Постанова

від 25.02.2009 по справі 8/323

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/323

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.02.2009                                                                                           № 8/323

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Лосєва  А.М.

          Зубець Л.П.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача -Бундза О.І. - дов. вих№01-10/02-09 від 10.02.2009р.;

 від відповідача - Донченко О.Г. – №2941 від 26.12.2008р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Дарницький вагоноремонтний завод"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2008

 у справі № 8/323 (Катрич В.С.)

 за позовом                               ТОВ "Ексімтранспостач"

 до                                                   ДП "Дарницький вагоноремонтний завод"

 про                                                   стягнення 110948,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду (надання послуг) №09/04/24/01-П від 25.09.2004р. у розмірі 110 948,10 грн., з яких 65 836,47 грн. – основний борг, 35 016,71 грн.  - збитки від інфляції, 6 254,46 грн. - пеня, 3 840,46 грн. – 3% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору підряду відповідач не оплатив вартість підрядних робіт, виконаних позивачем, що призвело до виникнення заборгованості.

Під час розгляду справи позивач подав суду письмові пояснення (вих№54 від 24.11.2008р.), в яких, зокрема, змінив період нарахування пені з 25.09.2005р.-24.03.2006р. на 19.12.2006р.-18.06.2007р. та, відповідно, змінив суму пені шляхом зменшення останньої з 6 254,46 грн. до 5 631,65 грн.  

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що визнає факт існування заборгованості перед позивачем лише у розмірі 36 508,87 грн., в частині вимог про стягнення решти суми основного боргу у розмірі 29 327,90 грн. просив суд відмовити в позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Відносно вимог про стягнення збитків від інфляції, 3% річних та пені відповідач заперечував, посилаючись на те, що з 27.09.2004р. по 18.12.2006р. діяв мораторії на нарахування штрафних санкцій на заборгованість відповідача, з огляду на що просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій та не стягувати їх взагалі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі №8/323 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 65 836,47 грн. основного боргу, 35 016,71 грн. збитків від інфляції, 6 203,06 грн. пені, 3 840,46 грн. 3% річних, 1 108,97 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі №8/323 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 6 203,06 грн.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам, які мають суттєве значення для справи, зокрема тому, що відповідач не завдавав збитків позивачу і не враховано матеріальний стан відповідача, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.02.2009р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді – Мартюк А.І., суддів            Зубець Л.П., Лосєва А.М.   

В судовому засіданні 25.02.2009р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі №8/323 в частині задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 6 203,06 грн..

Представник позивача у судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що відповідачем оскаржується Рішення місцевого господарського суду у даній справі лише в частині задоволення вимог про стягнення пені у сумі 6 203,06 грн., апеляційний суд переглядатиме вказане рішення на відповідність його вимогам діючого законодавства саме в цій частині.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.09.2004р. між Державним підприємством „Дарницький вагоноремонтний завод” (далі – відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ексімтранспостач” (далі – позивач, Підрядник) було укладено договір підряду (надання послуг) №09/04/24/01-П (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1 – п.1.4), Підрядник зобов'язався виконати за завданням Замовника наступну роботу: штамповка полотен кришок люків, яка відображається в додатку №1 до цього договору, а Замовник в свою чергу зобов'язався оплатити та прийняти роботу, виконану Підрядником, відповідно до договору і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них Підряднику.

Під час розгляду справи судом було встановлено порушення договірних зобов'язань з боку відповідача в частині здійснення повної і своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Відповідач частково визнав суму основного боргу, заявлену позивачем до стягнення.

Позивач, окрім суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача інфляційні збитки, 2% річних та пеню. При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення пені, позивач посилається на п.6.2 Договору, згідно з яким за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Замовник сплачує за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Сума боргу сплачується з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2 відсотки річних із простроченої суми.

Відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі зазначає про те, що в господарському суді за заявою Акціонерної енергогенеруючої компанії „Київенерго” було порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод” (відповідача у даній справі). В подальшому у справі про банкрутство судом була затверджена мирова угода, яка згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2004р. у справі №24/342-б розірвана. Окрім того, було призначено арбітражного керуючого та відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З урахуванням викладеного, відповідач стверджує, що згідно з ч.4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, під час дії мораторію не нараховуються неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2006р. у справі №24/342-б було затверджено мирову угоду між Державним підприємством „Дарницький вагоноремонтний завод” та кредиторами та припинено провадження у справі.

На думку відповідача, в період дії мораторію з 27.09.2004р. по 18.12.2006р. штрафні санкції у формі пені не повинні нараховуватися відносно заборгованості відповідача, тому відповідач визнає загальну суму штрафних санкцій лише у розмірі 22 015,35 грн., в іншій частині вважає їх нарахування необґрунтованим.

Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням відповідача, вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Дійсно, ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові економічні санкції) за невиконання чи неналежна виконання грошових зобов'язань стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під дію мораторію.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  мораторій - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З вищенаведеного вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, а отже і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Не виконання зобов'язань є правопорушенням. За таких обставин, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань, в т.ч. штрафних санкцій, відповідає вимогам діючого законодавства. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, у відповідності до ч.1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем виникла після винесення Господарським судом міста Києва ухвали про розірвання мирової угоди від 27.09.2004р. у справі №24/342-б. Окрім того, позивач здійснив нарахування пені поза межами строку дії мораторію, а саме з 19.12.2006р. по 18.06.2007р. (письмові пояснення позивача вих№54 від 24.11.2008р. – т.с.1, а.с.117), тоді як зазначає сам відповідач, мораторій діяв з 27.09.2004р. по 18.12.2006р.  

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем пені є обґрунтованим та не суперечить вимогам законодавства, і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у загальному розмірі 5 631,65 грн. за період з 19.12.2006р. по 18.06.2007р.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга з викладених у ній підстав задоволенню не підлягає.

Однак при цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги вищевказані письмові пояснення позивача, в яких останній фактично уточнив свої позовні вимоги в частині визначення періоду та суми нарахованої пені і розцінив їх як клопотання про можливе зменшення суми пені, заявленої до стягнення з відповідача у позовній заяві, згідно з п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Як наслідок, суд першої інстанції в своєму рішенні надає оцінку правомірності визначення пені в іншому розмірі та за інший період, ніж заявлялось позивачем.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме щодо нарахування пені за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі №8/323 має бути змінено в частині визначення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і позов задоволено повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що позивач зменшив розмір позовних вимог після подання позову до суду, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на сторони в наступному розмірі: на відповідача - 1 103,25 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на позивача – 06,23 грн. державного мита.

У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита у сумі 51,00 грн. за подання апеляційної скарги також покладаються на відповідача і не відшкодовуються йому.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. у справі №8/323 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Дарницький вагоноремонтний завод” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74; код ЄДРПОУ 14294471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексімтранспостач” (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Сагайдачного, 11-А; код ЄДРПОУ 31475733) 65 836 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 47 коп. основного боргу, 35 016 (тридцять п'ять тисяч шістнадцять) грн. 71 коп. збитків від інфляції, 5 631 (п'ять тисяч шістсот т тридцять одну) грн. 65 коп. пені, 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 46 коп. 2 відсотка річних, 1 103 (одну тисячу сто три) грн. 25 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.”.

3. Матеріали справи №8/323 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Зубець Л.П.

 02.03.09 (відправлено)