Ухвала

від 25.09.2013 по справі 2а-12403/11/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12403/11/0170/5

25.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 02.04.13 у справі № 2а-12403/11/0170/5

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (вул. Ген. Васильєва, буд.32-А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залкі, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070 на суму 80354,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма Селма" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1000,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 22.03.2011 року по 11.04.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма Селма" (ЄДРПОУ 20732066) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складений акт № 141/07-00/20732066 від 11.04.2011 року (т.1 а.с.10-39), яким виявлені порушення позивачем:

- п.200.1, 200.2 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України,

п.1.8, ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, проведеною перевіркою встановлено, зокрема, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 80354,00 грн., у тому числі по взаємовідносинам:

з ПП "Торговельна марка "Тавр" (ЄДРПОУ 30494231) на суму 60548,00 грн. Перевіркою контрагента встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, що мають стан " 0".

з ПП "Торгбудсервіс" (ЄДРПОУ 32319175) на суму 18105,25 грн. Відповідно до фактів виявлених в ході проведення перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу з ПП "Торгбудвервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

з ПП "Аланар" (ЄДРПОУ 36951716) відхилення на суму ПДВ 6240,00 грн. (відсутнє підтвердження декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПАТ "Фірма Селма"),

з ТОВ "Рейнбоу Технолоджис Україна" (ЄДРПОУ 36259157) на суму 1640,00 грн. Контрагент має стан " 10" (направлено запит на встановлення місцезнаходження),

з ТОВ "Линекер" (ЄДРПОУ 34793635) на суму 258,16 грн. Контрагент має стан " 8" (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

На підставі даних акту перевірки, податковим органом 27.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000940700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 177827,00 грн. (т.1 а.с.8).

На прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу (т.1 а.с.40-42).

Рішенням Державної податкової адміністрації АР Крим від 01.07.2011 року №2519/10/25-023 (т.1 а.с.45-50) залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі від 27.04.2011 року №0000940700, збільшено штрафні санкції на 1,00 грн.

З огляду на зазначене вище, податковим органом 11.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001460700, в якому визначено суму штрафних санкцій позивача з податку на додану вартість у розмір 1,00 грн. (т.1 а.с.9).

На податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року №0000940700 позивачем було подано повторну скаргу (т.1 а.с.51-53,55-56).

Рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2011 року № 576/6/10-2115 (т.1 а.с.58-60) податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року №0000940700 з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 01.07.2011 року №№2519/10/25-023 (податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001460700) залишено без змін.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податку на додану вартість було визначено нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168).

Вищезазначені норми узгоджуються з нормами Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

П.200.17 ст. 200 ПК України встановлено, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ПП ТМ "Тавр", ПП "Торгбудсервіс", ПП "Аланар", ТОВ "Рейнбоу Технолоджис Україна", ТОВ "Линекер".

Судом встановлено, що по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Проведеним експертним дослідженням підтверджено, зокрема фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП ТМ "Тавр", ПП "Торгбудсервіс", ПП "Аланар", ТОВ "Рейнбоу Технолоджис Україна", ТОВ "Линекер" на загальну суму 482125,32 грн., у тому числі ПДВ - 80354,22 грн., а також їх оплата у повному обсязі.

Крім того, експертним дослідження підтверджено використання позивачем у своїй господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагентів.

Так, зокрема отримані від ПП ТМ "Тавр" ТМЦ були використані позивачем для виробництва готової продукції, крім того, були реалізовані покупцю, списані під звіт керівнику групи гарантійного талону. Інша частина ТМЦ обліковується на залишках.

Товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем від ПП "Торгбудсервіс", списані для виробництва готової продукції. Одна одиниця товару списана як брак.

Товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем від ПП "Аланар", обліковуються на залишках.

Товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ "Рейнбоу Технолоджис Україна" та ТОВ "Линекер", були використані позивачем для виробництва готової продукції у повному обсязі.

Відповідно до висновку експерта, надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити, згідно із ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Документами, що містяться в матеріалах справи підтверджено фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів у грудні 2010 року, їх оплата та подальше використання у господарській діяльності. Зазначене, в свою чергу, свідчить про реальність правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ПП ТМ "Тавр", ПП "Торгбудсервіс", ПП "Аланар", ТОВ "Рейнбоу Технолоджис Україна", ТОВ "Линекер".

В акті перевірки відповідачем також було зроблено посилання на те, що контрагент позивача ТОВ "Рейнбоу Технолоджис Україна" (ЄДРПОУ 36259157) має стан " 10" (направлено запит на встановлення місцезнаходження) та ТОВ "Линекер" (ЄДРПОУ 34793635) має стан " 8" (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що на момент укладення та виконання позивачем угод з названими контрагентами, щодо останніх до Єдиного державного реєстру були внесені відомості про відсутність за місцезнаходженням.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070 в зазначеній частині є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0001460700, яким до позивача застосовано 1,00 грн. штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідальність платників податків за порушення вимог податкового законодавства на час прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було визначено статтею 123 ПК України.

Так, згідно з п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, у п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України було зроблено зауваження про те, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення, до позивача застосовані штрафні санкції внаслідок виявлення заниження бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 177827,00 грн.

Під час розгляду справи встановлено помилковість висновків податкового органу щодо заниження позивачем бюджетного відшкодування на суму 80354,00 грн.

Щодо визначення завищення бюджетного відшкодування в сумі 97473,00 грн., то позивачем податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 000094070 в зазначеній частині не оскаржувалось.

Отже, враховуючи, що штрафні санкції застосовані до позивача в загалом за виявлене порушення вимог податкового законодавства, що виявилось у заниженні бюджетного відшкодування за січень 2011 року, відсутні підстави для скасування застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001460700.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 у справі № 2а-12403/11/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва