Постанова

від 23.04.2013 по справі 5011-57/3152-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 5011-57/3152-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від прокуратури: Левицька Н.В.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р.

у справі № 5011-57/3152-2012 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Київська міська рада,

2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ" про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на нежитлові приміщення, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вул. Здобунівської та Сортувальної загальною площею 214,3 кв.м, мотивуючи вимоги тим, що у відповідності до Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. та положень ст. 328, 331 Цивільного кодексу України у позивача виникло право на набуття у власність об'єкта інвестування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі № 5011-57/3152-2012 позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" право власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на нежитлову будівлю, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної загальною площею 114,1 метрів квадратних, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" 10013 грн. 63 коп. судового збору.

У лютому 2013 р. заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р., в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від04.04.2013 р. залучено до участі у справі № 5011-57/3152-2012 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зазначає, що Інспекцією 30.11.2012 р. зареєстровано декларацію ТОВ "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" про початок виконання будівельних робіт з реконструкції приміщень АЗС на перетині вул. Здобунівської та Сортувальної у м. Києві. 18.12.2012 р. Інспекція зареєструвала замовнику ТОВ "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. В зв'язку з цим просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства та слухати справу без участі представників Інспекції.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач, відповідач та треті особи явку свої представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ " РЕСАЙЛ" укладено Інвестиційний договір, відповідно до умов якого визначено порядок, об'єм та умови здійснення проектування, будівництва та інвестування в об'єкт будівництва. Сторонами визначено, що результатом інвестиційної діяльності будуть збудовані приміщення із місцями загального користування, за адресою: Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної.

Згідно п. 3.2. Договору замовник має право здійснити самостійне фінансування будівельних робіт із зведення вищезазначеного нерухомого майна, в цьому випадку відповідач (інвестор) зобов'язався здійснити повну компенсацію матеріальних витрат позивача.

Позивач вказує, що оскільки станом на 03.06.2011 р. відповідачем не було здійснено інвестицій в об'єкт будівництва, то позивач скористався правом визначеним п. 3.2. Договору, та повідомив відповідача листом (вих. №0306/2 від 03.06.2011р.) про початок самостійного фінансування проектних та будівельних робіт із спорудження нежитлового приміщення, за адресою: Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної. Відповіді на зазначений лист відповідач не надав.

У відповідності до Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2011року, на виконання Договору №125 від 15.11.2011р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" та ПФКФ "Жемчуг", позивач прийняв, а ПФКФ "Жемчуг" передав будівельні роботи з будівництва нежитлових приміщень із місцями загального користування, за адресою: Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної.

Також, позивач зазначає, що оскільки відповідачем не здійснено компенсації вартості організованих Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" будівельних робіт, то у позивача, на підставі пункту 3.2.1. Інвестиційного Договору виникло право на визнання права власності на об'єкт фінансування, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної, загальною площею 114,1 метрів квадратних (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погоджується колегія суддів обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановленими актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів Цивільний кодекс України виділяє визнання права (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Як передбачено частиною 4 статті 147 Господарського кодексу України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність в позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Відповідно до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за листопад 2011 року загальна вартість будівельних робіт з будівництва нежитлових приміщень з місцями загального користування, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної, з урахуванням ПДВ становить 500681,06 грн. Також згідно з Довідкою ТОВ "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" (вих. 3011/18 від 30.11.2011р.) балансова вартість нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної, становить 500000, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено оплату вартості будівельних робіт з будівництва нежитлових приміщень з місцями загального користування, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної, у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №176 від 21.11.2011р. на суму 300000,00 грн. та платіжним дорученням №177 від 22.11.2011р. на суму 200000,00 грн.

Під час розгляду справи, позивачем надано Висновок експертного будівельно-технічного дослідження №0204 від 12.04.2012р., проведеного експертом Київської незалежної судово-експертної установи Шильцовою Катериною Миколаївною (свідоцтво №1136 від 26.06.2007р.).

Відповідно до вказаного вище Висновку, згідно документальних даних підтверджується площа нежитлової будівлі, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на розі вулиць Здолбунівської та Сортувальної у розмірі 114,1 кв.м. Нежитлова будівля, що розташована за адресою: м. Київ на розі Здолбунівської та Сортувальної, загальною площею 114,1 кв.м. є об'єктом нерухомого майна. Нежитлова будівля, загальною площею 114,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ на розі вул. Здолбунівської та Сортувальної згідно документальних даних відповідає вимогам ДБН чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку по наступним показникам:

- по загальних даних, характеристиці конструктивних елементів, об'ємно - планувальному рішенню, будівельній готовності та технічному стану;

- по наявності інженерних комунікацій.

В даному Висновку експертного будівельно-технічного дослідження №0204 від 12.04.2012р., зазначено, що враховуючи добрий технічний стан нежитлової будівлі, що не загрожує безпечній експлуатації приміщень та її 100% будівельну готовність, то будівля, знаходиться в м. Києві на розі вул. Здолбунівської та Сортувальної станом на момент складання висновку придатна до експлуатації.

Частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною другою вказаної вище статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Пунктом 3.2.1. Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що у випадку, якщо відповідач не компенсував позивачу грошові кошти, витрачені останнім на спорудження об'єкта будівництва, позивач отримує майнові права на об'єкт нерухомості, споруджений на такі кошти. У такому випадку, власності на об'єкт інвестування визнається за позивачем у судовому порядку, відповідно до правил підсудності та підвідомчості, встановлених законодавством України.

Згідно з п. 4.2.4. Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. позивач має право на набуття права власності на об'єкту інвестування на умовах, встановлених цим Договором та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у позивача у відповідності до вищезазначених положень Договору, виникло право на набуття у власність об'єкта будівництва - нежитлової будівлі, загальною площею 114,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ на розі вул. Здолбунівської та Сортувальної.

У відповідності до положень статей 32 - 34, 36 ГПК України позивачем, в підтвердження своїх вимог, надані суду належні докази, що містяться в матеріалах справи, та які дають підстави задовольнити позовну вимогу про визнання права власності заявлену позивачем та визнати право власності на новостворене нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю, загальною площею 114,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ на розі вул. Здолбунівської та Сортувальної.

Так, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Отже, укладаючи Інвестиційний Договір від 29.09.2009 р. сторони передбачили, можливість набуття позивачем у власність об'єкта інвестування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу прокуратури Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зазначає про реєстрацію декларації ТОВ "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" про початок виконання будівельних робіт з реконструкції приміщень АЗС на перетині вул. Здобунівської та Сортувальної у м. Києві та реєстрацію замовнику ТОВ "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення прав та осіб, які не були залучені до участі у справі, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 5011-57/3152-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-57/3152-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.