Рішення

від 20.08.2009 по справі 8/323

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/323

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/323

20.08.09

За позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю " Відродження"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Континент"

про                           стягнення 52 866,67 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача       представник –Крицький С.О.(дов. 06/01-2 від 01.06.09)

Від відповідача   представник –Подолянко Т.В. (дов. б/н від 19.08.09)

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 34 680,00 грн., що становить заборгованість за договором на надання послуг №09/01 від 01.09.2008р. та додатковою угодою до нього та 5 861,06 грн. пені, 2 317,19 грн. штрафу, 1 232,07 грн. трьох відсотків річних, 8 776,35 грн. збитків від інфляції.    

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/323, розгляд справи призначений на 20.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 20.08.2009р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи для ознайомлення, а також докази проведених розрахунків в частині основного боргу в сумі 231 719,16 грн.

Представник позивача у судовому засіданні подав довідки з обслуговуючих банків, згідно яких за період з 01.09.2008р. по 28.07.2009р. від відповідача на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 231 719,16 грн., підтримав заявлені позовні вимоги.  

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

01.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження»- «виконавець»та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Континент»- «замовник»був укладений договір на надання послуг № 09/01, відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобов'язується за завданням «замовника»надати послуги по наданню будівельної техніки Швидкомонтованого крану.

Строк дії даного договору був встановлений з моменту підписання його сторонами та закінчувався по виконанню сторонами своїх обов'язків. Сторони погодили, що надання послуг по даному договору здійснюється орієнтовно до 20.12.2008р. При цьому за 20 календарних днів, «замовник»зобов'язується повідомити «виконавця»про дату початку демонтажних робіт крану (п.1.3 договору).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до даного договору повинні бути оформлені у письмовому вигляді, завірені підписами уповноважених представників сторін та відтисками печаток.

Сторонами по договору була укладена додаткова угода № 1 від 01.09.2009р. до договору, якою, зокрема, був встановлений орієнтовний строк на надання послуг по даномй договору до 31.12.2009р.    

Посилання позивача на підставу для не зарахування за останній місяць роботи авансу у розмірі 28 000,00 грн., у зв'язку порушенням відповідачем п.1.3 договору є безпідставним, оскільки строк дії договору станом на день розгляду справи не закінчився, а отже обов'язок «замовника»повідомити за 20 календарних днів про дату початку демонтажних робіт крану не настав.

Зі змісту спірного договору вбачається, що при виникненні у «замовника»необхідності в отриманні послуг на надання крану, «замовник»зобов'язаний направити на адресу «виконавця»письмову заяву. «Замовник»зобов'язаний направити заявку «виконавцю»не пізніше, ніж за 30-ть календарних днів до дати надання крану (п.3.1 та п.3.3 договору).   

Умовами договору сторони погодили, що «виконавець»надає кран після надходження від «замовника»письмової заявки та виконання умов п.3.4 договору (п.1.2 договору).

Згідно п.3.4 договору у строк не пізніше за 30 календарних днів до надання «виконавцем»крану по даному договору «замовник»зобов'язаний перерахувати «виконавцю»суму з розрахунку 60 % від вартості послуг за один робочий місяць. Вказана в даному пункті договору сума зараховується «замовнику»за останній місяць надання послуг по даному договору в якості авансу. У випадку відмови «замовника»від виконання умов даного договору, вищевказана сума не повертається.

Таким чином для надання «виконавцем»«замовнику»крану є дві обов'язкові умови - це письмова заява та сплата авансу.

Умовами договору не передбачена відповідальність «замовника»у випадку не надання письмової заявки не пізніше, ніж за 30-ть календарних днів до дати надання крану.  

З огляду на викладене, за відсутності направлення «замовником»письмової заяви, відсутні підстави для сплати авансу, а отже у позивача відсутні підстави для зарахування «замовнику»авансу за останній місяць надання послуг по даному договору, оскільки не було відмови з боку відповідача від виконання умов даного договору.

Зі змісту умов спірного договору вбачається, що вказана підстава для зарахування «замовнику»авансу за останній місяць надання послуг по даному договору має місце при наданні письмової заявки «замовником»та несплаті ним авансу у строк не пізніше за 30-ть календарних днів до надання «виконавцем»крану по даному договору.

Таким чином, підстави для прийняття позивачем рішення про не зарахування суми авансу у розмірі 28 000,00 грн. за останній місяць роботи є безпідставними.  

Згідно з п.4.4 договору підставою для проведення розрахунків «замовником»з «виконавцем»за надані послуги є акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами або наданий «виконавцем»з урахуванням п.3.21 договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 13.10.2008р. (доставка крану та монтаж/демонтаж крану) на суму 15 000,00 грн., № 2 від 31.10.2008р. на суму 44 039,16 грн. (вартість наданих послуг відкорегована на індекс інфляції за вересень 2008р.), № 3 від 30.11.2008р. на суму 65 120,00 грн., № 4 від 31.12.2008р. на суму 54 560,00 грн., № 5 від 31.12.2009р. на суму 23 000,00 грн., № 6 від 28.02.2009р. на суму 30 000,00 грн., на загальну суму 231 719,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи відповідач розрахувався за надані позивачем послуги у повному обсязі (з урахуванням авансу в розмірі 28 000,00 грн.).

З огляду на викладене, в частині вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу слід припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.       

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 5 861,06 грн. пені, 2 317,19 грн. штрафу, 1 232,07 грн. трьох відсотків річних, 8 776,35 грн. збитків від інфляції.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплат за надані послуги, обумовлені в даному договорі, «замовник»сплачує на користь «виконавця»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки, виходячи з суми заборгованості за кожен день прострочки (п.5.2 договору).

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.           

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги вищезазначені норми, виконання зобов'язання боржником у повному обсязі станом на день розгляду справи та світову економічну кризу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені  до 1,00 грн.

Пунктом 5.2 договору також передбачено, що у випадку прострочки оплати більш ніж на 5 календарних днів «замовник»сплачує «виконавцю»штраф у розмірі 1% від суми простроченого зобов'язання.

Нормами чинного законодавства України штраф визначається, як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, у даному випадку мова йде про несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, а отже підстави для нарахування штрафу відсутні.

Крім того,  відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору на надання послуг №09/01 від 01.09.2008р. та додатковою угодою до нього, відповідач не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 232,07 грн. та збитків від інфляції в розмірі 8 776,35 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в сумі 694,38 грн., в іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід відмовити, та  враховуючи те, що суд у відповідності  п. 2 ч. 1ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, не має право виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню в сумі 8 776,35 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в частині вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 694,38 грн., збитків від інфляції в сумі 8 776,35 грн. та пені в сумі 1,00 грн. В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу слід припинити провадження у справі, в іншій частині вимог позивача відмовити.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, враховуючи те, що станом на день звернення позивача до суду з вказаним позовом заборгованість відповідача становила 6 680,00 грн. та погашена відповідачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом (01.07.2009р., тоді як позовна заява направлена до суду 24.06.2009р.), тому в цій частині судові витрати покладаються на відповідача.     

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Континент" (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414; поштова адреса: 04060, м.Київ, вул.. М.Берлінського, 9, офіс 1; код 33748157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (юридична адреса: 49016, м.Дніпропетровськ, пров. Міцкевича, 1; фактична адреса: 49006, м.Дніпропетровськ, вул. Робоча, 3; код 24248526) 694 (шістсот дев'яносто чотири) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 8 776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 35 коп. збитків від інфляції, 1 (одну) грн. пені, 161 (сто шістдесят одну) грн. 52 коп. державного мита, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу припинити провадження у справі.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 01.09.2009р.