Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а-2980/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 135659/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика духових музичних інструментів" до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.09.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №0099812303 від 06.09.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8287 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом внаслідок проведеної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року встановлено, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 9469 грн. Позивач вважає рішення податкового органу безпідставним та таким, що підлягає частковому скасуванню, оскільки при проведенні перевірки підтвердження бюджетного відшкодування за червень 2011 року вказаного податку, податковим органом неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 8287 грн., яку позивачем включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування як частину від'ємного значення, у зв'язку з оплатою позивачем у попередніх податкових періодах на розрахунковий рахунок Заводу "Оснастка", що є філією ВАТ "Індуктор", грошових коштів за наданні послуги з оренди приміщення та використання електроенергії. При цьому, позивачем фактично сплачено кошти за вказані послуги на підставі виданої ВАТ "Індуктор" податкової накладної, яка є підставою для формування податкового кредиту та визначення сум податку до відшкодування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. позов задоволено.

ДПІ в м.Івано-Франківську ДПС оскаржила дану постанову, вважає її незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою, встановлено порушення платником пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року, а саме, встановлено завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за червень 2011р. в розмірі - 9469,00грн.

Так, за охоплений перевіркою період між позивачем та ВАТ «Індуктор» здійснено ряд фінансово-господарських операцій на підставі укладеного договору оренди приміщення та постачання електроенергії від 12.03.08р. № 1/03-08.

Суми відображені позивачем в податкових накладних, які були представлені до перевірки та на підставі яких платником заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість, виписані ВАТ «Індуктор», яке безпосередньо надавало для ТзОВ «Фабрики духових музичних інструментів», хоча оплата за надані послуги перерахована на розрахунковий рахунок Філії Завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор», яка є відособленим структурним підрозділом ВАТ «Індуктор» та не являється постачальником таких послуг та платником податку на додану вартість (Свідоцтво платника ПДВ філії Завод» Оснастка» ВАТ «Індуктор» скасовано - 18.02.1998р.).

При цьому, слід зазначити, що пояснень з приводу чому кошти перераховувались на

розрахунковий рахунок філії, а не основного товариства позивачем до перевірки не надано та не доведено наявність обставин, які незалежно від волі позивача унеможливлювали б перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Індуктор».

Таким чином, отримавши послуги згідно укладеного договору від 12.03.2008р. із ВАТ

«Індуктор», позивач, з метою подальшого відшкодування надміру сплаченої суми ПДВ, всі

розрахунки повинен був проводити виключно із стороною згідно договору (постачальником

послуг), а не із відособленим підрозділом, який не має відношення до укладеного договору про надання послуг.

Платіжні доручення, виписані ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» в оплату послуг Філії Завод» Оснастка» ВАТ«Індуктор», з яких вбачається, що розрахунок за надані послуги проводився з відособленим структурним підрозділом, а тому, надмірної сплати ПДВ за послуги надані ВАТ «Індуктор» - не відбулось, відповідно, такі податкові накладні не можуть бути включені до складу сум бюджетноговідшкодування такого платника податків.

Сума - 8287,00грн. на яку зменшено бюджетне відшкодування платника податків та яка є предметом спору може включатись до складу податкового кредиту і в подальшому може бути використана в межах дозволених Податковим кодексом України, тобто, зазначена сума не може лише бути відшкодована на розрахунковий рахунок такого платника, а жодних інших обмежень по використанню зазначеної суми - немає.

Відповідно до пп.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.200.2 цього Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно із пп.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені кодексом. При від'ємному значенні суми, як вказує пп.200.3 ст.200 Кодексу, розрахованої згідно з підпунктом 200.1. цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, в разі ж відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пп.200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно із пп.200.1 цієї статті має від'ємне значення, тоді: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.200.14 ст.200 цього кодексу, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової перевірки ОДПС виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то податковий орган, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною ОДПС за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого перевищення та підстави для її вирахування. Пункт в) даної норми вказує на такі ж підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищенаведене вбачається, що бюджетному відшкодуванню позивача підлягає лише сума, в розмірі - 51864,00грн., стосовно ж суми - 9469,00грн., то така не може бути відшкодована на рахунок ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів», оскільки, надмірної сплати ПДВ товариством - «Фабрика духових музичних інструментів» до бюджету - не відбулося, т.я. оплата за послуги частково здійснювалась не на рахунок надавача послуг, а тому за результатами перевірки ДПІ в м.Івано-Франківську правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування платника податків на суму - 9469,00грн.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, яка просить у задоволенні скарги відмовити, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "Фабрика духових музичних інструментів" є юридичною особою, що зареєстрована 12.11.2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Івано-Франківську з 13.11.2007 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 01.08.2008 року та перереєстрованого 16.11.2008 року.

20.07.2011 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, відповідно до якої позивачем визначено суми податку на додану вартість, що підлягає до бюджетного відшкодування в розмірі 86244,00 грн.

В період з 15.08.2011р. по 19.08.2011р. ДПІ в м.Івано-Франківсьук проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника - ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» (код ЄДРПОУ 35516783), за червень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 25.08.2011р. №6725/23-3/35516783.

Податковим повідомленням-рішенням №0099812303 від 06.09.2011 року відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 9469 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ "Індуктор" 12.03.2008 року укладено договір №1/03-08, предметом якого є оренда позивачем приміщення по вул.Максимовича, 15 в м.Івано-Франківську для здійснення господарської діяльності. Згідно з умовами даного договору, орендна плата за користування позивачем приміщенням та земельною ділянкою на місяць складає 18,00 грн., в тому числі податок на додану вартість (п.3.1. договору) з розрахунку за один квадратний метр.

Відповідно до п.3.2. вказаного договору орендна плата позивачем вноситься шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок ВАТ "Індуктор" в період з 15 до 20 числа кожного місяця, за який вноситься плата на підставі виданого ВАТ "Індуктор" рахунку. Крім цього, позивачем здійснюється оплата комунальних послуг, а саме: послуг з надання електроенергії й теплоенергії, водопостачання, каналізації, вентиляції, газу, вивозу побутових відходів, оплата за які проводиться позивачем на підставі виданих рахунків протягом п'яти днів з моменту їх отримання шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок ВАТ "Індуктор" (п.3.5 договору). Також, у вказаному договорі сторони домовились про те, що позивач має право здійснювати авансові платежі за будь-який період для оплати оренди приміщення та комунальних платежів.

25.08.2010 року між позивачем та ВАТ "Індуктор" укладено додаток до вказаного договору, відповідно до якого починаючи з 25.08.2010 року орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вноситься позивачем на розрахунковий рахунок філії ВАТ "Індуктор" - заводу "Оснастка".

ВАТ "Індуктор" є платником податку на додану вартість, відповідно до вимог ст.180 Податкового кодексу України, а тому зарахування позивачем сум податку на додану вартість в сумі 8287 грн. до складу податкового кредиту на підставі виданої ВАТ "Індуктор" податкової накладної є таким, що відповідає чинному податковому законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0099812303 від 06.09.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8287 грн., підлягає скасуванню, оскільки позивачем за отримані послуги електропостачання, сплачено постачальнику ВАТ "Індуктор" платіжними дорученнями №304 від 10.05.2011 року на суму 7000,00 грн., №343 від 30.05.2011 року на суму 10000,00 грн. та за надані послуги оренди приміщення та дощові стоки платіжним дорученням №324 від 20.05.2011 року на суму 32721,28 грн. на розрахунковий рахунок філії завод "Оснастка" ВАТ "Індуктор", що є структурним підрозділом без статусу юридичної особи, №26006229498300 в АТ "Укрсиббанк".

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України - право на внесення сум податку до податкового кредиту виникає у позивача у разі здійснення операцій з придбання послуг, а саме: придбання послуг з оренди приміщення та інших комунальних послуг через ВАТ "Індуктор".

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

В силу п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

П.200.3 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг (п.200.4 ст.200 Кодексу).

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. по справі №2а-2980/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

В.Я.Качмар

Повний текст виготовлено 22.04.2013р.