Рішення

від 23.04.2013 по справі 760/732/13- ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Цивільна справа №2-1240/13

№760/732/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зінченко С.В.,

при секретарі Шевчук Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 15.12.2009 року недійсним, скасувати відповідний запис про реєстрацію права власності на таку земельну ділянку та визнати відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.12.2009 року №06-7-04754.

В обґрунтування позову позивач вказує, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.03.2011 року задоволено його вимоги до ОСОБА_2 про повернення коштів.

Під час розгляду даної справи ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року було накладено арешт на земельну ділянку, що належала відповідачу на праві власності на підставі державного акту від 13.10.2009 року №06-7-04025 і знаходилась за адресою: АДРЕСА_1. Вказане обтяження було внесено в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.12.2009 року.

Проте, як вказує позивач, під час виконання рішення суду виявилось, що право власності на вказану земельну ділянку перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за №955.

Також позивач вказав, що зазначена земельна ділянка згідно з відповіддю Головного управління земельних ресурсів КМДА знаходиться в Солом'янському районі м. Києва.

Таким чином позивач вважає, що вказаний договір дарування вчинено його сторонами фіктивно та з метою ухилення ОСОБА_2 від виконання грошового зобов'язання, на момент вчинення правочину вказана земельна ділянка перебувала під арештом, накладеним судом, а отже таки правочин має бути визнаний судом недійсним із відповідним визнанням недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасуванням запису про реєстрацію права власності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив про задоволення позову в повному обсязі з підстав та обставин, що вказані в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що під арештом згідно ухвали Деснянського районного суду м. Києва перебувала земельна ділянка по АДРЕСА_1 із кадастровим №72:314:005, площею 830 кв.м., в той час як ОСОБА_2 відчужив іншу земельну ділянку із кадастровим №72:314:0005 по АДРЕСА_1, а отже позов є безпідставним.

Також представник вказав на пропуск позивачем річного строку позовної давності за таким видом вимог, оскільки про існування договору дарування йому було відомо ще у вересні 2010 року.

Відповідач Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з'явився, направивши до суду заперечення проти позову, в яких вказав про те, що департамент не є належним відповідачем в даних спірних правовідносинах, та вирішення спору залишив на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання також не з'явилась, направивши письмові пояснення, в яких вказала, що нею було посвідчено договір дарування земельної ділянки із кадастровим №72:314:0005 по АДРЕСА_1, яка під обтяженнями не перебувала, що підтверджується доданими витягами з відповідних реєстрів.

Суд, заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що згідно заявлених позовних вимог, позивач вимагає визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 15.12.2009 року №955, вчиненого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи (а.с. 13-15) встановлено, що за вказаним договором право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:314:0005 на вулиці АДРЕСА_1 перейшло від гр. ОСОБА_2 до гр. ОСОБА_3, за яким і зареєстровано державний акт на зазначену земельну ділянку від 23.12.2009 року за №06-7-04754.

Згідно відповіді Головного управління земельних ресурсів КМДА (а.с. 16) вказана земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером розташована у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що була чинної на момент вчинення оспорюваного правочину, кадастровий номер земельної ділянки - це параметр просторового індексування у системі кадастрового устрою України, який залишається незмінним протягом усього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

В той же час з матеріалів справи та пояснень представників встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києві від 01.12.2009 року (а.с. 8) накладено арешт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 72:314:005, площею 830 кв.м., тобто на земельну ділянку з іншим кадастровим номером та в іншому районі міста Києва, про що свідчить також витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Вказане також підтверджується і поясненнями приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5 (а.с. 85,86), яка посвідчувала оспорюваний договір дарування.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з викладеного вище, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 15.12.2009 року №955, вчиненого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, як того вимагає позивач, оскільки обставини на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно і вимоги позивача щодо скасування у реєстрі прав власності запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними та випливають з вимоги про визнання недійсним договору дарування.

В той же час суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності в один рік, про що просив представник відповідача ОСОБА_2, оскільки згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договорів дарування, а не до визнання їх недійсним, як в даному випадку, а отже заява представника відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності не ґрунтується на законі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та необхідності відмови в їх задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, статтями 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, що ухвалив оскаржуване рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: