Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-19544/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К/9991/62888/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2012

по справі № 2а-19544/1/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0011252306 від 15.12.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задовольнні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Еко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Дефанс» за період з 01.01 по 30.06.2011, складено акт № 1530/2306/21559243 від 28.11.2011, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 237 400 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 15.12.2011 відпововідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011252306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 237 401 грн., у т.ч.: 237 400 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03 та 01.04.2011 тіж ТОВ «Еко» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Дефанс» (Виконавець) укладено договори, відповідно, № 04/11 та № 05/11 про надання послуг, за умовами яких Виконавець зобов'язувався виконувати роботи з надання екологічних послуг підприємствам та організаціям, розробки інформаційного забезпечення для оперативного отримання відомостей про екологічний стан окремих об'єктів міста; проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, розробки дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферу, розділів ОВНС для підприємств; розробки дозволів на спеціальне водокористування, атестаційних паспортів робочих місць, лімітів та дозволів на утворення та розміщення відходів виробництва, паспортів МВВ, реєстрових карт місць утворення відходів, паспортів ПГОУ для підприємств, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх на умовах даних договорів.

Факт виконання умов зазначених договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здавання-приймання науково-технічної документації, платіжними дорученнями, податковими накладними.

В подальшому придбані у ТОВ «Компанія Дефанс» послуги використовувалися у господарській діяльності ТОВ «Еко».

Згідно рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.12.2011 за № 549/12-2, свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ «Компанія «Дефанс», було анульоване з 02.12.2011.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з того, що укладені між ТОВ «Еко» та ТОВ «Компанія «Дефанс» правчини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу); у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. п. 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

За встановлення в судовому порядку віднесення позивачем до податкового кредиту березня-квітня 2011 року суми податку на додану вартість, сплаченої у вартості придбаних послуг на підставі податкових накладених, оформлених у відповідності до вимог законодавства та виданих контрагентом, належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту спірного періоду, а подальше анулювання свідоцтва планика податку на додану вартість контрагента позивача не може свідчити про недійсність податкових накладних, виданих до моменту анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)О.В. Вербицька (підпис)О.А. Моторний