Постанова

від 02.04.2013 по справі 2а-12403/11/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 р. (14:44) Справа №2а-12403/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Алексєєва В.В., довіреність № б/н від 27.04.2012 року,

відповідача - Калінчук К.В., довіреність № 16/10.1 від 14.02.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби,

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2011 року № 000094070, від 11.08.2011 року № 0001460700 в частині 80354,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної перевірки порушень вимог податкового законодавства стосовно оформлення податкових накладних, отриманих позивачем від його постачальників, не встановлено. Крім того, всі постачальники позивача на момент здійснення відповідних операцій та оформлення податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість. При перевірці встановлено, що позивач сплатив податок своїм постачальникам у вартості придбаного товару. Внаслідок цього, на думку позивача, право ПАТ «Фірма Селма» на бюджетне відшкодування за січень 2011 року ґрунтується на приписах закону.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.10.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Заявою від 17.01.2013 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 27.04.2011 року № 000094070, від 11.08.2011 року № 0001460700.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Центр судових експертиз».

У зв'язку з призначенням по справі судової бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.03.2013 року провадження по справі поновлено з 26.03.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 27.04.2011 року № 000094070 в сумі 97473,00 грн.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 02.04.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Завищення бюджетного відшкодування за січень 2011 року виникло внаслідок необґрунтованого включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року податку по взаємовідносинам з контрагентами Фірма ТМ «Тавр» (відсутні можливості для здійснення господарської діяльності), ПП «Торгбудсервіс» (операції не спричинили реального настання правових наслідків), ПП «Аланар» (має відхилення ПДВ на суму 6240,00 грн.), ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» (має стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження), ТОВ «Линекер» (має стан «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.05.1997 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма» (в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №630353 від 22.04.2011 року (т.1 а.с.66).

Згідно з довідкою № 1268/18-337 від 11.07.2012 року (т.2 а.с.71) позивач з 11.03.1996 року є платником податків та зборів та на час видачі довідки перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (переведений з обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі).

Позивачем 19.09.1997 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №100336917 (т.1 а.с.68).

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 22.03.2011 року по 11.04.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма Селма» (ЄДРПОУ 20732066) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем п.200.1, 200.2 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.1.8, ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, проведеною перевіркою встановлено, зокрема, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 80354,00 грн., у тому числі по взаємовідносинам:

з ПП «Торговельна марка «Тавр» (ЄДРПОУ 30494231) на суму 60548,00 грн. Перевіркою контрагента встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, що мають стан «0». Крім того, перевіркою ПП «ТМ «Тавр» встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

з ПП «Торгбудсервіс» (ЄДРПОУ 32319175) на суму 18105,25 грн. Відповідно до фактів виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу з ПП «Торгбудвервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

з ПП «Аланар» (ЄДРПОУ 36951716) відхилення на суму ПДВ 6240,00 грн. (відсутнє підтвердження декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПАТ «Фірма Селма»),

з ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» (ЄДРПОУ 36259157) на суму 1640,00 грн. Контрагент має стан «10» (направлено запит на встановлення місцезнаходження),

з ТОВ «Линекер» (ЄДРПОУ 34793635) на суму 258,16 грн. Контрагент має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 141/07-00/20732066 від 11.04.2011 року (т.1 а.с.10-39).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 27.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000940700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 177827,00 грн. (т.1 а.с.8).

На прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу (т.1 а.с.40-42).

Рішенням Державної податкової адміністрації АР Крим від 01.07.2011 року №2519/10/25-023 (т.1 а.с.45-50) залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі від 27.04.2011 року №0000940700, збільшено штрафні санкції на 1,00 грн.

З огляду на зазначене вище, податковим органом 11.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001460700, в якому визначено суму штрафних санкцій позивача з податку на додану вартість у розмір 1,00 грн. (т.1 а.с.9).

На податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року №0000940700 позивачем було подано повторну скаргу (т.1 а.с.51-53,55-56).

Рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2011 року № 576/6/10-2115 (т.1 а.с.58-60) податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року №0000940700 з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 01.07.2011 року №№2519/10/25-023 (податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001460700) залишено без змін.

Не погоджуючись з позицією податкового органу, позивачем податкові повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070, від 11.08.2011 року №0001460700 в частині 80354,22 грн. були оскаржені у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено завищення бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 80354,22 грн., що виникло внаслідок необґрунтованого формування податкового кредиту за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ПП ТМ «Тавр», ПП «Торгбудсервіс», ПП «Аланар», ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна», ТОВ «Линекер».

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податку на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168).

Починаючи з 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п.200.17 ст. 200 ПК України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ПП ТМ «Тавр», ПП «Торгбудсервіс», ПП «Аланар», ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна», ТОВ «Линекер».

З метою встановлення реальності правочинів, укладених ПАТ «Фірма Селма» з названими вище контрагентами, судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Центр судових експертиз».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку позивача фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від контрагентів ПП ТМ «Тавр», ПП «Торгбудсервіс», ПП «Аланар», ТОВ «Рейнбоу Техголоджис Україна», ТОВ «Линекер» на загальну суму 482125,32 грн., у тому числі ПДВ - 80354,22 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 11.03.2013 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 30/12, проведеної за матеріалами справи №2а-12403/12/0170/5 (т.2 а.с.13-48).

Проведеним експертним дослідженням підтверджено, зокрема фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП ТМ «Тавр», ПП «Торгбудсервіс», ПП «Аланар», ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна», ТОВ «Линекер» на загальну суму 482125,32 грн., у тому числі ПДВ - 80354,22 грн., а також їх оплата у повному обсязі.

Крім того, експертним дослідження підтверджено використання позивачем у своїй господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагентів.

Так, зокрема отримані від ПП ТМ «Тавр» ТМЦ були використані позивачем для виробництва готової продукції, крім того, були реалізовані покупцю, списані під звіт керівнику групи гарантійного талону. Інша частина ТМЦ обліковується на залишках.

Товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем від ПП «Торгбудсервіс», списані для виробництва готової продукції. Одна одиниця товару списана як брак.

Товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем від ПП «Аланар», обліковуються на залишках.

Товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» та ТОВ «Линекер», були використані позивачем для виробництва готової продукції у повному обсязі.

Висновки експерта засновані на вивченні цивільно-правових угод, укладених позивачем з контрагентами, первинних документів бухгалтерського обліку (видаткових та прибуткових накладних, накладних у передачу на виробництво, платіжних доручень), регістрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Розглянувши висновок експертизи № 30/12 від 11.03.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи підтверджено фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів у грудні 2010 року, їх оплата та подальше використання у господарській діяльності. Зазначене, в свою чергу, свідчить про реальність правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ПП ТМ «Тавр», ПП «Торгбудсервіс», ПП «Аланар», ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна», ТОВ «Линекер».

В акті перевірки відповідачем також було зроблено посилання на те, що контрагент позивача ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» (ЄДРПОУ 36259157) має стан «10» (направлено запит на встановлення місцезнаходження) та ТОВ «Линекер» (ЄДРПОУ 34793635) має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

У зв'язку з цим, за висновками податкового органу, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування по взаємовідносинам з названими контрагентами.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду доказів того, що на момент укладення та виконання позивачем угод з названими контрагентами, щодо останніх до Єдиного державного реєстру були внесені відомості про відсутність за місцезнаходженням.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з контрагентами ПП ТМ «Тавр» та ПП «Торгбудсервіс» мають ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування по взаємовідносинам з ПП ТМ «Тавр», ПП «Торгбудсервіс», ПП «Аланар», ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» та ТОВ «Линекер» на суму 80354,00 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070 в зазначеній частині є таки, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0001460700, яким до позивача застосовано 1,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідальність платників податків за порушення вимог податкового законодавства на час прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було визначено статтею 123 ПК України.

Так, згідно з п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, у п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України було зроблено зауваження про те, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення до позивача застосовані штрафні санкції внаслідок виявлення заниження бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 177827,00 грн.

Під час розгляду справи встановлено помилковість висновків податкового органу щодо заниження позивачем бюджетного відшкодування на суму 80354,00 грн.

Щодо визначення завищення бюджетного відшкодування в сумі 97473,00 грн., то позивачем податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070 в зазначеній частині не оскаржувалось.

Отже, враховуючи, що штрафні санкції застосовані до позивача в загалом за виявлене порушення вимог податкового законодавства, що виявилось у заниженні бюджетного відшкодування за січень 2011 року, відсутні підстави для скасування застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Внаслідок цього, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001460700.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1000,00 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 02.04.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 08.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070 на суму 80354,00 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1000,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.