Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-13957/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13957/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного підприємства «Корені» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Корені» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 грудня 2010 року №00270071504/0, №0027051504/0, №0027061504/0,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач Приватне підприємство «Корені» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 грудня 2010 року № 0027051504/0, № 0027061504/0 та № 0027071504/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем з порушенням чинного податкового законодавства України, оскільки позивач сплачував податок на землю у відповідності з Законом України «Про плату за землю» у повному обсязі та своєчасно.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Приватне підприємство «Корені» зареєстровано як юридична особа 28.07.1995 року Голосіївської районною у м. Києві державною адміністрацією.

Позивач є власником об'єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці площею 9 119,90 по вул. Качалова, 5-Г у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 75:413:0012).

Згідно з даними Головного управління земельних ресурсів (витягу з технічної документації № Ю-03989/2007 від 20 жовтня 2007 року) базова вартість 1 кв.м складає 385,80 грн..

Приватним підприємством «Корені» 28 січня 2009 року подано до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно з яким позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на землю у розмірі 51 001,22 грн. на рік, що помісячно становить 4 250,10 грн..

Згідно платіжних доручень наявних в матеріалах справи позивачем своєчасно і в повному обсязі сплачувалися самостійно визначені зобов'язання за звітні місяці січень-травень 2009 року.

Приватним підприємством «Корені» 19 червня 2009 року подано до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на землю на 2009 рік, яким збільшено розмірі податкового зобов'язання з податку на землю за 2009 рік до 127 503,04 грн. на рік, що помісячно становить 12 750,30 грн., починаючи з квітня 2009 року.

Апелянтом 20 липня 2009 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на землю на 2009 рік, яким було збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на землю за 2009 рік до 177 580,09 грн., при цьому розмір щомісячного платежу за період з квітня по грудень 2009 року задекларовано у сумі 18 133,62 грн..

Згідно даних облікової картки платника податків та платіжних доручень, позивач задекларувавши податкові зобов'язання у збільшеному розмірі, сплачував вказані зобов'язання не в повному обсязі.

У зв'язку з неповною сплатою податкових зобов'язань за період квітень-грудень 2009 року, у позивача виникла недоїмка, розмір якої з кожним наступним звітним періодом збільшувався.

Податковим органом, сплачувані позивачем суми земельного податку наступних звітних періодів, зараховувалися у рахунок погашення недоїмки попередніх періодів у порядку календарної черговості її виникнення (починаючи з червня 2009 року), що підтверджується даними облікової картки.

У зв'язку з тим, що зобов'язання попередніх періодів погашалося різними частинами і поза межами граничних строків їх сплати, автоматично нараховувалася пеня на суми такого погашення, яка теж пропорційно погашалася із сум земельного податку наступних звітних періодів.

Приватним підприємством «Корені» 28 квітня 2010 року подано до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на землю на 2009 рік, яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на землю за 2009 рік до 68 778,41 грн., що помісячно становить 6 044,54 грн., починаючи з квітня 2009 року.

У грудні 2010 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено перевірку дотримання Приватним підприємством «Корені» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по земельному податку за період з 28.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31 грудня 2010 року № 2567/15-310.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку, на підставі чого податковим органом 31 грудня 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0027071504/0, № 0027051504/0, № 0027061504/0.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в відповідний період), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Приватним підприємством «Корені» 28.01.2009 року подано до податкового органу розрахунок земельного податку на 2009 рік, а в наступних періодах подавалися відповідні уточнення до нього, які вважаються узгодженими з моменту їх подання та обов'язковими для виконання платником податків.

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно пункту 17.1 ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.

Апелянтом порушено зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати податкових зобов'язань по земельному податку з липня 2009 року по грудень 2009 року, що призвело виникнення недоїмки та нарахування штрафних санкцій.

Посилання позивача на незаконність рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», на підставі яких ним було нараховані податкові зобов'язання згідно уточнюючих розрахунків, колегією суддів не приймають до уваги, оскільки не стосуються предмету розгляду даної справи.

Позивач порушив граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку в межах термінів від 1 дня та понад 90 днів, у зв'язку з чим податковим органом правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до вимог пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом першої інстанції надано обґрунтовану правову оцінку, щодо доводів позивача про те, що наступне подання уточнюючого податкового розрахунку, яким зменшено податкове зобов'язання минулих періодів звільняє його як від податкових зобов'язань, раніше визначених у податковій декларації, та правомірно не прийняв до уваги, оскільки така позиція не узгоджується з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Обґрунтування вимог апеляційної скарги про неправомірність дій податкового органу щодо зарахування коштів, сплачених позивачем в якості плати за землю за наступні періоди, на погашення податкового боргу, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факт порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань по платі за землю.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Апелянтом не надано достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Суд першої інстанції вірно застосував норми «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Корені» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.04.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.