Постанова

від 19.02.2009 по справі 8/148-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/148-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 лютого 2009 р.                                                                                    № 8/148-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі –Фонд)

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області

від22.07.08

у справі№ 8/148-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі –Товариство)

доприватного підприємства "Цесія"

(далі –Підприємство),

третя особа:виконавчий комітет Криворізької міської ради

(далі –Виконком),

прозобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності

В засіданні взяли участь представники:

- скаржника:Сакало П.А. (за дов. № 53 від 22.09.08);

- позивача:Петрова Т.А. (за дов. № 23/01 від 02.01.09);

- відповідача:не з'явились;

- третьої особи:не з'явились.

Ухвалою від 05.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. касаційну скаргу Фонду № 10-21-10485 від 29.12.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.02.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 19.02.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 19.02.09 представники Підприємства та Виконкому не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 19.02.09 клопотання про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представників скаржника та Товариства.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.09 для розгляду справ, призначених до розгляду на 19.02.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Про вказані обставини представників скаржника та Товариства було повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників скаржника та сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 22.07.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги Товариства задоволено.

За Товариством визнано право власності на нерухоме майно –адміністративну будівлю з підвалом, позначену на плані під літерою А-3, загальною площею 1 350,8 м2, що знаходиться по вул.Мусоргського, 12 в м.Кривому Розі.

Підприємство зобов'язано звільнити адміністративну будівлю пошти, що знаходиться по вул.Мусоргського, 12 в м.Кривому Розі.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат.

Вказане рішення мотивовано тим, що в процесі здійснення приватизації цілісного майнового комплексу Центрального гірничо-збагачувального комбінату спірна будівля помилково не була внесена до переліку об'єктів майна, що передавалось до статутного фонду Товариства за наслідками приватизації.

Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого суду, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою як особа, яку не було залучено до участі у справі, щодо якої, на його думку, суд прийняв судове рішення, що стосується його прав та обов'язків.

У касаційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення від 22.07.08 господарського суду Дніпропетровської області та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 85 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник звертає увагу на те, що місцевим судом було помилково розглянуто дану справу по суті без залучення до участі у справі Фонду, який уповноважений розпоряджатися державним майном, яким є спірна адміністративна будівля з підвалом.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників скаржника та сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств та Указу Президента України № 699 від 26.11.94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", наказом Фонду державного майна України (далі –ФДМУ) від 29.11.94 № 80-ДП було видано дозвіл на приватизацію Центрального державного гірничо-збагачувального комбінату (далі –Комбінат), іншим наказом ФДМУ № 13-ПК від 28.02.95 було створено комісію з приватизації державного майна Комбінату, а наказом ФДМУ № 13-ІК від 28.02.95 було створено інвентаризаційну комісію.

Місцевим судом встановлено, що станом на 01.03.95 на балансі Комбінату знаходились основні засоби на суму 7 881 625 720 крб.

Також, на підставі наданих сторонами доказів у справі встановлено, що інвентаризаційна комісія провела повну інвентаризацію цілісного майнового комплексу Комбінату станом на 01.03.95 та склала інвентаризаційний акт, до якого увійшла зокрема і адміністративна будівля пошти, інвентаризаційний

№ 01000541, а 30.06.95 було складено акт оцінки вартості вказаного цілісного майнового комплексу на загальну суму 13 781 275 000,00 крб.

Судом встановлено, що інвентаризаційна комісія склала перелік об'єктів, які не увійшли до статутного фонду станом на 01.03.95, загальною вартістю 619 706 768 000 крб., в який було включено: перелік об'єктів, які не підлягають приватизації; перелік державного житлового фонду; перелік об'єктів, відносно яких встановлено особливий режим приватизації. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги, що у всі ці переліки майна, яке не було приватизоване, спірна адміністративна будівля пошти не включалась.

Матеріалами справи підтверджено, що заступник голови виконкому Криворізької міськради Колотілін В.Н. (член комісії з приватизації Комбінату), в своєму листі від 15.08.95 № 6/6-820 щодо приватизації об'єктів соціально-побутового призначення Комбінату, вніс пропозиції стосовно передачі державного житлового фонду залишковою вартістю 563 614 млн.крб., дитячих садків (5 одиниць) залишковою вартістю 3 868 млн.крб. та об'єктів торгівлі і громадського харчування (4 одиниці) залишковою вартістю 8 389,7 млн.крб. в комунальну власність міста.

Врахувавши, що Виконком не заперечував проти включення інших об'єктів Комбінату соціально-побутового призначення до статутного фонду створюваного акціонерного товариства, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у членів інвентаризаційної комісії не було підстав для невключення спірної споруди в інвентаризаційний акт.

Місцевим судом встановлено, що у відповідності до наказу ФДМУ № 89-АТ від 26.12.96 шляхом перетворення Криворізького державного Центрального гірничо-збагачувального комбінату було засноване відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", єдиним засновником якого став Фонд державного майна України, який згідно Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передав до статутного фонду цього ВАТ об'єкти нерухомості, відповідно до переліку об'єктів майна (додаток № 1 до наказу № 89-АТ від 26.12.96). При цьому у вказаному переліку спірна споруда –адміністративна будівля пошти по вул.Мусоргського, 12 в м.Кривому Розі зазначена не була.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна нерухомість помилково не була внесена до зазначеного переліку майна, що передавалось до статутного фонду Товариства, оскільки вона була включена в акт оцінки інвентаризаційного майна, та не була включена до переліків майна, яке не підлягало приватизації.

На підставі наданих сторонами доказів місцевий суд встановив, що 21.12.05 Товариство звернулось до ФДМУ з проханням надати підтвердження права власності на окремі будівлі, які при приватизації підприємства станом увійшли до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Комбінату, проте ФДМУ для підтвердження права власності запросив додаткові документи, які Товариство не мало можливості надати, оскільки спірна будівля була побудована у 1959 році, та всі рішення знаходяться в архіві міста і знайти їх без наявності відомостей щодо дати та номера рішення, не представляється можливим.

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість застосування в даному випадку положень ст. 392 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд врахував, що матеріалами справи підтверджено, що 04.01.07 між Товариством та Підприємством (Орендар) було укладено договір оренди № 23-50-11/07 (далі – Договір) приміщення по вул.Мусоргського, 12, за змістом якого Товариство є власником приміщення, що було передано в оренду Підприємства. При цьому, встановлено, що строк дії цього Договору визначено до 31.12.07.

Крім того, встановлено, що у п. 2.2 Договору сторони передбачили, що у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Товариству, та майно вважається поверненим власнику з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

При вирішенні спору по суті місцевий суд встановив, що Товариство неодноразово зверталось до Підприємства (03.01.08, 16.01.08, 12.03.08) з пропозиціями щодо звільнення приміщення у зв'язку з закінченням строку оренди, але Підприємство продовжує займати та використовувати спірне приміщення, не сплачуючи при цьому орендну плату.

Врахувавши, що матеріалами справи підтверджено, що Товариство проти продовження строку дії Договору заперечувало, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Договір оренди спірного приміщення є припиненим, а тому Орендар має повернути орендоване майно Товариству, як це передбачено ст. 785 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення від 22.07.08 господарського суду Дніпропетровської області у даній справі в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як встановлено судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невключенням ФДМУ спірного об'єкту нерухомості до переліку майна, що передавалось до статутного фонду Товариства в процесі приватизації Комбінату.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 № 185-V (далі –Закон № 185-V). 

За змістом Закону № 185-V повноваження щодо реалізації прав держави, як власника об'єктів державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб здійснюються Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними ст. 4 цього Закону.

Підпунктом "и" пункту 2 статті 7 Закону № 185-V визначено компетенцію Фонду державного майна України щодо надання дозволу (погодження) на відчуження нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна у випадках, встановлених законодавством.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що з метою повного та об'єктивного розгляду даного спору суд мав з'ясувати повне коло осіб права, інтереси та компетенція яких порушується рішенням у даній справі, та залучити їх до участі у справі.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував право відповідних органів самостійно робити висновки щодо можливості передачі державного майна у власність юридичної особи, а також компетенцію суду згідно чинного законодавства щодо прийняття відповідного рішення без врахування позиції Фонду.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що судом при вирішенні спору по суті не було з'ясовано повне коло осіб, права, інтереси та компетенція яких зачипається спірними правовідношеннями, проте згідно вимог ст.ст. 24, 27, 65 Господарського процесуального кодексу України суд з метою повного та об'єктивного вирішення спору мав вирішити питання про залучення таких осіб до участі у справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини

1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим судом при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередньою судовою інстанцією без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 10-21-10485 від 29.12.08 задовольнити.

Рішення від 22.07.08 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 8/148-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов