/04 від 17.12.2010 року;

- податкова накладна №24 від 17.12.2010 року;

- рахунок №1612/02 від 16.12.2010 року;

- виписки банку за грудень 2010 року;

- товарно-транспортні накладні за грудень 2010 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту грудня 2010 року в сумі 32800,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 68-80 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів відповідно до умов договору № 4 від 04.01.2010 року у грудні 2010 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладної №12 від 07.12.2010 року.

Виготовлені з зазначених заготовок піддони 30.12.2010 року передані позивачу, що підтверджується накладною № 31 від 30.12.2010 року, актом-розрахунком № 15 від 30.12.2010 року, актом обліку матеріалів замовника від 30.12.2010 року (а.с. 6,10,22 т. 3).

Відповідно до листа-відповіді ТОВ «Герант плюс» від 30.11.2012 року № 32 ФОП ОСОБА_1 в грудні 2010 року була поставлена заготовка для піддонів. Претензій до виконання зобов'язань до ФОП ОСОБА_1 не має (а.с. 8 т. 3).

По-четверте, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт» укладено договір поставки №1 від 01.12.2010 року (а.с. 178-179 т. 1).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 (покупець) прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у грудні 2010 року ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт» поставлено товарів на загальну суму 150300,00 грн., в тому числі ПДВ 25050,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 178-195 т. 1), а саме:

- договір №1 від 01.12.2010 року;

- договір про відступлення права вимоги №б/н від 07.12.2010 року;

- видаткова накладна №171201 від 07.12.2010 року;

- податкова накладна №011210 від 13.12.2010 року;

- рахунок №071201 від 07.12.2010 року;

- виписки банку за грудень 2010 року;

- товарно-транспортні накладні за грудень 2010 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту грудня 2010 року в сумі 25050,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 68-80 т. 3).

Розрахунки проводились у безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів відповідно до умов договору № 4 від 04.01.2010 року у грудні 2010 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладної №12 від 07.12.2010 року.

Виготовлені з зазначених заготовок піддони були 30.12.2010 року передані позивачу, що підтверджується накладною №31 від 30.12.2010 року, актом-розрахунком №15 від 30.12.2010 року, актом обліку матеріалів замовника від 30.12.2010 року (а.с. 123-125 т. 2, а.с. 6,10,22 т. 3).

По-п'яте, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Спільне інвестування» укладено договір купівлі-продажу № 001/2011 від 04.01.2011 року (а.с. 196 т. 1).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Спільне інвестування» бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у січні-лютому 2011 року ТОВ «Спільне інвестування» поставлено товарів на загальну суму 336000,00 грн., в тому числі ПДВ 56000,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 196-227 т. 1), а саме:

- договір №001/2011 купівлі-продажу від 04.01.2011 року;

- видаткова накладна №000000018 від 04.01.2011 року;

- видаткова накладна №000000091 від 04.02.2011 року;

- податкова накладна №000000018 від 04.01.2011 року;

- податкова накладна №91 від 04.02.2011 року;

- рахунок №си040108 від 04.01.2011 року;

- рахунок №си040201 від 04.02.2011 року;

- виписки банку за лютий 2011 року;

- виписки банку за березень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за січень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за лютий 2011 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту січня 2011 року в сумі 29000,00 грн. та лютого 2011 року в сумі 27000,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди (а.с. 81-82 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів відповідно до умов договору № 2 від 12.01.2011 року, були у січні 2011 року та лютому 2011 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів- Інтерлісдеталь» на підставі накладних №1 від 04.01.2011 року та №2 від 04.02.2011 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони були 31.01.2011 року та 28.02.2011 року передані позивачу, що підтверджується накладною №4 від 31.01.2011 року, актом-розрахунком №1 від 31.01.2011 року, актом обліку матеріалів замовника отриманих на виготовлення піддонів від 31.01.2011 року, накладною № 5 від 28.02.2011 року, актом-розрахунком № 2 від 28.02.2011 року, актом обліку матеріалів замовника отриманих на виготовлення піддонів від 28.02.2011 року (а.с. 119, 126-131 т. 2, а.с. 23 т. 3).

По-шосте, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» укладено договір поставки №02/04 від 01.04.2011 року (а.с. 228 т. 1).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Український інвестиційний холдинг» бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору, загалом у квітні-травні 2011 року ТОВ «Український інвестиційний холдинг» поставлено товарів на загальну суму 225000,00 грн., в тому числі ПДВ 37500,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 228-257 т. 1), а саме:

- договір №02/04 від 01.04.2011 року;

- видаткова накладна №АПР0000039 від 07.04.2011 року;

- видаткова накладна №61 від 05.05.2011 року;

- податкова накладна №АПР-39 від 07.04.2011 року;

- податкова накладна №16 від 05.05.2011 року;

- рахунок-фактура №070401 від 07.04.2011 року;

- рахунок-фактура №050501 від 05.05.2011 року;

- виписка банку за квітень 2011 року;

- виписка банку за травень 2011 року;

- виписка банку за червень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за квітень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за травень 2011 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2011 року в сумі 10000,00 грн. та травня 2011 року в сумі 275000,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди (а.с. 87-89 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів відповідно до умов договору № 2 від 12.01.2011 року у квітні 2011 року та травні 2011 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів- Інтерлісдеталь» на підставі накладних № 4 від 07.04.2011 року та № 5 від 05.05.2011 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони були 30.04.2011 року та 31.05.2011 року передані позивачу, що підтверджується накладною №6 від 30.04 2011 року, актом-розрахунком №4 від 30.04.2011 року, актом обліку матеріалів замовника від 30.04.2011 року, накладною №10 від 31.05.2011 року, актом-розрахунком №7 від 31.05.2011 року, актом обліку матеріалів замовника від 31.05.2011 року (а.с. 119,132-138 т. 2, а.с. 26,27 т. 3)

По-сьоме, ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Компанія «Лугань» укладено договір поставки №5 від 05.05.2011 року (а.с. 1 т. 2).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Компанія «Лугань» бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у травні-червні 2011 року ТОВ «Компанія «Лугань» поставлено товарів на загальну суму 458640,00 грн., в тому числі ПДВ 76440,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 1-35 т. 2 ), а саме:

- договір поставки №5 від 05.05.2011 року;

- видаткова накладна №37 від 20.05.2011 року;

- видаткова накладна №61 від 07.06.2011 року;

- податкова накладна №37 від 20.05.2011 року;

- податкова накладна №61 від 07.06.2011 року;

- рахунок №00037 від 20.05.2011 року;

- рахунок №61 від 07.06.2011 року;

- виписка банку за травень 2011 року;

- виписка банку за липень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за травень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за червень 2011 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту травня 2011 року в сумі 42240,00 грн. та червня 2011 року в сумі 34200,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 88-91 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів відповідно до умов договору №2 від 12.01.2011 року у травні та червні 2011 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладних №5 від 05.05.2011 року та №6 від 07.06.2011 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони були 31.05.2011 року та 30.06.2011 року передані позивачу відповідно до:

- накладної №10 від 31.05.2011 року;

- акту-розрахунку №7 від 31.05.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 31.05.2011 року;

- накладної №12 від 30.06.2011 року;

- акту-розрахунку №8 від 30.06.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 30.06.2011 року (а.с. 119,135-140 т. 2, а.с. 14,15 т. 3).

По-восьме, ФОП ОСОБА_1 з ПП «Сервітекс» укладено договір №1/06 від 05.06.2011 року (а.с. 36 т. 2).

Згідно зазначеного договору ПП «Сервітекс» бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у червні 2011 року ПП «Сервітекс» поставлено товарів на загальну суму 181440,00 грн., в тому числі ПДВ 30240,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 36-50 т. 2 ), а саме:

- договір №1/06 від 05.06.2011 року;

- видаткова накладна №286 від 08.06.2011 року;

- податкова накладна №286 від 08.06.2011 року;

- рахунок №080601 від 08.06.2011 року;

- виписка банку за липень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за червень 2011 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту червня 2011 року в сумі 30240,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 90-91 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів відповідно до умов договору №2 від 12.01.2011 року у червні 2011 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладної №7 від 08.06.2011 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони були 30.06.2011 року передані позивачу відповідно до:

- накладної №12 від 30.06.2011 року;

- акту-розрахунку №10 від 30.06.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 30.06.2011 року (а.с. 119, 141-143 т. 2, а.с. 28 т. 3).

По-дев'яте, ФОП ОСОБА_1 з ПП «Фосстис» укладено договір поставки № 09 від 01.07.2011 року (а.с. 51 т. 2).

Згідно зазначеного договору ПП «Фосстис» бере на себе зобов'язання поставити заготовки для піддонів, а ФОП ОСОБА_1 прийняти зазначені заготовки та оплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору у вересні-грудні 2011 року ПП «Фосстис» поставлено товарів на загальну суму 958320,00 грн., в тому числі ПДВ 159720,00 грн.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (а.с. 51-118 т. 2 ), а саме:

- договір поставки №09 від 01.07.2011 року;

- видаткова накладна №096 від 06.09.2011 року;

- видаткова накладна №098 від 08.09.2011 року;

- видаткова накладна №107 від 07.10.2011 року;

- видаткова накладна №11 від 08.11.2011 року;

- видаткова накладна №7 від 07.12.2011 року;

- податкова накладна №096 від 06.09.2011 року;

- податкова накладна №098 від 08.09.2011 року;

- податкова накладна №107 від 07.10.2011 року;

- податкова накладна №11 від 08.11.2011 року;

- податкова накладна №7 від 07.12.2011 року;

- виписка банку за жовтень 2011 року;

- виписка банку за жовтень 2011 року;

- виписка банку за жовтень 2011 року;

- виписка банку за листопад 2011 року;

- виписка банку за грудень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за вересень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за жовтень 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за листопад 2011 року;

- товарно-транспортні накладні за грудень 2011 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту вересня 2011 року в сумі 43200,00 грн., жовтня 2011 року в сумі 40800,00 грн., листопада 2011 року в сумі 41760,00 грн. та грудня 2011 року в сумі 33960,00 грн., відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди (а.с. 96-97 т. 3).

Розрахунки проводились в безготівковій формі.

Поставлені за цим договором заготовки для піддонів, відповідно до умов договору №2 від 12.01.2011 року, були у вересні-грудні 2011 року оприбутковані на склад, розташований за адресою: Україна, Чернігівська область, село Іванівка, вулиця Дружби, будинок 79-А, та в подальшому передані на переробку до ТОВ «Чернігів-Інтерлісдеталь» на підставі накладних №9 від 06.09.2011 року, №10 від 07.10.2011 року, №11 від 08.10-.2011 року, №12 від 08.11.2011 року та №13 від 07.12.2011 року. Виготовлені з зазначених заготовок піддони були в період з 30.09.2011 року по 31.12.2011 року передані позивачу відповідно до:

- накладної №14 від 30.09.201 і року;

- акту-розрахунку №17 від 30.09.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 30.09.2011 року;

- накладної №15 від 31.10.2011 року;

- акту-розрахунку № 18 від 31.10.2011 року;

- акту-розрахунку №19 від 31.10.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 31.10.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 31.10.2011 року;

- накладної №16 від 30.11.2011 року;

- акту-розрахунку №22 від 30.11.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 30.11.2011 року;

- накладної №17 від 31.12.2011 року;

- акту-розрахунку №23 від 31.12.2011 року;

- акту обліку матеріалів замовника від 31.12.2011 року (а.с. 119,144-158 т. 2).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами податковий орган посилається на:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 року № 115/23-3/36302590 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», яким встановлено відсутність у ТОВ «Укрдрім» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів (а.с. 174-179 т. 2);

- акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 19.10.2011 року № 541/23-3/37047201 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року (а.с. 196-201 т. 2);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.05.2011 року № 512/23-2/34730512 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спільне Інвестування», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період січень, лютий, березень 2011 року (а.с. 202-207 т. 2);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 року № 119/22-3/33547165 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг», яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій за період з 25.06.2005 року по 30.11.2011 року (а.с. 212-218 т. 2);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 23.11.2011 року № 1508/23-2/37100935 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Лугань», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період травень-червень 2011 року (а.с. 182-195 т. 2);

- акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 07.03.2011 року № 14/3-23-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сервітекс», яким встановлено, що діяльність ПП «Сервітекс» підпадає під ознаки фіктивної діяльності об'єкта господарювання, відсутність адміністративно-гсоподарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань (а.с. 208-211 т. 2).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.11.2012 року (а.с. 212-249 т. 2).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, яка кореспондується зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товару, послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0003281720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427120,50 грн. за основним платежем та 84298,55 грн. за штрафними санкціями, від 11.05.2012 року № 0003291720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 654999,00 грн. за основним платежем та 113646,00 грн. за штрафними санкціями, прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2146 грн., що підтверджується квитанцією від 23.10.2012 року № 10067760 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2146,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 11.05.2012 року № 0003281720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427120,50 грн. за основним платежем та 84298,55 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 11.05.2012 року № 0003291720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 654999,00 грн. за основним платежем та 113646,00 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова