Рішення

від 02.03.2009 по справі 5020-5/072

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/072

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" березня 2009 р. справа № 5020-5/072

За позовом: Акціонерного товариства закритого типу „Новомосковський завод мінводи”  (51281 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1-А; 52005 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 17)  

до Приватного підприємства „Сев-Сіті” (99016 м. Севастополь, вул. Богданова, 30)

про стягнення заборгованості  в розмірі 9781,14   грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники :

Позивач - Шатунова Наталя Олександрівна, представник, довіреність №  б/н   від 09.01.09,  Акціонерне товариство закритого типу "Новомосковський завод мінводи";

Відповідач - не з'явився,  ПП "Сев - Сіті";

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Акціонерне товариство закритого типу „Новомосковський завод мінводи”, звернувся до суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства „Сев-Сіті”, про стягнення заборгованості за договором поставки № 43-О від 13.04.2007 в розмірі 9781,14   грн., з яких: 7499,30 грн. –основний борг, 749,93 грн. –штрафні санкції, 742,55 грн. –пеня, 309,40 – 10% річних, 479,96 грн. –збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати отриманого товару.  

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві, ухвала про порушення провадження по справи отримана відповідачем особисто 02.02.2009 (поштове повідомлення № 1618 від 04.02.2009).

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2007 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки № 40-О.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався поставляти товар, а позивач приймати та сплачувати вартість товарів, на умовах передбачених вказаним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 7682,15, що підтверджується видатковою накладною № РН*0001047 від 02.08.2008, як долучена до матеріалів справи (а.с. 12).

Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач зобов'язаний сплатити вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Згідно з п. 2.3 договору, оплата здійснюється покупцем в наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, який поставлений за первісною й, надалі, за кожною наступною видатковою накладною, незалежно від вказівок призначення платежу у  платіжному документі.

Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 7499,30 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України,  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 7.2  договору,  у разі несвоєчасної сплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Крім того, у разі прострочення сплати товару більш 30 календарних днів, покупець також, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 742,55 грн., яка розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, у зв'язку з чим, сума пені підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 7.2 договору, передбачений штраф в розмірі 10% від загальної вартості товару.  

Позивачем нарахована сума штрафу в розмірі 749,93 грн.

Статтею 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання майнових зобов'язань”, встановлено обмеження тільки щодо розміру пені. Застосування штрафу як виду неустойки названий Закон не регулює.

Згідно зі ст. 230 ГК України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою  НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.

Така ж сама позиція стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені і штрафу одночасно викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2005 по справі № 06/1787, а також, постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 по справі № 20-5/287.

Таким чином, на підставі вище викладеного, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача суми штрафу.

Також, позивач просить стягнути збитки  від інфляції та 10% річних.  

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також, три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 10% річних складає  309,40 грн., збитків від інфляції –479,96, яки підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9031,21 грн., з яких: 7499,30 грн. –основний борг,  742,55 грн. –пеня, 309,40 –10% річних, 479,96 грн. –збитки від інфляції.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 94,18 грн.  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00  грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Сев-Сіті” (99016 м. Севастополь, вул. Богданова, 30, код ЄДРПОУ 34957428, п/р 26004001001001 в ВАТ КБ „Надра”,  МФО 384823) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Новомосковський завод мінводи”  (51281 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1-А; 52005 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 17, код  ЄДРПОУ 00382728, п/р 26007580550100 в Дніпропетровської обласній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”,   МФО 305653) заборгованість в розмірі 9031,21 грн., з яких: 7499,30 грн. –основний борг,  742,55 грн. –пеня, 309,40 –10% річних, 479,96 грн. –збитки від інфляції, витрати  по сплаті державного мита в розмірі 94,18 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00  грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу „Новомосковський завод мінводи”   щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 479,93 грн.  відмовити.

      Суддя                                                                                                         І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

05.03.2009

Розсилка:

1.          Акціонерне товариство закритого типу „Новомосковський завод мінводи”  (51281 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1-А)

2.          Акціонерне товариство закритого типу „Новомосковський завод мінводи”  (52005 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 17)  

3.          ПП „Сев-Сіті” (99016 м. Севастополь, вул. Богданова, 30)

4.          Справа

5.          наряд