Постанова

від 24.02.2009 по справі 9/574пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/574пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.02.2009  року                                                                      Справа № 9/574пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів                                                            Єжової С.С.

                                                                Журавльової Л.І.

Секретар судового засідання:                         Міхальчук О.А.

За участю представників сторін:

від  позивача:                                             -повноважний представник не прибув;

від відповідача:                                             -Воронін І.В., директор, паспорт серії АЮ №056940,

виданий 30 вересня 2007 року Сєвєродонецьким

МВ УМВС України у Луганській області;

                                                  -Каргаєв Д.М., представник по дов. б/н  від 26.01.09;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                        Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма –

                                                  Новотехніка”, м. Лисичанськ Луганської області;

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  19.12.08

по справі                                        №9/574пд (суддя –Ворожцов А.Г.)

за позовом:                                        Відкритого акціонерного товариства „Укрхіменерго”          ,

                                                  м. Сєвєродонецьк Луганської області;

до відповідача:                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма –

                                                  Новотехніка”, м. Лисичанськ Луганської області;

про                                                  розірвання договору оренди

В С Т А Н О В И В:

          У жовтні 2007 року Відкрите акціонерне товариство “Укрхіменерго”, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом –ВАТ “Укрхіменерго”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №006-877 від 28.09.07 з вимогами про розірвання договору оренди з правом подальшого придбання у власність №15-95/04 від 20.04.04, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма - Новотехніка”, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ТОВ “Фірма - Новотехніка”, відповідач).

          Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач 05.12.08 подав до господарського суду Луганської області заяву від 04.12.08 №006-9/574 про зміну позовних вимог у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Луганської області у справі №18/534пд від 23.11.07 визнано недійсним спірний договір оренди, Луганський апеляційний господарський суд постановою від 07.02.08 у справі №18/534пд залишив без змін згадане рішення суду першої інстанції, а Вищий господарський суд України також залишив вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі №18/534пд без змін, та просив зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно придбане нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3”а”, та видати наказ про примусове виселення відповідача з приміщення, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3 „а”.  

          В обґрунтування позову позивач, з урахуванням заяви від 04.12.08 №006-9/574 про зміну позовних вимог, посилався на наступне:

          -між позивачем та відповідачем у даній справі було укладено договір оренди з правом подальшого придбання у власність №15-95/04 від 20.04.04, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –промислове двоповерхове приміщення з комунікаціями по електро-, водо-, теплопостачанню, площею 700 кв.м, розташоване за адресою: Луганська область,   м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, що знаходиться на балансі позивача, вартість якого становить 170000 грн. 00 коп., відповідно до акту приймання –передачі від 14.05.04;

          -відповідно до п. 3.1, п. 3.2 спірного договору відповідач (орендар) зобов'язався оплатити перший місяць оренди у розмірі 20000 грн. 00 коп., а наступні місяці оренди –у строки та у сумах, зазначених у розрахунку, який додається до договору;

          -розрахунком №1 передбачена щомісячна оплата оренди у розмірі 2542 грн. 38 коп. в строк до 12 числа поточного місяця за попередній;

          -в порушення умов п. 4.2, п. 4.6 договору орендар систематично не оплачує орендну плату у встановленому об'ємі та у встановлені строки, чим ставить у скрутне фінансове положення орендодавця, ускладнює розрахунки орендодавця з бюджетом у частині оплати податку на землю і комунальний податок за вказаний об'єкт оренди;

          -орендарем не виконуються умови п. 4.3, п. 4.5 договору;

          -при огляді предмету оренди позивачем було встановлено, що будівля не утримується орендарем у належному стані, не забезпечена протипожежна безпека, не здійснюється належна охорона, що призвело до пошкоджень предмета оренди та зниженню його ринкової вартості; систематичні порушення договірних зобов'язань орендарем (відповідачем у справі) призводять до фізичного погіршення предмета оренди, зниженню його ринкової вартості, і як наслідок –шкоді позивачу як орендодавцю;

          -враховуючи положення п. 2 ст. 773 Цивільного кодексу України та наведені вище обставини, позивач 13.06.07 звернувся до відповідача з повідомленням о розірванні договору; відповідач згоди на розірвання договору не надав.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.08 у справі №9/574пд позов задоволений, а саме: відповідача зобов'язано повернути позивачу безпідставне придбане майно, яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3”а”; наказано виселити відповідача з приміщення за вказаною адресою; з відповідача на користь позивача стягнуто витрати зі сплати державного мита у розмірі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Це рішення суду першої інстанції обґрунтовано наступним:

          -положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України;

          -судом встановлено, що рішенням господарського суду від 23.11.07 у справі №18/534пд, залишеним в силі постановами апеляційної та касаційної інстанцій, спірний договір оренди №15-95/04 від 20.04.04 був визнаний нікчемним;

          -факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

          -недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається;

          -недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину;

          -тому, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути безпідставно придбане майно, яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3”а”, та виселення відповідача з приміщення за вказаною адресою є такими, що ґрунтуються на законі і  підлягають задоволенню.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.08 у справі №9/574пд, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень за поясненнями, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

          В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та на те, що судом першої інстанції не були вивчені у повному обсязі усі обставини даної справи.

          Запереченнями від 04.02.09 б/н на апеляційну скаргу позивач доводи апелянта відхилив, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

          Повноважний представник позивача у судове засідання, яке відбулося 24.02.09, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.01.09 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма-Новотехніка”, м. Лисичанськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.08 по справі №9/574пд була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя – Бойченко К.І., суддя –           Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.  

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, ВАТ „Укрхіменерго” та ТОВ „Фірма - Новотехніка”, 20.04.04 уклали договір оренди №15-95/04 з правом подальшого придбання у власність (далі за текстом –договір оренди №15-95/04 від 20.04.04).

          За умовами згаданого договору ВАТ „Укрхіменерго” згідно акту приймання-передачі від 14.05.04 передало ТОВ „Фірма-Новотехніка” промислове двоповерхове приміщення, загальною площею 700 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків,                        р-н Лисичанської ТЕЦ, у тимчасове платне користування.

          Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину  недійсним судом не вимагається.

          Згідно з ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 23.11.07 у справі №18/534пд за позовом ТОВ „Фірма - Новотехніка” до ВАТ „Укрхіменерго” про визнання договору оренди №15-95/04 від 20.04.04 дійсним у позові відмовлено. В цьому рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку щодо нікчемності даного договору.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.02.08 рішення місцевого господарського суду від 23.11.07 у справі №18/534пд залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.08 рішення місцевого господарського суду від 23.11.07 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07.02.08 по згаданій справі №18/534пд залишено без змін.

          Тобто, рішення суду першої інстанції від 23.11.07 у справі №18/534пд набрало законної сили.

          Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

          Позивач за первісними вимогами у даній справі (№9/574пд) наполягав на розірванні договору оренди №15-95/04 від 20.04.04, які обґрунтовував приписами ч. 2 ст. 773 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що відповідач порушує умови договору №15-95/04 від  20.04.04 щодо невжиття заходів по зберіганню орендує мого майна.

          Згідно з ч. 2 ст. 773 Цивільного кодексу України, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

          Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач у судовому засіданні, яке відбулося 05.12.08, надав до матеріалів даної справи заяву від 04.12.08 №006-9/574 про зміну позовних вимог, за якою просить зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно придбане нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3 „а”. В обґрунтування даної заяви позивач посилається на приписи ч. 1 ст. 1212,    ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

          Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Місцевий господарський суд заяву від 04.12.08 №006-9/574 про зміну позовних вимог прийняв для розгляду по суті.

          Судова колегія вважає, що, у даному випадку, позивач одночасно змінив як предмет позову, так і підставі позовних вимог, а тому, місцевий господарський суд всупереч положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України помилково не відхилив заяву позивача від 04.12.08 №006-9/574 про зміну позовних вимог.

          Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні задовольнив вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути йому безпідставно придбане майно, розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3”а”.

          Крім того, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням виселив відповідача з приміщення за вказаною адресою, зазначивши при цьому, що позивачем також заявлена вимога щодо виселення відповідача з вказаного приміщення, що не відповідає обставинам справи.

          Так, судова колегія зазначає, що позивач вимогу щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3 „а”, не заявляв.

          Відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

          Як свідчать матеріали даної справи, позивач з клопотанням щодо виселення відповідача з вищевказаного нежитлового приміщення до суду не звертався.

          Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: щоб мало місце набуття або збереження майна, щоб набуття або збереження було здійснено у рахунок іншої особи та за умови відсутності правової підстави для набуття або збереження майна.

Позивачем не доведено факту вибуття з його володіння спірного майна –нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків, 3 „а”, та набуття його відповідачем, тобто, позивач не надав доказів допущення відповідачем порушень права власності позивача на спірне майно, які були б пов'язані із позбавленням володіння.

За таких обставин, позивач вимогу про зобов'язання відповідача повернути йому вищевказане нежитлове приміщення, як безпідставно придбане, з посиланням на приписи ч. 1 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України заявив необґрунтовано.

Відтак, прийнята судом першої інстанції до розгляду по суті остаточна позовна вимога до задоволення не підлягає.

Крім того, судова колегія звертає увагу на нижчевикладене.

Підстава позову -  це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення самостійно, на власний розсуд застосував до даного спору положення ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, чим порушив норми процесуального права. Замість визначеної позивачем підстави позову (ч. 1      ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України) визначив підставу звернення з позовом згідно ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду клопотання від 24.02.09 №003-106, в якому просить перенести розгляд даної справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю його повноважного представника прибути у судове засідання, призначене на 24.02.09 об 11 годині 00 хвилин, оскільки він знаходиться на лікарняному.

Стосовно цього клопотання позивача щодо відкладення розгляду даної справи судова колегія звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційне провадження у даній справі порушено ухвалою від 09.01.09 та строк розгляду даної справи закінчується 09.03.09.

Позивачем не надано доказів неможливості прийняти участь у розгляді даної справи іншому представнику позивача, ніж тому, який хворіє та знаходиться на лікарняному.

До того ж позивач не вказав який саме його представник знаходиться на лікарняному.

Як свідчать матеріали даної справи, позивач ознайомлений з доводами та вимогами апелянта, надав до матеріалів справи заперечення від 04.02.09 на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення законним, просить залишити його без змін.

Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду в ухвалах від 09.01.09, від 27.01.09 та від 10.02.09 звертала увагу сторін на те, що нез'явлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та перегляду рішення господарського суду Луганської області по суті.

З урахуванням строку, наданого законодавством для підготовки судом відповідного процесуального документу та поштового пробігу, а також вищевикладене, судова колегія не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи на іншу дату.

          За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку про: задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення господарського суду Луганської області від 19.12.08 у справі №9/574пд та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. за подання позовної заяви, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на позивача –Відкрите акціонерне товариство “Укрхіменерго”,  м. Сєвєродонецьк  Луганської області.

          У судовому засіданні за згодою представників відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма - Новотехніка”, м. Лисичанськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.08 у справі №9/574пд задовольнити.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 19.12.08 у справі №9/574пд скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У задоволенні позову відмовити.

          5.Витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовною заявою покласти на позивача –Відкрите акціонерне товариство “Укрхіменерго”, м. Сєвєродонецьк  Луганської області.

6.Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства “Укрхіменерго”, вул. Енергетиків, буд. 68, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код №05744691, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма - Новотехніка”, вул. Красна,    буд. 1, м. Лисичанськ Луганської області, 93105, ідентифікаційний код №13371206, витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. за апеляційною скаргою.

          Доручити  господарському суду Луганської області видати відповідний  наказ.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова