Ухвала

від 28.03.2013 по справі 1570/5340/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р.Справа № 1570/5340/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Тулби О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Катран» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005852200 від 24 травня 2012 року про визнання визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218 952 грн. та штрафних санкцій 109 476 грн., всього 328428 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами проведеної перевірки ТОВ «Катран» неправомірно зроблено висновки про порушення позивачем абз. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на 218 952 грн., у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення № 005852200 від 24.05.2012 року, яким ТОВ «Катран»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 218952 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109476 грн.

Відповідач з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Катран», проведеної посадовими особами ДПІ в Біляївському районі Одеської області ДПС, податкове повідомлення-рішення № 005852200 від 24.05.2012 року прийнято відповідачем правомірно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби № 005852200 від 24.05.2012 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що зустрічною звіркою контрагента ПП «Торговий дім «Інком-Юг» не підтверджено реальність господарський відносин, оскільки господарські операції позивача з контрагентом не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апелянта в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19 квітня 2012 року по 04 травня 2012 року посадовими особами ДПІ в Біляївському районі Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Катран» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з платником податку ПП «Торговий дім «Інком-Юг» за період вересень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 403/22/32935905 від 04 травня 2012 року, яким встановлені порушення ТОВ «Катран» вимог абз. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на 218.952,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ в Біляївському районі Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 005852200 від 24 травня 2012 року, яким ТОВ «Катран» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 218.952,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109.476,00 грн. (а.с.55).

26 серпня 2011 року приватним підприємством «Торговий дім «Інком-Юг» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катран» (Покупець) укладено генеральний договір № ІЮ-2608-1 від 26.08.2011 року, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти (далі -Товар) та сплатити їх вартість у відповідності з умовами Договору та додаткових угод (а.с.107-110).

На виконання умов генерального договору № ІЮ-2608-1 від 26.08.2011 року приватним підприємством «Торговий дім «Інком-Юг» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катран» (Покупець) 01 вересня 2011 року укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору № ІЮ-2608-1 від 26.08.2011 року та додаткову угоду № 2 до генерального договору № ІЮ-2608-1 від 26.08.2011 року (а.с.111 - 112).

На підставі вказаних додаткових угод до генерального договору № ІЮ-2608-1 від 26.08.2011 року та на підставі рахунків-фактур від 16 вересня 2011 року, від 20 вересня 2011 року, від 23 вересня 2011 року Постачальником передано у власність Покупця нафтопродукти (бензин А-76, А-95, А-92, А-76, тощо) на загальну суму 1.313.712,90 грн., в тому числі ПДВ в сумі 218.952,14 грн., а Покупцем отримано вказані нафтопродукти та сплачено їх вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 16 вересня 2011 року, від 20 вересня 2011 року, від 23 вересня 2011 року, податковими накладними № 93 від 16 вересня 2011 року, № 123 від 20 вересня 2011 року, № 102 від 23 вересня 2011 року, товарно-транспортними накладними від 16 вересня 2011 року, від 20 вересня 2011 року, від 23 вересня 2011 року, а також банківськими виписками. Вказані документи були надані ТОВ «Катран» посадовим особам ДПІ в Біляївському районі Одеської області для проведення перевірки та в акті перевірки жодних зауважень щодо відповідності зазначених документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в акті перевірки не зазначено (а.с.113-134).

Зазначені податкові накладні № 93 від 16 вересня 2011 року, № 123 від 20 вересня 2011 року, № 102 від 23 вересня 2011 року, отримані ТОВ «Катран» від ПП «Торговий дім «Інком-Юг» внесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду. Зазначені обставини також викладені і в акті перевірки № 403/22/32935905 від 04.05.2012 року.

Судова колегія, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Катран», виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Розділом V Податкового кодексу України регулюється порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

Відповідно до п. п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту вересня 2011 року, що не спростовано представником відповідача. А крім того в Акті перевірки відповідачем не доведено факту нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивач включав до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.