Постанова

від 27.05.2014 по справі 2а-13957/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/24315/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Корені» на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі№ 2а-13957/11/2670 за позовомПриватного підприємства «Корені» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2013 року у справі № 2а-13957/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 17, 27 Закону України «Про плату за землю», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем перевірки дотримання ПП «Корені» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по земельному податку за період з 28.07.2009 року по 31.12.2010 року, за складено акт від 31.12.2010 року № 2567/15-310, яким зафіксовано порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку.

На підставі акта перевірки відповідачем 31.12.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0027071504/0, яким позивачу за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань в розмірі 113 87,80 грн. нараховано штраф у розмірі 10%, що становить 1 138,78 грн.; № 0027051504/0, яким позивачу за затримку на 72 календарних дні граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань в розмірі 6 733,10 грн. нараховано штраф у розмірі 20%, що становить 1 346,62 грн.; № 0027061504/0, яким позивачу за затримку на 240 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань в розмірі 117 310,82 грн. нараховано штраф у розмірі 50%, що становить 58 655,41 грн.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач повинен був сплачувати податкові зобов'язання у попередньо узгодженому розмірі 18 133,62 грн. щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Проте, вказаний обов'язок позивачем не виконувався в повному обсязі та у встановлені законом строки, що потягло за собою накладення штрафних санкцій згідно з оскаржуваними рішеннями.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 28.01.2009 року ПП «Корені» подано до відповідача податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік (вх. № 1529), яким позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на землю в розмірі 51 001,22 грн. на рік, що помісячно становить 4 250,10 грн.

19.06.2009 року ПП «Корені» подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на землю на 2009 рік (вх. № 122177), яким збільшено розмірі податкового зобов'язання з податку на землю за 2009 рік до 127 503,04 грн. на рік, що помісячно становить 12 750,30 грн., починаючи з квітня 2009 року.

20.07.2009 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на землю на 2009 рік (вх. № 173842), яким збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на землю за 2009 рік до 177 580,09 грн., при цьому розмір щомісячного платежу за період з квітня по грудень 2009 року задекларовано в сумі 18 133,62 грн.

28.04.2010 року ПП «Корені» подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на землю на 2009 рік (вх. № 377341), яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на землю за 2009 рік до 68 778,41 грн., що помісячно становить 6 044,54 грн., починаючи з квітня 2009 року.

Податковий орган, з яким погодились суди першої та апеляційної інстанцій, вважає, що у зв'язку з неповною сплатою податкових зобов'язань за період квітень-грудень 2009 року, у ПП «Корені» виникла недоїмка, розмір якої з кожним наступним звітним періодом збільшувався.

Колегія суддів вважає такий висновок хибним з урахуванням наступного.

Відповідач стверджує, що шляхом подання уточнюючого розрахунку № 377341 від 28.04.2010 року позивачем частково зменшено (погашено) самостійно нараховані податкові зобовязання з податку на землю за 2009 рік, однак таке зменшення (погашення) відбулось лише з моменту подання розрахунку, тобто з 28.04.2010 року.

Судом першої інстанції встановлено, що докази відмови податкового органу у прийнятті уточнюючого розрахунку № 377341 від 28.04.2010 року в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Суми податкових зобов'язань з податку на землю, в розмірі, який відповідає уточнюючому розрахунку (від 29.04.2010 року) були сплачені позивачем, що підтверджуються матеріалами справи.

Отже, на момент перевірки платника та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у податкового органу були відсутні підстави для встановлення платнику штрафу за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань у зв'язку із відсутню об'єкта для їх нарахування, оскільки податок на землю у розмірі, визначеним прийнятим відповідачем уточненням, сплачено підприємством.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Корені» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 2а-13957/11/2670 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 31.12.2010 року № 0027051504/0, № 0027061504/0 та № 0027071504/0.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надсилання копії ухвали особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак