Постанова

від 10.10.2011 по справі 2а-2980/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2980/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Прут Ю.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика духових музичних інструментів" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0099812303 від 06.09.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8287 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Фабрика духових музичних інструментівВ» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0099812303 від 06.09.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8287 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом внаслідок проведеної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 86244 грн. встановлено, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 9469 грн. Позивач вважає рішення податкового органу безпідставним та таким, що підлягає частковому скасуванню, оскільки при проведенні перевірки підтвердження бюджетного відшкодування за червень 2011 року вказаного податку, податковим органом неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 8287 грн., яку позивачем включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування як частину від'ємного значення, у зв'язку з оплатою позивачем у попередніх податкових періодах на розрахунковий рахунок Заводу В«ОснасткаВ» , що є філією ВАТ В«ІндукторВ» , грошових коштів за наданні послуги з оренди приміщення та використання електроенергії. При цьому, позивачем фактично сплачено кошти за вказані послуги на підставі виданої ВАТ В«ІндукторВ» податкової накладної, яка є підставою для формування податкового кредиту та визначення сум податку до відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Вказала, що з податковим повідомленням-рішенням №009812303 від 06.09.2011 року щодо зменшення суми відшкодування податку на додану вартість в розмірі 8287 грн. не погоджується, оскільки порушень п.п.200.1, п.п.200.3, п.п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів»не допустило. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Пояснив, що єдиною підставою зменшення суми бюджетного відшкодування став факт виявлення податковим органом перерахування позивачем коштів як оплату за послуги -філії заводу „ОснасткаВ» ВАТ „ІндукторВ» , яка не є платником ПДВ, а отже, вищезазначена сума ПДВ сплачена за послуги не може бути включеною до бюджетного відшкодування.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю В«Фабрика духових музичних інструментівВ» є юридичною особою, що зареєстрована 12.11.2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та перебуває на податковому обліку ДПІ в м.Івано-Франківську з 13.11.2007 року.

Відповідно до вимог статті 180 Податкового кодексу України, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 01.08.2008 року та перереєстрованого 16.11.2008 року.

20.07.2011 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, відповідно до якої позивачем визначено суми податку на додану вартість, що підлягає до бюджетного відшкодування в розмірі 86244,00 грн.

Відповідно до порядку визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, встановленого Податковим кодексом України, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2011 року, якою встановлено порушення позивачем пп. 200.1. 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2011 року на суму 9469 грн. (а.с. 9-24).

Результати проведеної податковим органом перевірки відображені у акті №6725/23-335516783 від 25.08.2011 року, на підставі якого 06.09.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0099812303.

Податковим рішенням №0099812303 від 06.09.2011 року відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 9469 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ В«ІндукторВ» 12.03.2008 року укладено договір № 1/03-08, предметом якого є оренда позивачем приміщення по вул. Максимовича, 15 в м. Івано-Франківську для здійснення господарської діяльності. Згідно з умовами даного договору, орендна плата за користування позивачем приміщенням та земельною ділянкою на місяць складає 18,00 грн., в тому числі податок на додану вартість (п. 3.1. договору) з розрахунку за один квадратний метр.

Відповідно до пункту 3.2. вказаного договору орендна плата позивачем вноситься шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок ВАТ В«ІндукторВ» в період з 15 до 20 числа кожного місяця, за який вноситься плата на підставі виданого ВАТ В«ІндукторВ» рахунку. Крім цього, позивачем здійснюється оплата комунальних послуг, а саме: послуг з надання електроенергії й теплоенергії, водопостачання, каналізації, вентиляції, газу, вивозу побутових відходів, оплата за які проводиться позивачем на підставі виданих рахунків протягом п'яти днів з моменту їх отримання шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок ВАТ В«ІндукторВ» (п. 3.5 договору). Також, у вказаному договорі сторони домовились про те, що позивач має право здійснювати авансові платежі за будь-який період для оплати оренди приміщення та комунальних платежів.

25.08.2010 року між позивачем та ВАТ В«ІндукторВ» укладено додаток до вказаного договору, відповідно до якого починаючи з 25.08.2010 року орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вноситься позивачем на розрахунковий рахунок філії ВАТ В«ІндукторВ» заводу В«ОснасткаВ» .

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем згідно пред'явлених до оплати рахунків ВАТ В«ІндукторВ» за отримані послуги електропостачання сплачено постачальнику ВАТ В«ІндукторВ» платіжними дорученнями № 304 від 10.05.2011 року на суму 7000,00 грн., № 343 від 30.05.2011 року на суму 10000,00 грн. та за надані послуги оренди приміщення та дощові стоки платіжним дорученням № 324 від 20.05.2011 року на суму 32721,28 грн. в відповідності до додатку до договору на розрахунковий рахунок філії завод В«ОснасткаВ» ВАТ В«ІндукторВ» № 26006229498300 в АТ В«УкрсиббанкВ» .

Відповідно до пп.14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість -непрямий податок, що нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу, яким передбачено, в тому числі, порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Приписами статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 вказаної статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг (п. 200.4 ст. 200 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Виходячи з аналізу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на внесення сум податку до податкового кредиту виникає у позивача у разі здійснення операцій з придбання послуг, а саме: придбання послуг з оренди приміщення та інших комунальних послуг через ВАТ В«ІндукторВ» .

Крім того, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В силу п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ВАТ В«ІндукторВ» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 180 Податкового кодексу України, а тому зарахування позивачем сум податку на додану вартість в сумі 8287 грн. до складу податкового кредиту на підставі виданої ВАТ В«ІндукторВ» податкової накладної є таким, що відповідає чинному податковому законодавству.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності зарахування спірної суми податку до складу податкового кредиту, оскільки сума загальної оплати отриманих позивачем послуг від ВАТ В«ІндукторВ» за використану електроенергію, дощові стоки та оренду приміщення перерахована на розрахунковий рахунок філії ВАТ "Індуктор" - заводу В«ОснасткаВ» , що є структурним підрозділом без статусу юридичної особи, відтак, виходячи з вищенаведеного, підставою для формування віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є податкова накладна, яку позивачу видано платником податку на додану вартість, а саме: ВАТ В«ІндукторВ» , а сам факт надання послуг оренди (та пов'язаних з нею) за місяць підтверджується актом надання послуг №150 від 30.05.2011р., підписаним тим ж безпосереднім виконавцем надання послуг (за Договором) - ВАТ "Індуктор" .

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0099812303 від 06.09.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8287 грн., прийнято необгрунтовано, з порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську за №0099812303 від 06.09.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8287 (вісім тисяч двісті вісімдесят сім) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 14.10.2011 року.