Ухвала

від 15.07.2014 по справі 1570/5340/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И "15" липня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/21927/13 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Маринчак Н.Є., Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року по справі №1570/5340/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Катран” (надалі – ТОВ «Катран») до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби (надалі – ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС) про визнання протиправним та  скасування податкового повідомлення-рішення, - встановив: У вересні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005852200 від 24.05.2012р. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013р., позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач  звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.       Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Катран» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з платником податку ПП «Торговий дім «Інком-Юг» за період вересень 2011р., за результатами якої складено акт №403/22/32935905 від 04.05.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог абз.а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість за вересень 2011р. на 218952,00грн. На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №005852200 від 24.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 218952,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109476,00грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного. Так, у п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Як встановлено судами попередніх інстанції, між ПП «Торговий дім «Інком-Юг» (Постачальник) та ТОВ «Катран» (Покупець) було укладено генеральний договір №ІЮ-2608-1 від 26.08.2011р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти та сплатити їх вартість у відповідності з умовами договору та додаткових угод). На виконання умов генерального договору ПП «Торговий дім «Інком-Юг» (Постачальник) та ТОВ «Катран» (Покупець) 01.09.2011р. укладено додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 до генерального договору. На підставі вказаних додаткових угод до генерального договору та на підставі рахунків-фактур від 16.09.2011р., від 20.09.2011р., від 23.09.2011р. Постачальником передано у власність Покупця нафтопродукти (бензин А-76, А-95, А-92, А-76, тощо) на загальну суму 1313712,90грн., в т.ч. ПДВ в сумі 218952,14грн., а Покупцем отримано вказані нафтопродукти та сплачено їх вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 16.09..2011р., від 20.09.2011р., від 23.09.2011р., податковими накладними №93 від 16.09.2011р., №123 від 20.09.2011р., №102 від 23.09.2011р., товарно-транспортними накладними від 16.09.2011р., від 20.09.2011р., від 23.09.2011р., а також банківськими виписками. Податкові накладні №93 від 16.09.2011р., №123 від 20.09.2011р., №102 від 23.09.2011р., отримані ТОВ «Катран» від ПП «Торговий дім «Інком-Юг» внесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду. Вказані документи були надані ТОВ «Катран» посадовим особам ДПІ в Біляївському районі Одеської області для проведення перевірки та в акті перевірки жодних зауважень щодо відповідності зазначених документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не зазначено. Однак, ДПІ в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства посилається на те, що у контрагентів ПП «Торговий дім «ІнкомЮг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та, що вказані підприємства не знаходяться за місцезнаходженням. Разом з тим, судами встановлено, що станом на дату укладення та виконання умов спірного генерального договору ПП «Торговий дім «Інком-Юг» так і на теперішній час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП «Торговий дім «Інком-Юг» за місцезнаходженням. Крім того, судами доречно зауважено, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник. Також доводи податкового органу про нікчемність укладеного правочину вірно не взято судами попередніх інстанції до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Самі по собі згадана угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цілком правильними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається. Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.    Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року – залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.