Постанова

від 23.04.2013 по справі 910/880/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 910/880/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.04.2013 року по справі № 910/880/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 04.03.2013 року) по справі № 910/880/13 (суддя - Шаптала Є.Ю.)

За позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне

управління «Інтербуінвест»»

про стягнення 46 946,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду міста Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербуінвест» 46 946,53 грн., з яких інфляційні втрати 212,95 грн., 3% річних у розмірі 791,60 грн., 355,03 грн., 7% штрафу - 3 113,16 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з будь-якого рахунку, виявлено державним виконавцем під час виконання рішення, суму основного боргу - 39 473,78 грн., Інфляційні втрати - 212, 95 грн., 3% річних - 791,60 грн., пеню - 3 355, 03 грн., штраф 7% - 3 114,16 грн., 1 720,50 грн. - судового збору. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року у справі 910/880/13 до 01.09.2013 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду в частині надання боржнику відстрочки виконання рішення, а в іншій частині залишити без змін, прийняти у вказаній вище частині нове рішення, яким відмовити боржнику у наданні відстрочки виконання рішення.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано, що позивач знаходиться також у скрутному фінансовому становищу. Крім того, скаржник зазначає, що боржник є підприємство яке має право взяти кредит.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/880/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 року по справі № 910/880/13 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 23.04.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербуінвест», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року скасувати в частині надання боржнику відстрочки виконання рішення, а в іншій частині залишити без змін, прийняти у вказаній вище частині нове рішення, яким відмовити боржнику у наданні відстрочки виконання рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про прийняття апеляційної скарги з конвертом, повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою відділення поштового зв'язку з зазначенням причини повернення, що направлено відповідачу, було повернуто з причин того, що адресат вибув.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. А тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначкою «адресат вибув» та з урахуванням наявності всіх необхідних матеріалів справи для розгляду, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення апеляційним судом процесуальних дій. А відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року по справі № 910/880/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі по тексту ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» (покупець, відповідач) було укладено договір № 11-10 ТЕ на купівлю-продаж природного газу (а.с. 12-17).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п.п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно з УТК ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 342 тис.куб.м. у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді ОДУ ДК «Укртрансгаз» на відповідний місяць поставки (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у виглялі цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн. крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2. договору).

Розділом 6 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору. Продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем з листопада 2011 року по травень 2012 року здійснено поставку природного газу на загальну суму 234 473,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 30.11.2011 року, 31.12.2011 року, 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 31.03.2012 року, 30.04.2012 року та 31.05.2012 року (а.с. 20-26).

В той час як покупцем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 195 000,00 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39 473,78 грн.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати поставленого товару не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39 473,78 грн.

Відповідно до п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Колегія апеляційного суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у сумі 39 473,78 грн. обґрунтованим та відповідачем не спростованим.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 355,03 грн. та штрафу у сумі 3 113,16 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості нееплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу,

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок нарахованої пені, апеляційний суд погоджується з місцевим судом у частині задоволення стягнення пені у розмірі 3 355,03 грн. та штрафу у розмірі 3 113,16 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 791,60 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 212,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 791,60 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 212,95 грн.

Окрім цього, суд першої інстанції здійснив відстрочку виконання рішення суду на шість місяців проти чого заперечує позивач, однак його заперечення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а отже суд приходить до висновку, що питання про розстрочку або розстрочку може розглядатись в ході судового розгляду при винесені рішення по справі.

При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Дана стаття визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, є саме тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про відстрочення рішення суду на шість місяців.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, оскільки відповідач довів наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Інші доводи апеляційних скарг внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року у справі № 910/880/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року по справі № 910/880/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 року у справі № 910/880/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/880/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.