Постанова

від 05.02.2009 по справі 9/397-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/397-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 лютого 2009 р.                                                                                    № 9/397-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.,

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі),Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.08

у справі № 9/397-08

господарського судуКиївської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карідан"

простягнення 224000,00 грн.

за участю представників від:

позивача Ручка О.А. (дов. від 04.08.08)

відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Карідан"

224000,00 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення (за період з 01.08.07 по 01.01.08), оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення.

Під час розгляду справи на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України  позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 537600,00 грн. неустойки за період з 01.08.07 по 01.08.08.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.10.08 позов задоволено повністю з тих підстав, що після закінчення терміну дії договору оренди орендар не звільнив орендовані приміщення та не передав їх за актом приймання-передачі, а отже є таким, що  прострочив виконання зобов'язання з повернення майна, тому зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочки.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.08 скасовано рішення господарського суду Київської області від 14.10.08 та  відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар" у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карідан" 537600,00 грн. неустойки, нарахованої відповідачу згідно ст.785 ЦК України за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого приміщення. Постанова мотивована тим, що після припинення договору оренди відповідач не міг користуватись приміщенням, оскільки приміщення опечатане позивачем.

Суб'єкт касаційного оскарження вважає, що постанова прийнята внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкової юридичної оцінки  господарським судом апеляційної інстанції обставин справи та ухвалення невірного рішення щодо відмови в позові.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар", суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови помилково виходив з того, що підставою для нарахування неустойки згідно ст.785 Цивільного кодексу України є наявність у відповідача можливості користуватись приміщенням протягом всього періоду прострочення.  Натомість після закінчення договору оренди, згідно ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач має обов'язок щодо повернення приміщення позивачу, а не право самовільно користуватись ним. Отже, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 785 Цивільного кодексу України, тому постанова підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 14.10.08 - залишенню в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши  та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карідан" укладений договір оренди майна

№ 26, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення під пакування митих овочів загальною площею 560 м2, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34.

Пунктом 2.1, 2.2  договору сторони передбачили, що орендодавець передає орендарю в користування приміщення у стані, придатному для використання, що підтверджується актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі та підписується сторонами.

У відповідності до договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв за актом прийому-передачі від 01.06.07 нежитлове приміщення, а саме камеру № 2 в картоплесховищі № 1, під пакування митих овочів загальною площею 560 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Леніна,34. Термін дії договору оренди визначений до 31.07.07 без можливості пролонгації.

За змістом п.п. 4.5 та 5.6 договору оренди, наслідком його припинення є звільнення приміщення, тобто до 03.08.08. Звільнення приміщення є обов'язком відповідача. У відповідності до п.6.2 договору оренди приміщення повертається по акту прийому-передачі. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі орендоване приміщення не повернув, отже порушено приписи п. 2 ст. 785 ЦК України.

За висновками суду першої інстанції, заперечення відповідача щодо неможливості звільнення приміщення з вини позивача відхилені, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач не звертався  до позивача з проханням передати приміщення за актом прийому-передачі, натомість позивач звертався із вимогою до відповідача про погашення заборгованості по орендній платі та повідомляв про неможливість продовження оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач не мав можливості користуватись приміщенням та вчиняв дії, направлені на звільнення приміщення. Дані висновки зроблені на підставі наявних у справі листів на адресу позивача (лист за № 23 від 06.08.07, № 24 від 08.08.07, № 25 від 10.08.07). Окрім того, апеляційним судом встановлено, що в результаті опломбування, відповідач вільного доступу до приміщення не мав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 1 Постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення” зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Таким чином, у випадку неповернення речі з оренди, орендар зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Такі ж положення закріплені в договорі. Так, за умовами договору (п.п. "ж" п. 4.5; п.6.1; 6.2), орендар зобов'язується звільнити та передати орендодавцю в триденний строк після припинення договору приміщення разом із отриманим обладнанням та інвентарем. Договором (п.п. "в" п.4.1) також визначений обов'язок орендодавця створювати сприятливі умови для нормальної діяльності орендаря.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не досліджував, чи на момент звернення з позовом відповідач звільнив займане приміщення (та коли приміщення було звільнене), а якщо ні –то з яких причин позивач не вчиняв дій щодо його виселення. Та чи не свідчать дії позивача про свідоме бажання стягнути з відповідача неустойку за рік, незалежно від бажання останнього передати орендоване майно.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Але місцевий суд цих положень не врахував, стягнув неустойку  за рік, а не за 6 місяців.

Апеляційний суд допущених місцевим судом порушень не виправив, натомість допустив свої. Так, господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Положення цієї статті не передбачають звільнення орендаря від відповідальності у разі, якщо орендодавець своїми діями перешкоджав йому повернути майно, як це вказано в постанові апеляційного суду.

Натомість, суду слід мати на увазі, що відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони. Для встановлення, чи підлягає сума неустойки зменшенню, а якщо так, то на яку суму, суду слід було встановити міру вини кожної із сторін (з чиєї вини відповідач не передав позивачу приміщення).

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117 –11111 Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий господарський суд   України  

П О С Т А Н О В И  В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Благодар" задовольнити частково, рішення господарського суду Київської області від 14.10.08 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.08 у справі № 9/397-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

Л. Стратієнко