Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-1670/8210/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/8210/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-1670/8210/12

за позовом Приватного підприємства "Кремойл-агро"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Креймол-Агро", звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0012612301/1589 від 12.10.2012 року, № 0010552301/1006 від 13.07.2012 року та № 0010562301/92 від 13.07.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №2а-1670/8210/12 вимоги позивача були задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0012612301/1589 від 12.10.2012 року, № 0010552301/1006 від 13.07.2012 року та № 0010562301/92 від 13.07.2012 року.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №2а-1670/8210/12 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її ск5асувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 1835/22-209/35642223 від 20 червня 2012 року, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 24 310 грн. у тому числі за 3 квартал 2011 року - 24 310 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 57 800,82 грн., у тому числі за квітень 2009 року - 18073,48 грн., 4 квартал 2009 року 7 981,99 грн., 2 квартал 2010 року - 1023,80 грн., листопад 2010 року - 8840 грн., червень 2011 року 400 грн., липень 2011 року - 17 200 грн., листопад 2011 року - 4 281,55 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 17 217,86 грн. у тому числі 1 квартал 2010 року - 17,86 грн., червень 2011 року - 17 200 грн. (а.с. 15-31).

На думку відповідача зазначені порушення мали місце по господарським операціям позивача з ПП "Кремойл".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між ПП "Кремойл" (орендодавець) та ПП "Кремойл-Агро" (орендар) 01.07.2009 року укладено договір № 1 відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві з метою використання в у господарській діяльності сільськогосподарську техніку: - комбайн зернозбиральний марки JOНN-DEER-2066 реєстраційний номер 24-761 НО заводський номер Z02066L061306 зареєстрований за орендодавцем на підставі свідоцтва про реєстрацію машини: серія АБ № 233670 видане 03.09.2007 року міською інспекцією Держтехнагляду; - комбайн зернозбиральний марки JOHN-DEER-9500 реєстраційний номер 24-627 НО заводський номер НО9500*667168, зареєстрований за орендодавцем на підставі свідоцтва про реєстрацію машини: серія АБ №193586, видане 16.05.2007 року міською інспекцією Держтехнагляду (а.с. 126).

Між ПП "Кремойл" (орендодавець) та ПП "Кремойл-Агро" (орендар) 01.10.2010 року укладено договір № 1, відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві з метою використання в у господарській діяльності сільськогосподарську техніку комбайн зернозбиральний марки JOНN-DEER-2066 реєстраційний номер 24-761 НО, заводський номер Z02066L061306, зареєстрований за орендодавцем на підставі свідоцтва про реєстрацію машини: серія АБ № 233670, видане 03.09.2007 року міською інспекцією Держтехнагляду (а.с. 199).

ПП "Креймол-Агро" (покупець) укладено з ПП "Креймол" (продавець) договір купівлі-продажу № 47 від 01.04.2010 року, згідно якого продавець передає покупцю товар (запасні частини до сільгосптехніки), а покупець у свою чергу приймає та оплачує товар.

ПП "Креймол-Агро" (покупець) укладено з ПП "Креймол" (продавець) договір купівлі-продажу № 4 від 20.02.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар (комбайн зернозбиральний марки JOНN-DEER-2066 реєстраційний номер 24-761 НО, заводський номер Z02066L061306, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар та здійснити розрахунки за нього у строк та у порядку, передбачені цим договором (а.с. 205-206).

ПП "Креймол-Агро" (покупець) укладено з ПП "Креймол" (продавець) договір купівлі-продажу № 42 від 02.11.2011 року, згідно якого продавець передає покупцю обладнання (рапсовий стіл НПР-6,1, приладдя для збирання соняшника), а продавець приймає та оплачує товар (а.с. 213-214).

Суми коштів, сплачених ПП "Кремойл-Агро" на користь ПП "Кремойл" за послуги оренди та поставлені на виконання вищезгаданих угод товари, були включені позивачем до складу валових витрат та суми ПДВ, сплачені в їх складі, були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ПП "Кремойл" податкових накладних.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час спірних правовідносин), порушення якого мав на увазі відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач фактично стверджує, що позивач неправомірно включив до складу валових суму понесених ПП "Кремойл-Агро" витрат у зв'язку з придбанням у ПП "Кремойл" товару (запасні частини до сільгосптехніки) по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 3 квартал в сумі 11 050 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПП "Кремойл-Агро" фактично не здійснювало оренди сільгосптехніки та придбання товару (сільгосптехніка та обладнання) у ПП "Кремойл", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції фактично контрагентом позивача не виконувалися, а лише полягали у їх документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків, відповідач стверджує про заниження податку на додану вартість за 3-4 квартали 2009 року, 2 квартал 2010 року, листопад 2010 року, червень-липень та листопад 2011 року на 57 800,82 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за 1 квартал 2010 року та червень 2011 року на суму 17 212,86 грн.

Але при цьому не було враховано, що на підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем надано копії актів приймання-передачі в оренду сільгосптехніки, акти повернення з оренди сільгосптехніки, розрахунків, прибуткових накладних, податкових накладних. (а.с. 122-217).

Зазначені документи оформлені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином наведені податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують оренду сільгосптехніки та факт придбання ПП "Кремойл-Агро" у ПП "Кремойл" товарів (сільгосптехніка, запчастини та обладнання) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приєднані позивачем до матеріалів справи документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Кремойл", що підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок, наявними у матеріалах справи (а.с. 155-175).

Крім цього позивачем надано докази подальшого використання орендованої сільгосптехніки та придбаних товарів у ПП "Кремойл", а саме копії актів списання, договорів про надання послуг по збиранню врожаю, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). (а.с. 83-121).

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем доведено реальність господарських операцій з оренди сільгосптехніки, придбання сільгосптехніки, запчастин до неї та сільгоспобладнання, встановлено факт понесення позивачем витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Посилання відповідача на те, що вищезазначені договори є нікчемними, не можуть вважатись обґрунтованими виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" -судом встановлено, що таких порушень в договорах між ПП "Кремойл-Агро" та ПП "Кремойл" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" - з матеріалів справи вбачається, що ПП "Кремойл-Агро" та ПП "Кремойл" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Доводи відповідача, наведені в акті перевірки про те, що ПП "Кремойл" має стан платника - відсутність за місцезнаходженням, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту та валових витрат.

Слід зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, інформація щодо відсутності юридичної особи ПП "Кремойл" була внесена державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.11.2011 року, тобто пізніше ніж були здійснені господарські операції за вищенаведеними договорами, укладеними між позивачем та його контрагентом - ПП "Кремйол". Станом на 23.01.2013 року місцезнаходженням ПП "Кремойл" вказано адресу: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Профспілкова, 1, відомості про юридичну особу підтвердженно. (а.с. 235-237).

Таким чином ПП "Кремойл-Агро"" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату оренди сільгосптехніки та придбання товару (сільгосптехніки, запчастин до неї та сільгоспобладнання) від ПП "Кремойл". Відповідно позивачем не занижено податок на додану вартість за 3-4 квартали 2009 року, 2 квартал 2010 року, листопад 2010 року, червень-липень та листопад 2011 року на 57 800,82 грн., не занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на 11 050 грн. та не завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за 1 квартал 2010 року та червень 2011 року на суму 17 212,86 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-1670/8210/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.