Постанова

від 18.02.2009 по справі 25/293

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/293

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 25/293  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Кравчука Г.А.Мачульського Г.М.Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнікасаційну скаргу

на постанову

Державної інноваційної фінансово-кредитної установиКиївського апеляційного господарського суду

від20.11.2008р.

у справі№25/293

Господарського судуміста Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Страхова кампанія "Нова"

доДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ВНЦ.ЛТД"

простягнення заборгованості

за участю представників

- позивача:не з'явився

- відповідача:

1). Барановської Т.В. (довіреність №2165 від 19.12.2008р.)2). Свідерської Г.В. (довіреність №235 від 12.02.2009р.)

- третьої особи:не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувшись до суду з позовом просив стягнути з відповідача 314 600 грн. завдатку за участь в торгах, обґрунтовуючи позв тим, що він був учасником торгів (тендеру) оголошених відповідачем про закупівлю послуг із страхування та сплатив у розмірах встановлених тендерною документацією суму завдатку в забезпечення оплати витрат пов'язаних з укладенням договору, натомість, як це передбачено тендерною документацією, суми завдатку за лоти №№ 1-13 при проведенні тендеру, в якому його не було визнано переможцем торгів (тендеру), йому повернути не були.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Отрюха Б.В., суддів Верховець А.А., Тищенко А.І.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2008р. (суддя Морозов С.М.), яким вказаний позов задоволено повністю.

Відповідач звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить вказані судові рішення скасувати, та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач прийняв участь у торгах на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя, на виконання умов п.30 Тендерної документації платіжними дорученнями здійснив оплату вартості тендерної документації та завдатку в забезпечення оплати витрат пов'язаних з укладенням договору, у сумі 314 600 грн., на поточний рахунок ТОВ «ВНЦ. ЛТД».

Пунктом 30 Тендерної документації встановлені додаткові умови до учасників торгів, а саме те, що на Учасника-переможця покладаються всі витрати, пов'язані з укладенням договору у розмірі.

Як встановлено судами позивач на законних підставах не став переможцем цих торгів про що його було повідомлено листом №02-526 від 19.03.2008. Акцепт відповідачем 19.03.2008р. тендерних пропозицій позивача по лотам №№ 1 - 13 підтверджується публікацією 01526 (ТРП) в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель №2 (300) від 21.04.2008 року.

03 червня 2008 року позивач за вихідним №3441/0/3-06 направив відповідачу претензію про повернення коштів. Крім того, позивач листом №2269 від 17 квітня 2008 року звертався до ТОВ «ВНЦ.ЛТД» з вимогою про повернення витрат, пов'язаних з укладення договору по лотам №.№ 1-13 сумі 314 600 грн.

Позивач не отримав повернення сплачених витрат (завдатку), пов'язаних з укладенням договору по лотам №№ 1-13 в сумі 314 600 грн. ні від замовника торгів –відповідача, ні від третьої особи, на розрахунковий рахунок якого були перераховані кошти.

Стягнення з відповідача завдатку за участь в торгах в розмірі 314 600 грн. і послужило причиною звернення з даним позовом до господарського суду.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, перерахувавши платіжними дорученнями на виконання вимог Тендерної документації на користь третьої особи у справі 314 600 грн. як оплату витрат, пов'язаних з укладенням договору, та не ставши переможцем, набув права вимоги сплаченої суми саме з відповідача, вважаючи що останній, в свою чергу, може в подальшому звернутись про стягнення цієї суми у порядку регресу з третьої особи у справі. При цьому, суди виходили з положень ст.509 ЦК України.

Про те, з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що з врахуванням наведеної норми права та встановлених судами обставин справи вбачається, що у спірних правовідносинах відповідач не є боржником перед позивачем оскільки судами не встановлено що відповідач отримував спірні кошти чи вони у нього знаходяться, а відтак у позивача не виникло права вимоги сплачених третій особі коштів саме з відповідача, а у останнього, відповідно, не виникло обов'язку із повернення позивачу сплачених останнім на користь третьої особи коштів.

Крім того, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення виходив з того, що невиконання третьою особою свого обов'язку щодо повернення безпідставно набутих коштів не звільняє відповідача від відповідальності щодо повернення коштів, та може бути підставою для звернення відповідача до третьої особи з регресною вимогою.

Між тим, з врахуванням вище наведеного, такі висновки є незаконними та взаємосуперечливими оскільки, як вже зазначалось, у відповідача не виникло обов'язку із повернення позивачу сплачених останнім на користь третьої особи коштів.

Крім того, висновки щодо можливої регресної вимоги відповідача до третьої особи суди взагалі не обґрунтували ніякими нормами матеріального права.

Між тим, згідно приписів ст.1191 ЦК України право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування виникає лише за завдану такою особою шкоду та за наявності вини особи яка її завдала та причинно-наслідкового зв'язку.

Згідно ст.1166 цього кодексу, за загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Про те, суди дійшовши висновку що у відповідача, в свою чергу, є можливість для звернення до третьої особи з регресною вимогою, не встановили що майну юридичної особи шкоду завдано неправомірними діями чи бездіяльністю, як і не встановили наявність вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та наслідками що настали.

Таким чином висновки місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності за вказаних обставин права у відповідача на регресну вимогу до третьої особи, зроблені без достатніх правових підстав та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 4-7, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові рішення, прийняті у справі, вказаним вимогам не відповідають.

Оскільки вирішення спору в даній справі пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України, судові рішення як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. та рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало