Постанова

від 11.02.2009 по справі 3/406

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/406

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 лютого 2009 р.                                                                                    № 3/406  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді     Гончарука П.А.,

суддів:                             Вовка І.В.,

                                        Малетича М.М. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” на рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2008р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі № 3/406 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” до Відкритого акціонерного товариства “Коростенський завод хімічного машинобудування” про стягнення 32538,00 грн. штрафу та 3120,08 грн. відсотків,

за участю представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились.

В с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство “Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” ( далі –ВАТ “Лукойл - Одеський НПЗ”, Позивач) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Коростенський завод хімічного машинобудування” (далі –ВАТ “Коростенський ЗХМ”, Відповідач) про стягнення 32538,00 грн. штрафу і 3120,08 грн. відсотків, у зв'язку із порушенням умов договору.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.07.2008р. позов ВАТ “Лукойл - Одеський НПЗ” було задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 35538,00 грн. штрафу, 1227,96 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та понесені по справі судові витрати. У стягненні 1892,12 грн. –іншої частини відсотків, рішенням суду, відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2008р. було скасовано в частині стягнення 1227,96 грн. відсотків та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті, рішення суду першої інстанції, було залишено без змін. У зв'язку із цим, апеляційним судом резолютивну частину рішення було викладено в новій редакції: “Позов задовольнити частково. Стягнути з ВАТ “Коростенський завод хімічного машинобудування” на користь ВАТ “Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” 32538,00 грн. штрафу, 325,38 витрат по сплаті державного мита, та 107 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.”.

У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті по справі судові рішення, в частині вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, та прийняти у цій частині нове рішення про стягнення з Відповідача 3120,08 грн., а також понесені ним у зв'язку із розглядом даної справи всі судові витрати.

Відповідач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів Позивача, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Сторони  не  скористались  правом  на  участь  у судовому   засіданні.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2007р. між сторонами по справі було укладено договір №07/35 на поставку нової продукції (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), Постачальник (Відповідач) зобов'язався поставити Покупцю (Позивачу) продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях до даного Договору, що є його невід'ємною частиною, а Відповідач –прийняти та оплатити цей товар у порядку, передбаченому даним Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна його сума складається із сум, зазначених в додаткових угодах до Договору.

Пунктом 3.2. Договору також передбачалось, що оплата проводиться Позивачем в національній валюті України в такому порядку: на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди до Договору Позивач перераховує на поточний рахунок Відповідача аванс в розмірі 25% від суми, вказаної в додатковій угоді, а протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, Позивач перераховує на поточний рахунок Відповідача суму, що залишилася за поставлений товар і прийнятий  Позивачем  згідно  видаткової  накладної.

В додатковій угоді № 1 від 13.02.2007р. до Договору сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється по Договору, становить 650 760,00 грн., в тому числі, ПДВ –108 460,00 грн. Строк поставки товару –60 календарних днів з моменту перерахування Позивачем коштів на розрахунковий рахунок Відповідача авансу у розмірі, визначеному в п. 3.2.1. Договору п.п. 1.1.-1.3.).

Згідно п. 7.4. Договору у випадку непоставки або несвоєчасної поставки Відповідачем товару в строки, передбачені в п. 2.1. Договору, Відповідач повинен сплатити Позивачу штраф у розмірі 5% вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Крім того, пунктом 7.5. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочки поставки товару більш, як на 30 календарних днів, Позивач має право відмовитись від його прийняття та розірвати Договір, повідомивши про це Відповідача у письмовій формі. У даному випадку Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу передплату на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення про розірвання Договору і у цей же термін оплатити Позивачу штраф, згідно умов 7.4. Договору, а також оплатити Позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми перерахованого авансу з моменту отримання авансу і по дату його повернення.

Також, додатковою угодою № 2 до Договору від 24.04.2007р., сторони змінили строк поставки товару –на 90 календарних днів з моменту перерахування Позивачем на розрахунковий рахунок Відповідача авансу у розмірі, визначеному п. 3.2.1. Договору.

На виконання умов Договору Позивач 22.02.2007р., перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 162 690,00 грн., як передоплату за поставлений товар.

Відповідно, згідно умов додаткової угоди № 2, Відповідач повинен був здійснити поставку товару Позивачу до 23.05.2008р.

Проте, поставку товару на суму 650760,00 грн. було здійснено Відповідачем тільки 27.06.2008р., тобто –з порушенням строку, встановленого додатковою угодою.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ч.ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції встановивши вказані обставини справи, з посиланням на ст.ст. 536, 693, 694, 712, 1054-1056, 1057 ЦК України та ст.265 ГК України, здійснивши при цьому перерахунок суми нарахованих Позивачем відсотків за користування чужими коштами, дійшов висновку, що вимоги про стягнення штрафу в розмірі 32538,00 грн. і відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1227,96 грн., слід задовольнити.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що Позивач не відмовився від прийняття товару, як це передбачалося умовами Договору у випадку прострочки поставки товару (п. 7.5.) та не скористався правом на відмову від приймання товару і розірвання договору, а прийняв виконання Договору Відповідачем, враховуючи вимоги ст. 536 ЦК України, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов в частині стягнення 1227,96 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, слід скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В той же час, в частині стягнення судом першої інстанції 35538,00 грн. штрафу, суд апеляційної інстанції, визнавши дані вимоги обґрунтованими, оскільки Відповідачем зобов'язання за Договором було виконано з порушенням встановленого строку, дійшов висновку про правомірне  задоволення цієї частини вимог і залишення в цій частині рішення суду без змін.

Вказані висновки апеляційного суду є законними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам справи та наявним матеріалам, в той час, як доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду, касаційною інстанцією не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі № 3/406 –без змін.

Головуючий - суддя                                                            Гончарук П.А.

судді:                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Малетич М.М.