Постанова

від 13.08.2013 по справі 5011-57/3152-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 5011-57/3152-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.12р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі№5011-57/3152-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ" За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Київської міської ради 2. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві проВизнання права власності за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від прокуратури:Баклан Н.Ю. від третьої особи 2:Сосюк Я.О., за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі № 5011-57/3152-2012 позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" право власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на нежитлову будівлю, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної загальною площею 114,1 метрів квадратних, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" 10013 грн. 63 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5011-57/3152-2012 апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 5011-57/3152-2012 -без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України та невірне застосування вимог ст.ст. 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5011-57/3152-2012, і прийняти нове рішення , яким у позові відмовити. При цьому, вважає, що фактично предметом даного спору є визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 02-05/661 від 12.08.2013року у зв'язку з виходом судді Владимиренко С.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Запорощенко М.Д.(доповідач), судді - Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

В нинішнє судове засідання представники позивача, відповідача та третьої особи, Київської міської ради, не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ " РЕСАЙЛ" укладено Інвестиційний договір, відповідно до умов якого визначено порядок, об'єм та умови здійснення проектування, будівництва та інвестування в об'єкт будівництва. Сторонами визначено, що результатом інвестиційної діяльності будуть збудовані приміщення із місцями загального користування, за адресою: Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної.

Згідно п. 3.2. Договору замовник має право здійснити самостійне фінансування будівельних робіт із зведення вищезазначеного нерухомого майна, в цьому випадку відповідач (інвестор) зобов'язався здійснити повну компенсацію матеріальних витрат позивача.

Пунктом 3.2.1. Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що у випадку, якщо відповідач не компенсував позивачу грошові кошти, витрачені останнім на спорудження об'єкта будівництва, позивач отримує майнові права на об'єкт нерухомості, споруджений на такі кошти. У такому випадку, власності на об'єкт інвестування визнається за позивачем у судовому порядку, відповідно до правил підсудності та підвідомчості, встановлених законодавством України.

Згідно з п. 4.2.4. Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. позивач має право на набуття права власності на об'єкту інвестування на умовах, встановлених цим Договором та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Оскільки станом на 03.06.2011 р. відповідачем не було здійснено інвестицій в об'єкт будівництва, то позивач скористався правом визначеним п. 3.2. Договору, та повідомив відповідача листом (вих. №0306/2 від 03.06.2011р.) про початок самостійного фінансування проектних та будівельних робіт із спорудження нежитлового приміщення, за адресою: Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної. Відповіді на зазначений лист відповідач не надав.

За Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2011року, на виконання Договору №125 від 15.11.2011р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" та ПФКФ "Жемчуг", позивач прийняв, а ПФКФ "Жемчуг" передав будівельні роботи з будівництва нежитлових приміщень із місцями загального користування, за адресою: Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем не здійснено компенсації вартості організованих Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" будівельних робіт, то у позивача, на підставі пункту 3.2.1. Інвестиційного Договору виникло право на визнання права власності на об'єкт фінансування, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної, загальною площею 114,1 метрів квадратних (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог).

У березні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ" про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на нежитлові приміщення, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вул. Здобунівської та Сортувальної загальною площею 214,3 кв.м, мотивуючи вимоги тим, що у відповідності до Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. та положень ст. 328, 331 Цивільного кодексу України у позивача виникло право на набуття у власність об'єкта інвестування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі № 5011-57/3152-2012 позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" право власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на нежитлову будівлю, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної загальною площею 114,1 метрів квадратних, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РЕСАЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" 10013 грн. 63 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5011-57/3152-2012 апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 5011-57/3152-2012 -без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за листопад 2011 року , Довідки ТОВ "НЕСТІ ОЙЛ ЛТД" (вих. 3011/18 від 30.11.2011р.) щодо балансової вартісті нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної, становить 500000, 00 грн, доказів здійснення позивачем оплати вартості будівельних робіт з будівництва нежитлових приміщень з місцями загального користування, за адресою: м. Київ, Дарницький район, на перетині вулиць Здолбунівської та Сортувальної , з Висновку експертного будівельно-технічного дослідження №0204 від 12.04.2012р., проведеного експертом Київської незалежної судово-експертної установи Шильцовою Катериною Миколаївною (свідоцтво №1136 від 26.06.2007р.). При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що у позивача у відповідності до положень Договору, виникло право на набуття у власність об'єкта будівництва - нежитлової будівлі, загальною площею 114,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ на розі вул. Здолбунівської та Сортувальної.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з оглядом на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, зокрема: такими цінностями є рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, згідно умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2.1. Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що у випадку, якщо відповідач не компенсував позивачу грошові кошти, витрачені останнім на спорудження об'єкта будівництва, позивач отримує майнові права на об'єкт нерухомості, споруджений на такі кошти. У такому випадку, власності на об'єкт інвестування визнається за позивачем у судовому порядку, відповідно до правил підсудності та підвідомчості, встановлених законодавством України.

Згідно з п. 4.2.4. Інвестиційного договору від 29.09.2009 р. позивач має право на набуття права власності на об'єкту інвестування на умовах, встановлених цим Договором та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За приписами ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

В силу частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Отже, укладаючи Інвестиційний Договір від 29.09.2009 р. сторони передбачили, можливість набуття позивачем у власність об'єкта інвестування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача, у відповідності до вищезазначених положень Договору, виникло право на набуття у власність об'єкта будівництва - нежитлової будівлі, загальною площею 114,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ на розі вул. Здолбунівської та Сортувальної.

При цьому, позивач підтвердив свої вимоги належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32 - 34, 36 Господарського процесуального кодексу України , в зв'язку з чим судами попередніх інстанцій правомірно задоволений позов .

Виходячи з цього, доводи заявника касаційної скарги не знаходять підтвердження та не заперечують правомірність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якими вони керувались, задовольняючи позовні вимоги. Крім того, доводи касаційної скарги пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваної постанови. Також судовою колегією не встановлено заявлених відповідачем фактів порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.12р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5011-57/3152-2012 - відсутні.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №5011-57/3152-2012 - без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко