Рішення

від 26.02.2009 по справі 24/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.09                                                                                           Справа№ 24/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сеса-Трейд”, с.Васищево Харківської області

До відповідача: Приватного підприємства „Едельвейс”, м.Пустомити

Про стягнення 186 921,31грн.

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:

Від позивача –Плесюк О.С. - представник

Від відповідача –Дереш А.І. - керівник

Суть спору: позов заявлено про стягнення 186 921,31грн., в т.ч. 163 719,34грн. основного боргу, 11751,15грн. пені, 2196,18грн. 3% річних та 9254,64грн. витрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу №18/08-Д від 01.01.2008року, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 654 146,50грн.,  який підлягав оплаті згідно із умовами договору упродовж 31 календарного дня з дати поставки. Відповідач  оплатив товар частково, а частково повернув товар. З урахуванням часткової оплати та з урахуванням поверненого товару, сума боргу становить 151 479,34грн. Крім того, відповідач не повернув  408 піддонів на суму 12 240,00грн. Загальна сума боргу становить 163 719,34грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду. Крім того, на підставі п.8.3 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11751,15грн., а на підставі ст.625 ЦК України 2196,18грн.- 3% річних та 9254,64грн. втрат від інфляції.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

У відзиві від 26.02.2009 року на позовну заяву відповідач  позовні вимоги визнає та просить зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення, у зв'язку з важким фінансовим становищем, викликаним відсутністю коштів на рахунках підприємства та заборговаістю по заробітній платі перед працівниками.

Представник позивача не заперечує проти клопотання відповідача про зменшення пені, заявленої до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

         01.01.2008 року сторонами укладено договір купівлі-продажу №18/08-Д, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується передати відповідачеві товар, а останній зобов'язується його прийняти та оплатити.

          В додатку №5 до договору сторонами погоджено перелік працівників відповідача, які вправі отримувати товар від позивача та  наведені зразки їх підписів.

          На виконання умов вказаного договору за період з 18.01.2008 року по 08.10.08року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 654 146,50грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладаними за вказаний період.

         Видаткові накладні підписані представником та скріплені  печаткою відповідача.

          Представник відповідача в судовому засіданні підтверджує факт поставки йому товару на вказану суму.

          Термін оплати товару встановлено сторонами в п.2.6 договору –протягом 31 календарного дня від дати поставки товару.

          Як вбачається із матеріалів, відповідач частково повернув товар, а частково оплатив. Станом на 30.09.2008р. заборгованість становила  173 547,80грн, що підтверджено актом звірки розрахунків, підписаним двома сторонами, а на день подання позову та розгляду справи заборгованість становить 151 479,34грн., що підтверджується поданими суду  виписками банку з рахунка клієнта (виписки банку додані до матеріалів справи).

          Згідно із п.3.1 та 3.2 вищевказаного договору товар поставляється відповідачеві на піддонах, які являються тарою, яка підлягала поверненняю позивачеві на протязі 30 календарних днів від дати поставки товару.

 Як зазначає позивач, відповідач не повернув 408 піддонів, загальна вартість яких становить 12 240,00грн.  13.01.2009 року позивач надіслав відповідачеві претензію з вимогою повернути піддони в кількості 408 шт, або сплатити їх вартість 12440,00грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

 В судовому засіданні представник відповідача визнає, що не повернув піддони, проти наявності заборгованості в сумі 12 240,00грн. за неповернені піддони не заперечує.

 Відтак, заборгованість відповідача за отриманий товар та неповернені піддони становить 163 719,34грн. (151 479,34 + 12 240,00).  

 Вказану суму боргу відповідач визнає в повному обсязі.

 За прострочення оплати поставленого товару на підставі п.8.3 договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  в сумі 11751,15грн. за період , що не перевищує 6 місяців.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції в сумі 9254,64грн. та 3% річних в сумі 2196,18грн.

 Розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних по кожній накладній додані позивачем до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають до задоволення з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

        У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов”язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України  платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла  у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обгрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Однак, враховуючи  майновий стан сторін,  ступінь виконання відповідачем своїх зобов”язань по оплаті поставленого товару,  керуючись ст. 233 ГК України та ст.83 ГПК України, суд вважає можливим зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, та стягнути пеню в  сумі 2000,00грн. В стягненні  решти пені  в сумі 9751,15грн.  відмовити.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85, 116-117  ГПК України, суд

                                                                      ВИРІШИВ:

     1.   Позов задоволити частково.

           Стягнути з Приватного підприємства „Едельвейс”, ідентифікаційний код 22420180, адреса: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Хвильового,5, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сеса-Трейд”, ідентифікаційний код 32680664, юр. адреса: 62495, Харківська область, Харківський район, с.Васищево, вул.Промислова,12, факт. адреса: 61140, м.Харків, пр.Гагаріна,119, - 163 719,34грн. основного боргу, 2000,00грн. пені, 2 196,18грн. 3% річних, 9 254,64грн. витрат від інфляції, 1869,21грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      2. В частині стягнення 9751,15грн. пені в задоволені позову відмовити.

Суддя