Постанова

від 10.02.2009 по справі 42/551

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/551

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 лютого 2009 р.                                                                                    № 42/551  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представників сторін Н. Свірської (дов. від 3.12.08), Д. Грищенюка (дов. від 8.01.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2008 року у справі № 42/551 за позовом дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 11 278 220 грн. 68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 7 425 059 грн. 28 коп. основного боргу, 582 701 грн. 13 коп. річних, 191 0824 грн.     29 коп. збитків від інфляції та 359 635 грн. 98 коп. штрафу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує витратами, які зумовлені зберіганням у 2000 - 2004 роках природного газу, закладеного до державного матеріального резерву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15 листопада 2005 року, яка набрала законної сили, позов в частині стягнення 1 401 280 грн. 86 коп. боргу,        227 007 грн. 49 коп. збитків від інфляції, 42 038 грн. 43 коп. річних та 98 089 грн.     66 коп. штрафу залишені без розгляду, як помилково нараховані.

У процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути 6 023 778 грн. 42 коп. - вартість зберігання природного газу у 2002-2004 роках, 443 119 грн. 04 коп. річних, 1 849 299 грн. 97 коп. збитків від інфляції та                  421 664 грн.46 коп. штрафу.

Відповідач позов не визнав з підстав ненастання строку оплати за спірним договором та позовної давності.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами і рішенням господарського суду м. Києва від 8 липня 2008 року (суддя О. Копитова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2008 року, позов задоволено в частині стягнення 6 023 778 грн. 42 коп. основного боргу, 443 119 грн. 04 коп. річних, 1 849 299 грн. 97 коп. збитків від інфляції; у решті позову відмовлено.

Державний комітет України з державного матеріального резерву просить постанову скасувати з підстав порушення господарським судом статей 22 і 625 Цивільного кодексу України, статей 7, 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення річних та індексу інфляції відмовити.

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” просить залишити постанову в силі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що на відповідальному зберіганні позивача у підземних сховищах газу протягом сезонів зберігання 2002-2004 років знаходився природний газ, закладений до державного матеріального резерву, що підтверджується актами від 15 лютого та від 10 квітня 2002 року, нарядами на відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву за 2000-2002 роки, актами відбору та прийому передачі природного газу, актом перевірки наявності, якісного стану умов зберігання, обліку та звітності природного газу держрезерву, який знаходиться на відповідальному зберіганні в дочірній компанії “Укртрансгаз” Національної а акціонерної компанії  “Нафтогаз України” від 11 лютого 2004 року.

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли правовідносини зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”, іншими актами законодавства, які регулюють відносини у цій сфері.

За правилами частини 2 статті 417 Цивільного кодексу Української РСР, частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 532, відшкодування витрат здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідні договори сторони не укладали і в силу статті 161 Цивільного кодексу Української РСР та статті 526 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосовуються загальні умови виконання зобов'язань.

За правилами статті 165 Цивільного кодексу Української РСР (статті 530 Цивільного кодексу України), якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

З вимогою сплатити суму боргу позивач звернувся до відповідача 21 липня 2005 року, проте відповідач зобов'язання не виконав.

За таких обставин господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення 6 023 778 грн. 42 грн. основного боргу.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і річних.

Збитки від інфляційні є наслідком інфляційних процесів в економіці держави і тому їх вважають складовою частиною основного боргу; річні - плата боржника за користування грошовими коштами кредитора. За правовою природою зазначені нарахування не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині.

Водночас господарські суди дійшли також правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу за порушення зобов'язання, оскільки в період, протягом якого здійснювалось зберігання природного газу, сторони не були віднесені до суб'єктів державного сектору економіки.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2008 року у справі № 42/551 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву без задоволення.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В .М. Палій