Постанова

від 23.04.2013 по справі 25/5005/9989/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 року Справа № 25/5005/9989/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складку колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 08.04.2013р.)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін :

ініціюючого кредитора - Гвоздецький В.А., дов. № 1 від 16.04.2012р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2012 року по справі № 25/5005/9989/2012

за заявою приватного підприємства «СМ Континент», м. Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст..52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2012 року у справі № 25/5005/9989/2012 (суддя Чередко А.Є.) за заявою приватного підприємства «СМ Континент», м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було визнано ТОВ «Елемер Україна» м.Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 32977149) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців; ліквідатором ТОВ «Елемер Україна» призначено арбітражного керуючого Гвоздецького В.А., ліцензія НОМЕР_1 від 17.05.2012р.; зобов`язано Державну податкову інспекцію за місцем реєстрації банкрута надати до суду дані про наявність податкового боргу, рахунки, відкриті боржником; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії (а.с.44-45).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилається на порушення господарським судом при її прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012 року, припинити провадження у справі, з наступних підстав зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст.7 та ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст..ст.33, 34 ГПК України, ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»;

- господарським судом не було взято до уваги, що відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи ( крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом ДПС обов`язково призначається перевірка;

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство боржника, оскільки останнім 08.08.2012р. за півріччя 2012 року було подано до органів податкової служби декларацію, в якій зазначена сума доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування в сумі 8 946 025 грн. та 14.09.2012р. до ДПІ надійшла декларація з обсягами операцій на суму 180 519 грн. на ПДВ 36 104 грн., що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, матеріалам, обставинам справи (а.с.102-104).

17.04.2013р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від скаржника про розгляд справи без участі його представника в судовому засіданні. Зазначене клопотання задоволено колегією суддів (а.с.120).

Враховуючи, заявлене клопотання, а також те, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року, від 09.04.2013р. (а.с.107, 113) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, поштовими повідомленнями про отримання ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду (а.с.108-109, 114-119) колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, провадження у справі припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, передбачених ст.101, ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

22.11.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 25/5005/9989/2012 за заявою приватного підприємства «СМ Континент» м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер Україна", м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості в сумі 328 000 грн.00 коп. за договором оренди обладнання № 010612ОС від 01.06.2012 року, що також підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 1061ОС від 01.06.2012р., актом введення обладнання в експлуатацію № 01061ОС від 01.06.2012р., податковою накладною № 45 від 27.06.2012 року, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012р. по справі № 43/5005/6201/2012 та наказом від 21.08.2012р., виданим на його виконання, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 14.09.2012 року про відкриття виконавчого провадження, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 13.11.2012 року про повернення виконавчого документа - наказу № 43/5005/6201/2012 від 21.08.2012 року - стягувачеві без виконання через відсутність ТОВ «Елемер Україна» за адресами: вул..Краснопільська, 9, оф.514 та по пр.Калініна, 68 та відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, майна, на яке можливо звернути стягнення ( а.с.8-21).

05.12.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна», м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 32977149) - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна» призначено ініціюючого кредитора приватне підприємство «СМ Континент», м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано здійснити певні дії, пов'язані з ліквідаційною процедурою (а.с.44-45). Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року № 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін .

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано витяг та довідку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про те, що боржника було зареєстровано з 29.11.2011р. за адресою: м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, будинок 9, офіс 514 ( записи №№ 15-21), ( а.с.35-41).

Також з наданої ініціюючим кредитором вищевказаної довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що 13.11.2012 року, згідно запису № 21 місцезнаходження боржника: м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, будинок 9, офіс 514 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.41).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012р. по справі № 43/5005/6201/2012 та в наказі від 21.08.2012р., виданим на його виконання, місцезнаходженням ТОВ «Елемер Україна» також зазначена адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Краснопільська, 9, оф.514 (а.с.13-15, 21).

Жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України про те, що боржник знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Калініна, 68 (як вказано в постанові Ленінського ВДВС про закриття виконавчого провадження) матеріали справи не містять, такі докази не надано жодним із учасників судового процесу судам обох інстанцій при розгляді справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.99р. (в ред. від 15.08.2012 року, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження) у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника .

Відповідно до ч.1, 5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» від 30.06.99р. № 783-X1V (зі змінами та доповненнями в редакції з 15.08.2012 року, яка діяла на час проведення виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна; у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу. Таким чином, запровадження процедури банкрутства повинно опробовуватись в обов`язковому порядку виконавчим провадженням. Отже, за місцезнаходженням боржника у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська виконавче провадження взагалі не відкривалось, а відкриття його за адресою нібито складу продукції у Ленінському районі м.Дніпропетровська не підтверджено жодним доказом в постанові Ленінського ВДВС від 14.09.2012р. про відкриття виконавчого провадження та вона не містить будь-яких посилань з приводу відкриття провадження саме за місцезнаходженням майна боржника, отже, виконавче провадження є таким, що здійснено з порушенням вимог закону, зокрема, ч.1, 5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» (в ред. 02.10.2012 року).

Щодо листа боржника від 20.07.2012р. № 18/рп, наданого 19.04.2013р. до суду апеляційної інстанції в якості додатку до пояснень як додатковий доказ, який підтверджує місцезнаходження боржника за адресою: м.Дніпропетровськ, пр..Калініна, 68, то цей додатковий доказ не приймається в силу ч.3 ст.101 ГПК України, ст.36 ГПК України, оскільки надана ксерокопія листа не засвідчена належним чином (відсутня печатка підприємства ініціюючого кредитора, посади, прізвища особи, яка виготовила копію).

Крім цього, жодних поважних причин ненадання цього додаткового доказу ініціюючим кредитором не наведено, а ні у відзиві, а ні в додаткових поясненнях та не надано доказів, підтверджуючих поважність цих причин.

Таким чином, висновки, викладені в постанові Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 13.11.2012 року (а.с.20) про відсутність у боржника майна та грошових коштів не приймаються, оскільки зазначена постанова складена з порушенням ч.1, 5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження». Тим більш, не можуть бути прийняті до уваги висновки Ленінського ВДВС стосовно відсутності боржника за адресою місцезнаходження в Красногвардійському районі м.Деніпропетровська, на який не поширювалась компетенція Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Згідно з п.10 ч. 1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в ред. ЗУ від 02.10.2012 року, яка діяла на час закриття виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню в разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Таким чином, встановивши, що майно боржника на території Ленінського району м.Дніпропетровська відсутнє (якщо навіть і погодитись з правомірним відкриттям виконавчого провадження) або боржник за місцезнаходженням в Ленінському районі м.Дніпропетровська не знаходиться, державний виконавець Ленінського ВДВС повинен був закінчити вже відкрите виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 вказаного Закону з урахуванням вимог ч.5 ст.20 цього ж Закону.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами , у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора, підтверджують неплатоспроможність боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", а процедура банкрутства згідно з вимогами закону опробована виконавчим провадженням за місцезнаходженням боржника.

Також, колегія суддів, оцінюючи в сукупності подані докази, керуючись ст.43 ГПК України, бере до уваги, що боржник в серпні та вересні 2012 року звітував до органів ДПІ, що підтверджується наданими до справи податковими деклараціями із визначенням великих обсягів господарських операцій - понад 8 мільйонів гривень та 200 000 грн. (відповідно).

Зазначені вище додаткові докази - податкові декларації - приймаються апеляційним господарським судом без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України, оскільки ненадання їм правової оцінки призведе до неповноти дослідження всіх матеріалів, доказів та обставин справи, що є однією з підстав скасування постанови апеляційного господарського суду в подальшому касаційною інстанцією.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що виконавчі дії всупереч вимогам закону не здійснювались за місцезнаходженням боржника, постановою про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області на користь ініціюючого кредитора в зв'язку з неможливістю виконання через відсутність майна у боржника, зокрема, і за його місцезнаходженням, не підтверджується зазначене, то колегія суддів вважає, що провадження у справі за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено без достатніх правових підстав, висновок господарського суду, викладений в постанові господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є таким, що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» регламентовано, що подальший перебіг провадження у справах про банкрутство, коли у встановленому порядку виявлено безпідставність вимог ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, тому що справу порушено за відсутності достатніх правових підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Отже, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржників в силу вимог закону.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91, 106 ГПК України, зазначає, що однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження судових актів судів нижчих інстанцій, згідно зі ст.129 Конституції України, тому апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України.

Також, слід зазначити, що незаконне введення ліквідпроцедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов`язань, що безумовно зачіпає інтереси податкових органів, зобов`язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури , згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності кредиторської заборгованості банкрута (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі №27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, від 21.06.2011 року по справі № 44/212-б, від 19.02.2013р. по справі № 38/5005/6386/2012, від 28.02.2013р. по справі № 25/5005/8089/2012, від 18.12.2012р. по справі № 25/5005/8301/2012).

За таких обставин апеляційна інстанція вважає, що апеляційне провадження слід припинити з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та абз.1, 2 п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України» (в редакції змін та доповнень постанов господарського суду України від 26.12.2011р., 23.03.2012р., 17.10.2012р. №№ 12, 3, 10 (відповідно)).

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2012 року у справі № 25/5005/9989/2012- скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна», м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити держреєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з законом.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко