Постанова

від 16.04.2013 по справі 825/940/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/940/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Житняк Л.О.

суддів Бородавкіної С.В.

Лобана Д.В.

за участі секретаря Сугакової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Грааль М" до 1. Державної податкової інспекції у м. Чернігові, 2. Державної податкової служби у Чернігівській області, 3. Міністерства доходів і зборів України про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2013 позивач (далі - ТОВ "Грааль М") звернувся з адміністративним позовом до 1. Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові), 2. Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ДПС у Чернігівській області), 3. Міністерства доходів і зборів України як правонаступника Державної податкової служби України про: визнання дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0012921510 неправомірними; визнання дій Державної податкової служби у Чернігівській області щодо прийняття рішення від 31.01.2013 № 234/10/10-215 про результати розгляду скарги неправомірними; визнання дій Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 01.03.2013 № 3247/6/10-2215 про результати розгляду скарги неправомірними; скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.11.2012 № 0012921510, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі штрафу 1 809,58 грн.; скасування рішення Державної податкової служби у Чернігівській області від 31.01.2013 № 234/10/10-215 про результати розгляду скарги; скасування рішення Державної податкової служби України від 01.03.2013 № 3247/6/10-2215 про результати розгляду скарги.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що сплата податку відбулась без порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, що виключає вину позивача.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові та додатково зазначили про податкові канікули відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (а.с. 24).

Представник відповідача-1 просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірне рішення відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому надав заперечення на позов та додатково зазначив, що факт порушення є доведеним, оскільки податок було сплачено до банку з пропущенням строку сплати та в після операційний час.

Представник Державної податкової служби у Чернігівській області (відповідач-2) та Міністерства доходів і зборів України як правонаступника Державної податкової служби України згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 166-р (відповідач-3) в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі. (а.с. 38).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

ТОВ "Грааль М" (код 21408395) перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Чернігові з 03.06.1997 за № 1466.

Узгоджене податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток протягом 2011 року, визначене згідно податкових декларацій за 2-4 квартали 2011 року (а. с. 45).

При цьому колегією суддів встановлено, що 19.11.2012 працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України у приміщенні ДПІ у м. Чернігові проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, про що складено Акт 19.11.2012 № 565/15-124 (а. с. 7-8).

Перевіркою встановлено порушення платником податків пп. 4.1.4 п. 4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, та зазначено, що протягом граничних строків несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання по податку на прибуток, з граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання -19.02.2012 - сплачено 20.02.2012 (а. с. 7-8, 11).

При цьому на підставі висновку про фактичну сплату 20.02.2012 податку на прибуток у загальній сумі 18 095,80 грн. із затримкою на 1 календарний день, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а. с. 11), ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0012921510, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1 809,58 грн. за встановлене порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (а. с. 6).

Досліджуючи факт визначеного позивачу порушення, колегією суддів враховано, що в силу п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Як було зазначено, позивачу вказано на порушення пп. 4.1.4 п. 4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де визначено базовий податковий (звітний) період для подачі податкові декларації, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей пп. 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств. Як встановлено п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Тобто, відповідно до визначення п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України - податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Колегією суддів враховано, що зазначені норми законів повністю кореспондуються із нормами Податкового кодексу України.

Так, в силу п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно в силу пп. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В свою чергу п. 1.3 та п. 1.36 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи, відповідно розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому отримувача.

Отже, досліджуючи строки сплати податкового зобов'язання, колегією суддів встановлено, що ДПІ у м. Чернігові в Акті камеральної перевірки 19.11.2012 № 565/15-124 (а. с. 7-8) зазначено дату сплати податкового зобов'язання - саме 20.02.2012, що припадає на перший робочий день після вихідних днів, і коли відповідно саме банком було проведено проплату за платіжним дорученням від 17.02.2012 № 660 на рахунок Управління Державної казначейської служби, як розпорядника бюджетних коштів (а. с. 44).

Дану обставину відповідач не заперечує, однак стверджує про визнання дати сплати податкового зобов'язання - саме 20.02.2012, як дати фактичного перерахування коштів на рахунок Управління Державної казначейської служби, як розпорядника бюджетних коштів.

Колегія суддів визнає, що ДПІ у м. Чернігові прийшла до помилкового висновку про несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, оскільки факт своєчасної сплати податку на прибуток доведено дослідженим вище платіжним дорученням, за якими кошти передано до банку в п'ятницю 17.02.2012. Також колегія суддів враховує ту обставину, що граничний строк сплати суми грошового зобов'язання - 19.02.2012, після якого виникає податковий борг, припадає на вихідний день, коли операційні системи банку не працюють, що покликало платника податку виписати платіжне доручення 17.02.2012 з метою не порушення такого граничного строку.

Тобто, у зв'язку з тим, що платіж 17.02.2012, на підставі якого сплачене податкове зобов'язання, проведені банком в перший робочий день 20.02.2012, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність у позивача порушення строку сплати податку на прибуток, а тому визнала протиправним застосування санкцій пп. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за 2-4 квартали 2011 року.

Тому, спростовуючи помилкову думку ДПІ у м. Чернігові про несвоєчасність сплати податку, колегія суддів зазначає, що 17.02.2012 є датою валютування, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Посилання відповідача на визначення поняття операційного (банківського) дня, визначеного п. 14.1.133 Податкового кодексу України, як на підставу визначення строку сплати податку, колегія суддів не приймає з огляду на відсутність відповідальності платника податків при сплаті ставки податку у встановленому порядку та у строки, за дії банку в період операційного та післяопераційного дня.

На спростування обґрунтування позовних вимог у частині підстав визначення строку сплати податку для подання річної декларації, колегія суддів зазначає, що в даному випадку під визначенням "базовий податковий період" слід розуміти календарний квартал.

Щодо позовних вимог про визнання дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0012921510 неправомірними; визнання дій Державної податкової служби у Чернігівській області щодо прийняття рішення від 31.01.2013 № 234/10/10-215 про результати розгляду скарги неправомірними; визнання дій Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 01.03.2013 № 3247/6/10-2215 про результати розгляду скарги неправомірними; скасування рішення Державної податкової служби у Чернігівській області від 31.01.2013 № 234/10/10-215 про результати розгляду скарги та рішення Державної податкової служби України від 01.03.2013 № 3247/6/10-2215 про результати розгляду скарги, які позивачем обґрунтовані незгодою з висновком про несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено ст. 55 Конституції України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 17, ст. 104 КАС України вбачається, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду з позовом є дотримання порядку, встановленого КАС України, насамперед його статтями 105 - 106, що позивачем дотримано.

Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Те, що право на звернення до суду за захистом є диспозитивним правом, зовсім не означає, що кожен може вимагати надання судового захисту правам, свободам чи інтересам будь-якої особи. За загальним правилом, право на звернення до суду за захистом належить особі, яка вважає якесь своє право, свободу чи інтереси порушеними, тобто, в силу ч. 1 ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Крім того, такі позовні вимоги повинні мати правомірну мету, а також необхідно зберігати пропорційне співвідношення між вжитим засобами та поставленою метою. Особа має не лише право порушити провадження у справі, але й право отримати "вирішення" спору судом, тобто розгляд справи повинен завжди закінчуватися судовим рішенням.

Отже, колегія суддів пересвідчившись, що такі позовні вимоги мають ознаки публічно-правового характеру і тому розглядаючи рішення центрального органу виконавчої влади та його дії під час прийняття такого рішення, що реалізує державну податкову політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, яке є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України), встановила відсутність будь-яких процедурних порушень суб'єктами владних повноважень при виконанні управлінських функцій, враховуючи, що позивачем вимоги обґрунтовані тільки незгодою з висновком про несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання. При цьому такі вимоги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, яке сформульоване тільки у вигляді незгоди з висновком ДПІ у м. Чернігові про несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій при прийнятті податкового повідомлення-рішення та рішення за розглядом скарги, знайшли своє обґрунтування в ході судового розгляду, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення вимог позову по суті в цій частині.

Відповідно враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнає позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 28.11.2012 № 0012921510 підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню, відповідно в частині визнання дій ДПІ у м. Чернігові щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0012921510 неправомірними; визнання дій Державної податкової служби у Чернігівській області щодо прийняття рішення від 31.01.2013 № 234/10/10-215 про результати розгляду скарги неправомірними; визнання дій Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 01.03.2013 № 3247/6/10-2215 про результати розгляду скарги неправомірними; скасування рішення Державної податкової служби у Чернігівській області від 31.01.2013 № 234/10/10-215 про результати розгляду скарги та рішення Державної податкової служби України від 01.03.2013 № 3247/6/10-2215 про результати розгляду скарги позов задоволенню не підлягає.

Документально підтверджені судові витрати, здійснені позивачем по справі, присуджуються, згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог у розмірі 114,70 грн.

Враховуючи встановлене та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.11.2012 № 0012921510.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Грааль М" (код 21408395) 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) судового збору, відповідно до задоволених вимог, сплаченого за платіжним дорученням від 15.03.2013 № 981.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Л.О. Житняк

Судді С.В. Бородавкіна

Д.В. Лобан